French
DeutschСванте Паабо — Вікіпедія
.jpg)
Сванте Паабо[9][10] (швед. Svante Pääbo; нар. 20 квітня 1955, Стокгольм) — шведський біолог, фахівець з еволюційної генетики. Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 2022 року[11].
Біографія[ред. | ред. код]
Син біохіміка Суне Бергстрема, лауреата Нобелівської премії з фізіології або медицини 1982 року.[12] Мати, Карін Паабо — хімікеса естонського походження.[13]
Навчався в школі для перекладачів, з 1975 року вивчав в Упсальському університеті єгиптологію, російську мову, історію науки і медицини. Захистив дисертацію з молекулярної імунології (1986).[14] Потім недовго працював в центрі молекулярної біології Цюрихського університету та в Інституті вивчення раку в Лондоні. У 1987—1990 роках на постдокторантурі в Університеті Каліфорнії в Берклі, в лабораторії Аллана Вілсона, де займався виділенням генетичного матеріалу скам'янілостей і вимерлих в новітній час тварин.[15] У 1990—1997 роках — професор загальної біології в Мюнхенському університеті, з 1997 року — директор департаменту генетики в інституті еволюційної антропології в Лейпцигу.
Досягнення[ред. | ред. код]
Паабо — один із засновників такої дисципліни, як палеогенетика, що займається дослідженням перших людей і гомінідів за допомогою генетичних методів. Розпочав роботу в цій області в 1984 році з вивчення давньоєгипетських мумій з колекцій європейських музеїв, до яких отримав доступ через свого викладача з єгиптології. У 1985 році вперше в історії витягнув з мумій генетичний матеріал[16]. 1995 року на прохання уряду Німеччини разом із своїм аспірантом Матіасом Крінгсом розпочав роботу над пошуком ДНК в кістках, знайдених 1856 року в долині Неандерталь[10]. 2006 року оголосив про план повної розшифровки генома неандертальця. 2007 року було створено консорціум з дослідження отриманого геному[9]. У лютому 2009 року було оголошено про досягнення перших попередніх результатів, і в травні 2010 року вони були опубліковані в журналі «Science». У березні 2010 року група Паабо, що вивчила ДНК, витягнуту з фрагмента кістки, знайденою в Денисовій печері на Алтаї, прийшла до висновку про існування в давнину раніше невідомого виду гомінідів — Денисовської людини. Група Паабо вважає ймовірним схрещування між неандертальцями і людиною розумною. Повідомлення групи Паабо в 2002 році про відкриття так званого «гена мови» FOXP2 викликало велику суспільну реакцію та наукову дискусію.
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
- Член Шведської королівської академії наук,
- 1992: лауреат премії Лейбніца;
- 1998: Медаль Макса Дельбрюка[en]
- 1998: член Європейської Академії
- 1999: асоційований член Берлінсько-Бранденбурзької академії природничих і гуманітарних наук у галузі науки про життя
- 1999: Медаль Каруса[de]
- 2000: Медаль Каруса міста Швайнфурт
- 2001: член Леопольдини[17]
- 2003: Лейпцизька наукова премія[de] Саксонської академії наук
- 2004: Член Саксонської академії наук
- 2008: Кавалер ордену Pour le Mérite з науки та мистецтва у Берліні
- 2009: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»[18]
- 2009: Пакета Дарвіна[de] Леопольдина за внесок у галузі еволюційних досліджень та генетики[19]
- 2009: премія Кистлера
- 2011: Член Американської академії мистецтв і наук
- 2011: Премія Німецького товариства клінічної хімії та лабораторної медицини[de] з біохімічного аналізу
- 2012: «Heiße Kartoffel» — загально німецька премія зв'язку та медіа[20]
- 2013: Премія Грубера[de]
- 2014: Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова
- 2016: Премія за прорив у науках про життя
- 2016: іноземний член Лондонського королівського товариства
- 2016: Член Французької академії наук
- 2016: Премія Кейо з медичних наук[de]
- 2017: Премія Дена Давида[de]
- 2018: HFSP Nakasone Award[de]
- 2018: Премія принцеси Астурійської
- 2018: Премія Кербера[en]
- 2018: Премія Ніренберга
- 2019: Премія Вайлі[en]
- 2019: Медаль Дарвіна — Воллеса
- 2020: Премія Японії[21]
- 2022: Нобелівська премія з фізіології або медицини — за відкриття в області геномів вимерлих гомінінів та еволюції людини[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #126792062 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б в Sveriges befolkning 1980 — Sveriges Släktforskarförbund, 2004. — ISBN 91-87676-37-0
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Pääbo_Svante
- ↑ Fellows Directory
- ↑ а б Sleeping with the Enemy — 2011.
- ↑ (not translated to en-gb) Svante Pääbo: ‘It’s maybe time to rethink our idea of Neanderthals’ // The Guardian — Britain: (untranslated), 2023. — 161152 екз. — ISSN 0261-3077
- ↑ а б Райх Д., 2019.
- ↑ а б Циммер К., 2020.
- ↑ а б Press release: The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2022. Процитовано 3 жовтня 2022.
- ↑ Neanderthal Man: In Search of Lost Genomes by Svante Pääbo – review. the Guardian (англ.). 20 лютого 2014. Процитовано 9 жовтня 2022.
- ↑ Tambur, Silver (3 жовтня 2022). Estonian descendant Svante Pääbo awarded Nobel prize. Estonian World (en-GB) . Процитовано 9 жовтня 2022.
- ↑ Pääbo, Svante (1986). How the E19 protein of adenoviruses modulates the immune system. Процитовано 9 жовтня 2022.
- ↑ Paleogeneticist Svante Pääbo Picks Up Nobel Prize for Human Origins Research.
- ↑ Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.
- ↑ Prof. Dr. Svante Pääbo // Leopoldina
- ↑ Universitätsradio Leipzig, 5. Oktober 2009: Bundesverdienstkreuz für Svante Pääbo. Dem Direktor des Max-Planck-Instituts Leipzig, Svante Pääbo, wurde das Große Bundesverdienstkreuz mit Stern verliehen.
- ↑ Evolutionsforscher Pääbo ausgezeichnet. In: Hamburger Abendblatt, 25. November 2009. Aufgerufen am 10. Dezember 2012.
- ↑ «Heiße Kartoffel» — Mitteldeutscher Kommunikations- und Medienpreis, Preisträger 2012. Dump vom 26. Dezember 2015
- ↑ Japan Prize 2020
Література[ред. | ред. код]
- Карл Циммер. ДНК неандертальців // Еволюція. Тріумф ідеї. — К. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 400 с. — ISBN 978-617-12-7449-5.
- Девід Райх. Геном у пошуках викопних решток // Хто ми такі? Походження людини крізь призму ДНК. — К. : Наш Формат, 2019. — 369 с. — ISBN 978-617-768-274-4.
- Claudia Eberhard-Metzger (2008). Fahndung nach dem kleinen Unterschied (Porträt: Svante Pääbo). Spektrum der Wissenschaft. Heidelberg (11): 116—122. ISSN 0170-2971
- Pääbo, Svante (November 1993). Ancient DNA. Scientific American. 269 (5): 60—66.
- Svante Paabo publications in PubMed. Процитовано 27 липня 2011.
- Svante Paabo publications in Google Scholar. Процитовано 27 липня 2011.
- Edge: Mapping the Neanderthal Genome - A Conversation With Svante Pääbo. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
- Candee, Marjorie Dent; Block, Maxine; Rothe, Anna Herthe (2007). Current biography yearbook. New York: H. W. Wilson. ISBN 0-8242-1084-0.
- Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.
|
| |||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}