French
DeutschСебастьяно Маццоні — Вікіпедія
| Себастьяно Маццоні | ||||
|---|---|---|---|---|
| Sebastiano Mazzoni | ||||
 | ||||
| Янгол в сцені «Благовіщення» | ||||
| При народженні | Sebastiano Mazzoni | |||
| Народження | 1611 Флоренція, Італія | |||
| Смерть | 22 квітня 1678 | |||
| Венеція, Венеційська республіка[1] | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна | .svg){kind=small} Венеційська республіка | |||
| Жанр | релігійний та міфологічний жанр | |||
| Діяльність | художник, архітектор, поет | |||
| Напрямок | маньєризм, бароко | |||
| Твори | релігійний та міфологічний жанр | |||
| Роботи в колекції | Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Смітсонівський музей американського мистецтва, Ка' Реццоніко, Детройтський інститут мистецтв, Національний музей Швеції, Barber Institute of Fine Artsd і Галерея Академії (Венеція) | |||
| | ||||
 Себастьяно Маццоні у Вікісховищі | ||||
Себастьяно Маццоні( італ. Sebastiano Mazzoni; 1611, Флоренція — 22 квітня, 1678, Венеція ) — італійський художник XVII століття.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в місті Флоренція. Відомо, що в період 1632-1633 рр. проходив навчання в майстерні художника Баччо дель Біанко.
1638 року був зарахований до складу Флорентійської академії мистецтв. Окрім живопису, займався поезією. Схильний до сатири і критики, написав вірші, котрі були поширені і викликали невдоволення урядовців Флоренції. Можливо, саме це спонукало художника покинути Флоренцію та оселитися в Венеції, де він мешкав і працював до кінця життя.
Мав специфічну і досить незвичну художню манеру, тривожну, динамічну, з темнуватими фарбами і майже сатирично поданими персонажами. У Маццоні пластична краса ( якою зазвичай наділяли янголів майже всі італійські художники ) не притаманна навіть янголам.
В художній манері митця є домішки маньєризму з метушливим натовпом і закрученістю фігур або їх застиглістю в просторі полотна. Персонажі картин Маццоні сумні, невеселі навіть в картинах міфологічного жанру. Так, в картині «Три грації» він подав три оголені супутниці Венери (Аглаю, Єфросину і Талію) невеселими і сумними, хоча вони вважались уособленнями цноті, краси і кохання. На тлі художньої кризи в Венеції XVII століття, творчість Себастьяно Маццоні виглядає цілком типовою у ландшафті депресивного мистецтва міста.
Жартома художник називав себе двічі божевільним.
Його учнями були Себастьяно Річчі та Андреа Челесті.
Себастьяно Маццоні був забутий майже на 200-250 років. На хвилі перегляду архівів і творчого спадку митців минулого ім'я художника було повернуто в історію італійського і європейського мистецтва. Картини художника знайдені в музеях Флоренції, Венеції, Москви, Канзаса тощо.
Джерела[ред. | ред. код]
- L. Vertova, Artikel Sebastiano Mazzoni in Kindlers Malereilexikon, dtv 1982
Див. також[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Себастьяно Маццоні
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Waterhouse E. Italian Baroque Painting — Лондон: Phaidon Press, 1962. — С. 129.
|
