French
DeutschСбитов Павло Олегович — Вікіпедія
| Павло Сбитов Павло Олегович Сбитов | |||
|---|---|---|---|
 Майор | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 22 жовтня 1994 с. Березець, нині Комарнівська громада, Львівський район, Львівська область, Україна | ||
| Смерть | 12 березня 2022 (27 років) під Волновахою, Донецька область Україна (смерть у бою) | ||
| Поховання | Березець | ||
| Громадянство |  Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут (2012) | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2015—2022 | ||
| Приналежність | Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Сбитов Павло Олегович у Вікісховищі | |||
Павло Олегович Сбитов (22 жовтня 1994, с. Березець, Львівська область, Україна — 12 березня 2022, біля м. Волновахи, Донецька область, Україна) — майор Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Павло Сбитов народився 22 жовтня 1994 року в селі Березець, нині Комарнівської громади Львівського району Львівської области України.
Навчався в Березецькому ЗЗСО (2009). Закінчив Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут (2012), факультет бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Після завершення навчання направлений в 503-й окремий батальйон морської піхоти, з яким вирушив на передову[1].
У 2017-му Павла призначили командиром роти[1].
У 2019 році разом зі своїм батальйоном взяв участь у багатонаціональних військових навчаннях «Agile Spirit 2019» («Спритний дух 2019») в Грузії, де був нагороджений як один з найкращих військовослужбовців[2]. Рота, якою командував Павло Сбитов, перемогла в конкурсі на найкращий однотипний підрозділ ЗС України 2019 року[3].
У 2021 році став командиром 503-го окремого батальйону морської піхоти.
Станом на 2021 рік — капітан[4].
Під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну успішно виконував бойові завдання, не допустив оточення та розгрому підрозділів 53-ї окремої механізованої бригади.
12 березня 2022 року під час бою біля населеного пункту Євгенівка із силами противника, що переважали, Павло Сбитов зазнав смертельного поранення. Офіцер до останнього залишався разом зі своїм підрозділом і керував відбиттям атаки[5][6][7].
17 березня 2022 року похований в родинному селі[8].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з відзначенням орденом «Золота Зірка» (16 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9];
- орден «За мужність» III ступеня (22 травня 2018) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету i територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня морської піхоти України[10];
- Нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ II ступеня, «За оборону міста Маріуполя» та «За військову доблесть і честь»[джерело?];
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»[джерело?].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Від хлопчика-ліцеїста до командира найкращої роти української армії. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ В Грузії завершились навчання Agile Spirit 2019. Мілітарний (рос.). Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ Понад мільйон гривень становить призовий фонд конкурсу на найкращий однотипний підрозділ ЗС України. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ «Не встиг обійняти сина і повінчатися з нареченою, але дав нам приклад справжнього життя»: подвиг Героя України Микити Ярового // Духовна велич Львова. — 2021. — 28 вересня.
- ↑ Прийняли на себе удар трьох БТГ: відомо, де загинув львівський морпіх Павло Сбитов. НТА (ua) . 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
- ↑ Опір, стійкість та хоробрість наших захисників дають змогу зберегти наш народ і нашу землю — звернення Президента України // Офіс Президента України. — 2022. — 16 березня.
- ↑ Президент вручив нагороди військовим та членам родин загиблих захисників, яким присвоєно звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 29 квітня.
- ↑ На Львівщині попрощалися з Героєм України Павлом Сбитовим
- ↑ Указ Президента України від 16 березня 2022 року № 139/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 22 травня 2018 року № 144/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Скоростецький, В. «Морська піхота — це сім'я, бойовий дух, це всі один за одного!» — Павло Сбитов // АрміяInform. — 12 березня 2022
- Макаревська, К. «Майже ціле життя минуло на війні». Загинув морпіх зі Львівщини Павло Сбитов // Суспільне Новини. — 12 березня 2022
- «Мам, ти мені вибач, що я став дорослим». Історія Павла Сбитова, який загинув, відбиваючи атаку трьох тактичних груп рашистів
|
