Сасик (Кундук) — Вікіпедія

Сасик

Берег лиману в районі села Глибоке
45°38′37″ пн. ш. 29°39′27″ сх. д. / 45.64361° пн. ш. 29.65750° сх. д. / 45.64361; 29.65750Координати: 45°38′37″ пн. ш. 29°39′27″ сх. д. / 45.64361° пн. ш. 29.65750° сх. д. / 45.64361; 29.65750
Море	Чорне море
Прибережні країни	Україна *Одеська область
Регіон	Одеська область
Довжина	35 км
Ширина	11 км
Площа	385 км²
Максимальна глибина	3,3 м
Середня глибина	2,7 м
Вливаються	Когильник, Сарата
Міста та поселення	Борисівка, Глибоке, Лиман, Приморське, Трапівка
ідентифікатори і посилання
У проєкті OpenStreetMap	↑72634 ·R (Одеська область)
Сасик Сасик (Україна)
Сасик у Вікісховищі

Сасик, або Кундук (рум. Limanul Sasic, Conduc, тур. Sasık Gölü, Kunduk Gölü) — лиман на території Ізмаїльського та Білгород-Дністровського районів Одеської області на північно-західному узбережжі Чорного моря, поблизу гирла Дунаю; площа 215 км², глибина до 3,3 м, природний рівень Сасика на 0,3 м нижчий від рівня моря. Лиман видовжений на 35 км від моря при максимальній ширині 11 км.^[1]

Історія лиману[ред. | ред. код]

До 1978 року складався з двох частин: північної солонуватоводної (розпрісненої), в яку з півночі впадають річки Когильник та Сарата, а також південної (солоної). Від моря відокремлювався вузьким (до 0,5 км) піщаним пересипом, сполучався з ним протокою. У деякі роки протоку замивало, і лиман ставав на два та більше років безстічним, що призводило до його швидкого засолення. Найдовший період відокремлення від моря спостерігався в 1872–1879 рр., наприкінці якого Сасик майже висох.

У 1978 році в рамках побудови першої черги Дунай-Дніпровської зрошувальної системи лиман Сасик було відокремлено від моря шляхом розширення пересипу та укріплення його бетонними елементами, а сам лиман було поєднано з Дунаєм шлюзованим каналом та обладнано системою шлюзів — водоскидів. Після чого почалось розпріснення водойми за допомогою багаторазового промивання прісною водою з Дунаю для вимивання солей з донного мулу.

Наслідки розпріснення[ред. | ред. код]

Незважаючи на докладені зусилля, водойма так і не набула повністю прісноводного характеру (оскільки запаси солі в донних відкладеннях виявилися набагато більшими за прогнозовані), тому обсяги вилову риби не досягли запланованих в проекті опріснення значень. Окрім того, після опріснення раз на кілька років в лимані відбувається цвітіння води (вибухоподібне розмноження одноклітинних водоростей), що призводить до задухи риби. Також, всупереч запланованому при будівництві, вода лиману так і не досягла ступеня опріснення, який робив би її придатною для зрошення навколишніх полів (особливо це стосується південної частини водойми).

Зважаючи на викладене, а також у зв'язку з припиненням будівництва Дунай-Дніпровської зрошувальної системи, було запропоновано кілька проектів повернення лиману Сасик до природного стану, але ці проекти не втілено.

Сольовий склад та мінералізація води. Щоб краще зрозуміти зміни, які відбулися в гідрохімічному плані в Сасику, необхідно пригадати мінералізацію й хімічний склад води за стану лиману зв'язаного з Чорним морем, тобто за період 1966—1970 рр. В той час загальна мінералізація води в лимані становила 11797-17390 мг/дм³, що майже в 10 раз перевищувала нинішній стан. У хімічному складі води значно переважали токсичні солі хлору та натрію (табл. 1).

Таблиця 1. Статистичні характеристики кількісної і якісної мінливості природної води лиману Сасик — с. Борисівка за 1966—1970 рр.

Примітка: таблиця створена за даними[11]

Одним з важливих факторів, що обумовлюють екологічну ситуацію у водоймищі, є гідрологічний режим — інтенсивність водообміну (обсяги надходження вод р. Дунай, стік річок Когильник і Сарата, об'єми води на зрошення та скид у море). В цілому водойма є слабко проточною (річний коефіцієнт водообміну коливається у межах 1,5-2,5).

У період 1980 — перша  половина 1990-х років значні об'єми води з Сасику забирали на зрошення, у море скидали біля 600 млн м³ у рік, суттєво збільшилася сумарна річна витрата річок Когильник і Сарата (у середньому до 4.0 м³/с) у зв'язку зі стоком дренажних вод ДДЗС у ці річки. Коефіцієнт водообміну водосховища становив близько 2,24 рази на рік, тобто забезпечувалась відносно висока (для цієї водойми) проточність.

З другої половини 90-х років і по сьогоднішній день, Сасик характеризується уповільненим зовнішнім водообміном, зниженням об'ємів забору води на зрошення, відносним зменшенням відмітки рівня поверхні водосховища. До 2000 р. коливання рівня водної поверхні Сасику повторювало коливання рівня води в Дунаї, з меншою амплітудою. Починаючи з другої половини 2000 року рівень води в озері фактично підтримується на нульовій відмітці відносно Балтійської системи. Відносно стабільний рівень води суттєво зменшує підтоплення прилеглих територій і наближає обсяги надходження ґрунтових і підземних вод до величин, характерних для лиману, сприяє стабілізації сольового режиму оз. Сасик у межах 1,5-2,0 г/л [14].

На екологічній оцінці якості води Дунаю, яку використовують для наповнення озера-водосховища зупинятися не буду, бо матеріали опубліковані в першому випуску «Часопису картографії» за 2011 р. С.135-148[7].

В озеро Сасик впадають річки з високою мінералізацією води, ґрунтові води, що поповнюють річки в літній період мають також високий рівень мінералізації, а в жаркі літні місяці спостерігається ще й значне випарювання води з водної поверхні озера, що також впливає на підвищення рівня мінералізації води озера. Так, наприклад мінералізація води в р. Когильник в останні 30 років змінювалась від 1063 до 6336 мг/дм³, а концентрація токсичних іонів натрію, магнію, хлору та сульфатів відповідно досягала 1272, 370, 1400 та 2765 мг/дм³ (табл. 2). Тотожну за хімічним складом, але дещо вищу за мінералізацією воду приносить в озеро річка Сарата (до 9758 мг/дм³). Середній багаторічний стік води з басейну Когильника становить 44,5 млн м³, Сарати — 11,4 млн м³, що в сумі становить близько 11,2 % від нинішнього наповнення[9].

За даними Міжвідомчої комісії з встановлення режимів роботи Придунайських водосховищ у Сасику в 2010—2012 рр. підтримувався рівень до 0,2 мБС, що становить 496,5 млн м³ наповнення[14].

Самопливне поповнення оз. Сасик дунайською водою через канал Дунай — Сасик з одночасним скидом в море через шлюз-водоскид (в південно-східній частині озера) в 1986—1990 рр. становило 761 млн м³, в 2002—290, в 2003—147, 2009 р — 407, в 2010—375,5, в 2011 р. — 521,3 млн.м³[14].

За період спостережень 1986—2012 р. зміна хімічного складу води озера Сасик була наступною (за цей час було проаналізовано й оцінено 158 проб води в пункті спостережень с. Борисівка):

Таблиця 2. Хімічний склад води річок Когильник та Сарата

Розподіл варіант у більшості варіаційних рядів хімічного складу природної води має близький до нормального логнормальний розподіл варіант і лише уміст кальцію — зрізаний від'ємний ексцесивний розподіл, коли в центрі не вершина, а впадина і варіаційна крива стає двохвершинною. Такий розподіл підтверджує той факт, що у вибірку потрапили представники декількох сукупностей з різними середніми для гідрокарбонатно-кальцієвого та хлоридно-натрієвогого складу.

Емпіричні криві розподілу вибіркової сукупності (за виключенням рН, калію й магнію) мають переважно позитивну помірну асиметрію.

З нормальним законом розподілу не зовсім узгоджуються вибірки значень рН, К⁺ і СО₃^2-, де ексцес більший 3d. Ці вибірки близькі до логарифмічно нормального закону розподілу, коли на формування випадкових величин рН і СО₃^2- впливають множинні незалежні фактори (температура повітря, розвиток синьо-зелених водоростей у літній період і ін.). Вибірка значень СО₃^2- має нульову моду, тому що значення які перевищують 0 у природній воді фіксується при рН вищому 8,2 [6].

Основні статистичні характеристики кількісної мінливості варіаційних рядів свідчать про значну мінливість майже всіх компонентів хімічного складу й загальної мінералізації природної води оз. Сасик (табл. 3).

Варіанти вибірки загальної мінералізації води розподілилися в такий спосіб: 350—660 мг/дм³ — 1 значення; 660—970 — 3, 970—1280 — 8; 1280—1590 — 32; 1590—1900 — 48; 1900—2210 — 32; 2210—2520 — 18, 2520—2830 мг/л — 7; 2830-3140 — 3, 3140-3460 мг/дм³ — 3 значення.

Таблиця 3. Статистичні характеристики кількісної і якісної мінливості природної води оз. Сасик — с. Борисівка за 1986—2012 рр.

За 1987—2012 рр. мінералізація води оз. Сасик змінювалась від 367 (01.07.92) до 3450 (12.10.87) мг/дм³.

За найменшою сумою іонів 367 (01.07.92), вода оз. Сасик належала до 1 класу, 1-ї категорії якості (дуже чистої серед прісних гіпогалинних), а за найвищим умістом 3450 (12.10.87) мг/дм³ — до 3 класу, 5-ї категорії якості (помірно забруднені серед β-мезогалинних). При цьому, 3,22 % проб мали мінералізацію до 1000 мг/дм³, 17,41 % — 1000—1500, 49,01 % — 1500—2000, 21,29 % — 2000—2500, 6,45 % — 2500-3000, 2,58 % проб — більше 3000 мг/дм³.

Середньоарифметичні значення загальної мінералізації води за різні коротші проміжки часу становили: 1983—1985 рр. — 1551,5 мг/дм³; 1986—1990 — 1993,9; 1991—1995 — 1798,7; 1996—2000 — 1713,7; 2001—2005 рр. — 1634,6; 2006—2012 — 1814,7 мг/дм³. Отже, найвищу мінералізацію води спостерігаємо в період 1986—1990 рр., а далі спостерігається поступове зниження мінералізації до 2005 р. і суттєве збільшення в 2006—2009 рр.

Уміст сульфатів у воді оз. Сасик коливався від 62,4 (01.07.92) до 1096 (12.10.87) мг/дм³. В одній пробі води з 155 уміст сульфатів був нижчим ГДК для водойм рибогосподарського призначення (100 мг/дм³), а в 45,8 % проб — перевищував ГДК для водойм побутово-господарського призначення [10].

Уміст хлоридів змінювався від 73,1 (01.07.92) до 1002 (12.10.87) мг/дм³. Лише 6,45 % проб води мали значення хлору нижчі за ГДК для водойм рибогосподарського призначення (300 мг/дм³) і 9,03 % проб — нижчі за ГДК для водойм господарсько-побутового призначення (350 мг/дм³).

Коливання гідрокарбонатів було найменшим від 116,4 (13.01.99) до 315 (13.04.87) мг/дм³. Середньоарифметичні значення концентрації аніонів за різні періоди досліджень подано у табл. 4.

Серед катіонів у воді оз. Сасик переважав натрій, його концентрація разом з калієм коливалась від 68 (01.07.92) до 868 (12.10.87) мг/дм³. При цьому лише 3,23 % проб води за умістом натрію були нижчими за ГДК для водойм господарсько-побутового (200 мг/дм³) і 0,6 % проб — за ГДК для водойм рибогосподарського призначення (120 мг/дм³).

Уміст магнію змінювався від 10,1 (01.07.92) до 145 (12.10.87) мг/дм³. Лише 1,94 % проб мали значення нижчі за ГДК для водойм рибогосподарського призначення (40 мг/дм³) і 2,58 % — ГДК для водойм господарсько-побутового призначення (50 мг/дм³). Як видно з табл. 3 навіть середньоарифметичні значення вмісту магнію й натрію у воді оз. Сасик майже у всі виділені періоди досліджень перевищують ГДК для водойм рибогосподарського призначення в 2 і 3,3 рази відповідно.

Таблиця 4. Зміна сольового складу води оз. Сасик — с. Борисівка

Концентрація кальцію мала менші коливання ніж вищеназвані катіони, й змінювалася від 32,3 (01.07.92) до 123 (12.10.87) мг/дм³, що не перевищувало ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

За середньоарифметичними значеннями вода оз. Сасик в 1987—2012 рр. належала до солонуватої β-мезогалинної. За іонним складом — до хлоридного класу, натрієвої групи, першого типу, що відповідає співвідношенню: НСО₃< Ca²⁺ +Mg²⁺ < HCO₃^- + SO₄^2- . [1]

За середньоарифметичними показниками мінералізації вода оз. Сасик у 1986—2012 рр. відносилася до 2 класу, 2-ї категорії якості серед солонуватих β-мезогалинних (добрі, чисті).

За вмістом хлоридів і забрудненням компонентами сольового складу вода озера Сасик у 1986—2012 рр. відносилася [до 2 класу, 3 категорії якості] (досить чисті), а за вмістом сульфатів — до 2 класу, 2 категорії якості (дуже добрі, чисті) у всі періоди досліджень.

Жорсткість води оз. Сасик змінювалась від 2,45 (01.07.92) до 22,69 (12.10.87) мг-екв/дм³, а середньоарифметичні значення за менш короткі проміжки часу — від 9,99 до 11,93 мг-екв/дм³, тобто вода непридатна для комунального водопостачання.

Оцінювання якості води за еколого-санітарними показниками.[ред. | ред. код]

До трофо-сапробіологічних показників якості води відносяться: температура, жорсткість, зважені частки, рН, уміст кисню і насичення ним води, концентрація NH₄, NO₂, NO₃, PO₄, перманганатна й біхроматна окиснюваність, біологічне споживання кисню протягом п'яти діб, хімічне споживання кисню.

У воді оз. Сасик уміст зважених часток змінювався від 6,8 (06.07.2000) до 745 (14.10.92) мг/дм³. При цьому лише 12,5 % проб мали значення вмісту завислих речовин нижчі за ГДК (20 мг/дм³). За середньоарифметичними значеннями умісту зважених часток вода у періоди 1986—1990 і 1996—2005 рр. відносилася до 3 класу 5-ї категорії якості (помірно-забруднена), в період 1991—1995 та 2006—2012 рр. — до 5 класу, 7-ї категорії якості (дуже брудна) [10]. Мілководність Сасику, значні об'єми накопичених донних відкладів, вітро-хвильова діяльність обумовлює значну каламутність води (прозорість за диском Секкі у водоймі рідко перевищує 0,2 м).

За прозорістю вода оз. Сасик у 1987—2000 рр. відносилася до 4 класу 6-ї категорії якості (брудна), а в 2001—2012 рр. — до 5 класу 7-ї категорії якості (дуже брудна).

Вода оз. Сасик мала величину рН від 6,9 (10.07.2003) до 8,95 (19.06.1989), тобто за весь період досліджень реакція води змінювалась від нейтральної до середньолужної. В 51,65 % проб води рН перевищувала 8,2, що свідчить про наявність у її складі соди, яка викликає натрієве осолонцювання зрошуваних ґрунтів. Отже, вода озера загрозлива для осолонцювання зрошуваних ґрунтів не тільки за надмірного вмісту натрію й магнію, а й наявності соди.

За середніми значеннями величини рН вода озера у 1986—1995 рр. належала до 3 класу 4-ї категорії якості (задовільна), у 1996—2012 рр. — до 2 класу 3-ї категорії якості (добра) й характеризувалася у всі періоди досліджень як середньо лужна (табл. 5).

Таблиця 5. Зміна еколого-санітарних показників води озера Сасик у часі

У воді оз. Сасик уміст азоту аміаку змінювався від 0 (10 % проб) до 0,8 (17.05.2011) мг/дм³. В 11,88 % проб уміст NH₄ перевищував ГДК для водойм рибогосподарського призначення (0,39 мг/дм³), в 21,88 % проб — граничну межу 3 категорії екологічної оцінки (0,3 мг/дм³). При цьому 12,87 % проб відносились до 4 категорії якості (слабко забруднені), 8,91 % проб — до 5 категорії якості (помірно забруднені). За середньоарифметичними значеннями вмісту азоту аміаку вода озера Сасик у 1986—1990 рр. відносилась до 1 класу, 1 категорії якості (дуже чиста), в 1991—1995 рр. — до 2 категорії якості (чиста), в 1996—2012 рр. — до 2 класу 3 категорії якості (досить чиста)[10].

Аміак є кінцевим неорганічним продуктом складного проце­су мінералізації органічних речовин, які містять азот. Іони амонію засвоюються рослинами при фотосинтезі й окислюються в нітрити й нітрати. Нітрити в свою чергу є найтоксичнішою сполукою, що містить азот.

Концентрація NO₂ в оз. Сасик змінювалась від 0 (13.10.88,10.07.91) до 0,19 (11.01.2001) мг/дм³. В 44,4 % проб уміст нітритів перевищував ГДК для водойм рибогосподарського призначення, в 76,8 % проб — граничну межу 3 категорії екологічної оцінки, тобто всі ці проби є як мінімум слабко забрудненими, а 4,0 % проб є дуже брудними. За середньоарифметичними значеннями вмісту нітритів вода озера у 1986—2005 рр. відносилася до 3 класу 5 категорії якості (помірно забруднена), а в 2006—2012 рр. — до 3 класу, 4 категорії якості (слабко забруднена)[10].

В оз. Сасик концентрація NO₃ змінювалась від 0 (13.10.88) до 10,7 (10.01.91) мг/дм³. У 2 % проб уміст нітратів перевищував ГДК для водойм рибогосподарського при значення (9 мг/дм³), в 33,66 % проб — граничну межу 3 категорії екологічної оцінки (0,5 мг/дм³). За середньоарифметичними значеннями вмісту нітратів вода озера у 1987—1990 відносилася до 3 класу 5 категорії якості (помірно забруднена), в 1991—1995 рр. — до 4 класу 6 категорії (брудна) 1996—2005 рр. до 3 категорії якості (досить чистою), а в 2006—2012 рр. — до 3 класу 4 категорії якості (слабо забруднена).

У воді оз. Сасик концентрація фосфатів змінювалась від 0,005 (15.01.1998, 11.01.2007) до 2,9 (17.05.1990) мг/дм³. ГДК для водойм рибогосподарського призначення не встановлено, а для господарсько-побутового призначення 3,5 мг/дм³. В 54,16 % проб уміст фосфатів перевищував граничну межу 3 категорії екологічної оцінки (0,05 мг/дм⁵). За середньоарифметичними значеннями вмісту фосфатів вода озера у 1986—1990 рр. відносилася до 5 категорії якості (помірно забруднена), у 1991—1995 рр. — до 4 категорія якості (слабо забруднена), в 1996—2012 рр. — до 3 категорії якості (досить чиста).

У воді оз. Сасик уміст кисню змінювався від 2,7 (21.08.2010) до 14,8 (10.02.1987) мгО₂/дм³, а насичення від 17 до 114 %. Лише 1 % проб води мав насичення киснем менше ГДК для водойм рибогосподарського призначення. За середньоарифметичними значеннями насичення киснем вода в 1986—1995 та 2001—2012 рр. належала до 2 класу 3 категорії якості (досить чиста), в 1996—2000 рр. — до 3 класу 4 категорії якості (слабко забруднена).

В оз. Сасик перманганатна окиснюваність води змінювалась від 2,4 (14.01.92) до 30,7 (15.01.98) мгО/дм³. По 2,8 % проб води оз. Сасик за перманганатною окиснюваністю дуже забруднені (> 20 мгО/дм³) й брудні (15-20 мгО/дм³), а 15,3 % проб — помірно забруднені (10-15 мгО/дм³) органічними речовинами. За середньоарифметичними значеннями вода в 1991—1995 та 2001—2012 рр. належала 3 категорії якості, а в 1996—2000 рр. — до 2.

Біхроматна окиснюваність змінювалась від 3,19 (14.04.98) до 78,9 (10.07.2002) мгО/дм³. При цьому, 12,33 % проб води озера були дуже забрудненими органічними речовинами, 13,69 % — забрудненими, 6,85 % проб — помірно забрудненими. За середньоарифметичними значеннями забруднення органічними речовинами вода озера в 1986—1990 рр. належала до 2 категорії якості, 1991—2000 рр. — до 3, в 2001—2012 рр. — до 5 категорії якості.

Біологічне споживання кисню протягом п'яти діб з води оз. Сасик змінювалось від 0,43 (15.04.99) до 26,2 (17.05.2011) мгО/дм³. В 54,45 % проб БСК₅ перевищувало ГДК для водойм господарсько-побутового призначення (3 мгО/дм³). За середньоарифметичними значеннями біологічного споживання кисню протягом п'яти діб вода в 1986—2005 рр. належала 3 класу 4 категорії (слабо забруднена), а в 2006—2012 рр. — до 3 класу 5 категорії якості (помірно забруднена органічними речовинами).

Хімічне споживання кисню у воді оз. Сасик змінювався від 24,4 (28.03.2010) до 115 (13.04.2004) мгО/дм³, а середнє значення в 2001—2005 рр. становило 60,06, в 2006—2012 р. — 49,75 мгО/дм³. ГДК для водойм господарсько-побутового призначення 15 мгО/дм³, гранична межа 3 категорії екологічної оцінки — 25 мгО/дм³.

Оцінка якості води за специфічними показниками токсичної дії.[ред. | ред. код]

Вміст у природній воді річок нафтопродуктів, фенолів, СПАР, фторидів, ціанідів, пестицидів, важких металів та радіоактивності відноситься до специфічних показників токсичної й радіаційної дії.

Вміст нафтопродуктів у воді оз. Сасик змінювався від 0 (31,25 % проб) до 0,62 (10.10.91) мг/дм³. В 43,75 % проб води уміст НП перевищує ГДК для водойм рибогосподарського призначення й граничну межу 3 категорії екологічної оцінки (0,05 мг/дм³), а 5,2 % проб є дуже брудними (7 категорія якості). За середньоарифметичними значеннями вода озера в 1986—1990, 1996—2000 рр. належала до 3класу, 4 категорії якості (слабко забруднена), в 1991—1995 рр. — до 6 категорії якості (брудна), в 2001—2012 рр. — до 2 категорії якості (чиста, табл. 6).

Таблиця 6. Зміна специфічних показників токсичної дії у воді оз. Сасик у часі, мг/дм³

Вміст у воді оз. Сасик СПАР змінювався від 0 (34,67 % проб) до 0,08 (11.07.2007, 11.10.2007. 13.07.2010) мг/дм³. За середньоарифметичними показниками вода в 1986—1990, 1996—2005 рр. належала до 3 категорії якості, а в 1991—1995 та 2006—2012 рр. — до 4 категорії якості екологічної оцінки[10].

Концентрація фенолів у воді озера змінювалася від 0 (13.01.2009, 12.01.2010) до 0,009 (12.01.1989) мг/дм³. У 87,1 % проб уміст фенолів перевищував ГДК для водойм рибогосподарського призначення й граничну межу 3 категорії екологічної оцінки (0,001 мг/дм³), що свідчить не про одинокі, а регулярні забруднення води цими речовинами. За середньоарифметичними значеннями вмісту фенолів вода оз. Сасик в 1986—1995 рр. відносилася до 6 категорії якості (брудна), в 1996—2012 рр. — до 5 (помірно забруднена). Варто відмітити, що уміст фенолів у воді Дунаю є вищим, ніж в озері й зменшення водообміну між озером Сасик та Дунаєм після 1995 р. сприяє зниженню їх вмісту[7].

Уміст фторидів у воді оз. Сасик змінювався від 0,28 (10.01.1990, 11.07.1994) до 0,62 (15.10.2009) мг/дм³, тобто жодна з проб не перевищувала ГДК для водойм рибогосподарського призначення (1,5 мг/дм³), але в усіх пробах уміст був вищим за граничний рівень 3 категорії екологічної оцінки (0,15 мг/дм³). 27,6 % проб води оз. Сасик мали значення вищі за 0,5 мг/дм³ (брудні, 6 категорія якості), а ін. 72,4 % проб відносилися до помірно брудних (5 категорія якості). За середнім умістом фторидів вода Сасику у всі періоди досліджень відносилася до 5 категорії якості (помірно забруднена).

Сумарний вміст хлор органічних пестицидів (α-ГХЦГ, γ-ГХЦГ, ДДТ, ДДЕ й ін.) у воді оз. Сасик змінювався від 0 до 0,09 мг/дм³. За умістом пестицидів вода озера в найгірших поодиноких випадках належала до 5 категорії якості (помірно забруднена), в переважній більшості проб — була чистою. В поодиноких випадках у воді виявляли вміст трефлану і гексахлорану.

Вміст цинку у воді Сасику змінювався від 0 (09.10.1990, 14.01.1992, 25.09.1995) до 0,054 (12.01.1988) мг/дм³. У 5 % проб уміст цинку перевищував ГДК для водойм рибогосподарського призначення. За середнім умістом цинку вода в озері Сасик в 1986—1990 рр. належала до 3-ї категорії якості, в 1991—2012 рр. — до 2 категорії якості[10].

Вміст Cr⁶⁺ у воді змінювався від 0 (32 % проб) до 0,024 (10.07.2008) мг/дм³. В 63,88 % проб уміст хрому перевищував ГДК для водойм рибогосподарського призначення. Отже, забруднення Cr⁶⁺ носять системний характер і є значними.

Концентрація заліза загального у воді оз. Сасик змінювалася від 0 (15,1 % проб) до 0,9 (13.10.1994) мг/дм³. В 37,2 % проб уміст заліза перевищував ГДК для водойм рибогосподарського призначення й граничну межу 3 категорії екологічної оцінки (0,1 мг/дм³), тобто всі ці проби забруднені. За середнім вмістом заліза загального вода озера в 1986—1995 та 2001—2012 рр. належала до 4 категорії якості, в 1996—2000 рр. — до 3 категорії якості.

Вміст міді у воді озера змінювався від 0 (04.07.1988, 17.05.1990, 18.10.1996) до 0,1 (05.04.1989, 17.04.1989) мг/дм³. В 40,5 % проб уміст міді у воді озера Сасик перевищував ГДК для водойм рибогосподарського призначення (0,001 мг/дм³) і в 23,8 % проб — граничну межу 3 категорії екологічної оцінки (0,002 мг/дм³). За середніми значеннями вода озера в 1986—1990 рр. відносилася до 2 категорії якості, в 1991—1995 — до 1, в 1996—2012 рр. — до 4 [10].

Індекс забруднення води змінювався від 0,307 (13.03.2010) до 7,93 (21.08.2010). За величиною розрахованих ІЗВ вода оз. Сасик у всі періоди досліджень оцінюється як помірно забруднена й знаходиться під значним антропогенним впливом, рівень якого близький до межі стійкості екосистеми.

Іригаційна оцінка якості води[ред. | ред. код]

Величина загальної мінералізації, відсотковий вміст головних іонів, наявність токсикантів, забруднювачів — це ті головні показники, які визначають можливість використання води для зрошення. Саме на загальній мінералізації й співвідношенні катіонів, а в Стеблера й аніонів базується більшість методик оцінки якості поливної води.

За державним стандартом України (ДСТУ 2730-94) концентрація токсичних іонів в еквівалентах хлору у воді оз. Сасик протягом всього періоду досліджень змінювалася від 5,49 (15.04.1993) до 30,46 (12.10.1987), а середні значення у вегетаційний період становили 15,25, у міжвегетаційний — 16,44. Отже, вода відноситься до другого класу (обмежено придатна для зрошення) може викликати вторинне засолення ґрунтів[4].

За величиною рН більшою 8 та наявністю соди вода також непридатна для зрошення чорноземних лужних ґрунтів, бо здатна викликати підлуження ґрунтів. В 42,8 % проб уміст хлору перевищує граничні значення (до 15 мг-екв/дм³) для 2 класу води. Тобто, вода з високим умістом хлору токсично діятиме на рослини. Цьому сприятиме й наявність соди.

За методикою Можейко й Воротнік[8], вода придунайських озер за співвідношенням суми натрію та калію до суми всіх катіонів обмежено придатна для зрошення. Але ця методика мало придатна для умов України, хоч і закладена в державний стандарт на поливну воду[4].

Таблиця 7. Оцінювання якості води оз. Сасик за іригаційними показниками у різні періоди

За виконаною іригаційною оцінкою за методикою Буданова[2], вода в придунайських озерах не придатна для зрошення. Сума всіх речовин хімічного складу мг-екв/дм³ поділена на величину жорсткості (Са²⁺ + Mg²⁺) у всі періоди досліджень перевищувала 4 (гранична межа для середньо- і важкосуглинкових ґрунтів, (табл. 7). Вода буде викликати засолення ґрунтів.

В оз. Сасик співвідношення Na/Ca змінювалось від 1,83 (1.07.1992) до 7,59 (21.04.1989) мг/дм³. при тому, що мало б бути не більше одиниці, а співвідношення Na/Ca+Mg також перевищувало допустиму величину у всіх пробах і змінювалось від 0,73 (15.04.1993) до 2,58 (11.11.1989) за допустимого 0,7. Отже, виконана іригаційна оцінка якості води оз. Сасик за методикою Буданова (яка найбільш підходить для умов України) свідчить про можливість засолення й осолонцювання зрошуваних ґрунтів як за натрієм так, і за магнієм.

Важливим критерієм є оцінювання якості води для зрошення є вміст у ній магнію за методикою Сабольча й Дараб, який негативно діє на ґрунти при його вмісті в поливній воді понад 50 % від суми кальцію і магнію. За цією методикою (табл. 7) вода оз. Сасик також непридатна для зрошення й викликатиме магнієве осолонцювання зрошуваних ґрунтів.

За методикою Департаменту сільського господарства США вода озера Сасик сильно лужна з високою небезпекою підлуження й осолонцювання. Лише 15 % проб води мають значення SAR нижче 8. Всі інші небезпечні для натрієвого осолонцювання ґрунтів[13]. Отже, за більшістю методів іригаційної оцінки вода оз. Сасик непридатна для зрошення, вимагає перед поливом насичення кальцієвими солями, зниження лужності й ліквідації соди та розбавлення прісною водою[5].

Висновки[ред. | ред. код]

Гідрологічний режим Сасику (інтенсивність водообміну) — обсяги надходження вод р. Дунай каналом Дунай-Сасик, стік річок Когильник і Сарата, об'єми води на зрошення та скид у море. Нормальний підпертий рівень Сасику 0,2 мБС при об'ємі 500,0 млн м³.

Середній багаторічний стік води річок, що впадають в Сасик, з басейну Когильника — 44,5 млн м³, Сарати — 11,4 млн м³, що в сумі становить близько 11,2 % від наповнення. Сасик є слабко проточною водоймою, річний коефіцієнт водообміну коливається в межах 1,5-2,5.

Річки, що впадають в Сасик, підвищують його мінералізацію й забруднюють сольовий склад. Мінералізація води Когильника 1063-6336 мг/дм³, а концентрація токсичних іонів натрію, магнію, хлору та сульфатів відповідно досягала 1272, 370, 1400 та 2765 мг/дм³. Тотожну за хімічним складом, але дещо вищу за мінералізацією воду приносить в озеро річка Сарата (до 9758 мг/дм³).

Мінералізація води оз. Сасик в період 1986—2012 рр. змінювалась від 367 до 3450 мг/дм³, належала до солонуватої β-мезогалинної. Середньорічні значення мінералізації перевищували ГДК для водойм рибогосподарського призначення й зрошення. За іонним складом вода відносилася до хлоридного класу, натрієвої групи, першого типу.

Вміст сульфатів у воді оз. Сасик змінювався від 62,4 до 1096 мг/дм³. Лише в одній пробі води з 155 уміст сульфатів був нижчим за ГДК для водойм рибогосподарського призначення, а в 45,8 % проб — перевищував ГДК для водойм побутово-господарського призначення. Вміст хлору в 93,55 % проб, натрію в 99,4 %, магнію в 98,06 % проб води озера був вищим за ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

Вода оз. Сасик за період досліджень була забрудненою за умістом зважених часток, нітритів, азоту аміаку, фосфатів, органічних речовин. Вода озера була забрудненою й специфічними токсичними речовинами — СПАР, фенолами, фторидами, нафтопродуктами, важкими металами. За величиною розрахованих ІЗВ вода оз. Сасик у всі періоди досліджень оцінюється як помірно забруднена й перебуває під значним антропогенним впливом, рівень якого близький до межі стійкості екосистеми. За більшістю методів іригаційної оцінки вода оз. Сасик непридатна для зрошення, вимагає перед поливом насичення кальцієвими солями, зниження лужності й ліквідації соди та розбавлення прісною водою.

Разом із непривабливими висновками окремих науковців стосовно стану водойми рибогосподарського призначення, процес зариблення озера Сасик здійснюється щорічно та в досить суттєвих обсягах. Так, в листопаді 2021 року, тільки у Татарбунарській ОТГ в озеро Сасик заселили 1,271 мільйонів мальків коропа та товстолобика загальною вагою 35 тонн. Контроль процесу зариблення здійснювався комісією, до складу якої входили представники Чорноморського рибоохоронного патруля та Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)^[2].

Література[ред. | ред. код]

1. Алёкин О. А. К вопросу о химической классификации природных вод. // Вопросы гидротехники. — Ленинград,: Гидрометиздат, 1946, 240 с.
2. Буданов М. Ф. Система и состав контроля за качеством природных и сточных вод при использовании их для орошения. — Киев. : Урожай, 1970. — 48 с.
3. Гидробиологические исследования Дуная и придунайских водоемов. — К.: Наукова Думка. 1987. — 148 с.
4. Державний стандарт України. Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії. ДСТУ 2730-94. Введений з 1.01.1995 р. 14 с.
5. Лозовицкий П. С., Билай В. А. Влияние химических мелиорантов на изменение состава природных вод. — М.: Водные ресурсы. 2001. № 4. С. 494—504.
6. Лозовицкий П. С. Опыт дисперсионного анализа химического состава оросительных вод юга Украины — М.: Почвоведение. 2003. № 12. С. 1491—1502.
7. Лозовіцький П. С., Молочко А. М., Бібік В. М., Лозовіцький А. П., Молочко М. А. Екологічна оцінка якості вод Дунаю // Часопис картографії. Вип. 1. 2011. — С. 135—148.
8. Можейко А. М., Воротник Т. К. Гипсование солонцеватых каштановых почв УССР, орошаемых минерализованными водами // Тр. Укр. НИИ почвоведения, т. 3. — Харьков, 1958. с. 111—208.
9. Природа Одесской области. Ресурсы, их рациональное использование и охрана / Под ред. Г. И. Швебса, Ю. А. Амброз. Киев — Одесса. Вища школа, 1979. — 144 с.
10. Романенко В. Д., Жукинський В. Н., Оксіюк О. П. та ін. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями. — К.: СИМВОЛ-Т, 1998. — 28 с.
11. Тимченко В. М. Эколого-гидрологические исследования водоемов северо-западного Причерноморья. — Киев: Наукова Думка, 1990. — 240 с.
12. Унифицированные методы анализа вод. Изд. «Химия». — М., 1973, 253 с.
13. Циркуляр № 969 Департамента сельского хозяйства США. Классификация оросительной воды (сокр. пер. с англ.). — 1955.
14. [Mailto: [email protected]|[email protected]] Дунайське басейнове управління водних ресурсів. Протоколи засідання Міжвідомчої комісії по встановленню режиму роботи Придунайських водосховищ за 2007—2012 рр.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Information Sheet on Ramsar Wetlands — Sasyk Lake^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• П. С. Гідрологічний режим та оцінювання якості води озера-водосховища Сасик у часі / П. С. Лозовіцький // Часопис картографії. Вип. 6. 2013. С. 146—170.

Див. також[ред. | ред. код]

• Мандра

Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Чорне море. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Водойми Одеської області Зовнішні води Чорне море • Одеська затока • Жебріянська бухта Річки постійні Барабой • Дальник • Дністер • Дунай • Когильник • Кодима • Курудорова • Південний Буг • Саврань • Турунчук • Хаджидер • Ягорлик • Ялпуг що пересихають Алкалія • Великий Куяльник • Журавка • Кагул • Когильник • Кучурган • Малий Куяльник • Малороша • Сарата • Свина • Середній Куяльник • Тилігул • Тростянець • Чага • Чилігідер • Чичиклія Гирла Анкудінове • Дністровсько-Цареградське • Кілійське • Очаківське (дельта Дунаю) • Очаківське (Дністровський лиман) • Прорва Озера Біле • Горіле • Кагул • Картал • Катлабуг • Китай • Кругле • Кугурлуй • Писарське • Погоріле • Путрине • Свина • Саф'яни (Ізмаїльський район) • Саф'яни (Біляївка) • Тудорове • Чорне • Ялпуг Лимани лагунного типу Будацький (Шаболатський) • Тузлівські лимани (Алібей • Будури • Бурнас • Джантшей • Карачаус • Курудіол • Магала • Малий Сасик • Мартаза • Солоне озеро • Хаджидер • Шагани • Сасик (Кундук) естуарного типу Тилігульський • Григорівський (Малий Аджалицький) • Дофінівський (Великий Аджалицький) • Куяльницький • Хаджибейський • Сухий • Дністровський Водосховища Барабойське • Кучурганське