French
DeutschСелевк II — Вікіпедія
| Селевк II Каллінік | |
|---|---|
| дав.-гр. Βασιλεύς Σέλευκος Καλλίνικος | |
,_Antioch_mint.jpg) | |
| Басилевс Держави Селевкідів | |
| Правління | 246 до н.е — 225 до н. е. |
| Попередник | Антіох II |
| Наступник | Селевк III |
| Біографічні дані | |
| Релігія | давньогрецька релігія |
| Народження | близько 265 до н. е. невідомо |
| Смерть | 225 до н. е. невідомо падіння з коняd |
| У шлюбі з | Лаодіка IId |
| Діти | Селевк III Керавн, Антіох III Великий[1] і Антіохіда |
| Династія | Селевкіди |
| Батько | Антіох II Теос |
| Мати | Лаодіка I |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Селевк II Каллінік (дав.-гр. Σέλευκος Β' Καλλίνικος; липня/серпня 265 до н. е. — грудня 225 до н. е.[2]), прозваний Погоном (дав.-гр. Πώγων, Бородатим) — басилевс Держави Селевкідів у 246—225 до н. е.
Походження[ред. | ред. код]
Селевк II був старшим сином селевкідського басилевса Антіоха II Теоса та його дружини Лаодіки I, котра походила з малоазійського роду Ахеадів. Цей рід був настільки впливовим, що деякі дослідники вважають його боковою гілкою Селевкідів. Принц усупереч традиції не став співправителем батька. Припускають, що на рішення Антіоха II не призначати наступника вплинули події 266 року до н.е. Тоді за звинуваченнями у змові було страчено спадкоємця престолу Селевка, старшого брата Антіоха II[3].
У липні 246 року до н. е. несподівано помер Антіох II в Ефесі, під час відвідин Лаодіки. Аппіан Александрійський звинувачував в отруєнні Антіоха його першу дружину[4]. Однак Джон Грейнджер зазначав, що для пояснення хвороби та смерті Антіоха достатньо того, що він перебував у розпалі літа в середземноморському порту. Вважається, що помираючий Антіох оголосив своїм наступником сина Селевка через присутність при ньому Лаодіки.
Війна Лаодіки[ред. | ред. код]
Війна братів[ред. | ред. код]
Східний похід[ред. | ред. код]
Укріпивши свої позиції на заході, Селевк вирушає у східний похід. Він мав на меті повернути східні провінції, котрі відокремилися від Держави Селевкідів під час періоду нестабільності. Ще у середині дев'ятнадцятого сторіччя серед науковців склалася думка, що похід був невдалим для басилевса. Хоча спочатку йому вдалося розбити парфян та змусити Арсака I втекти до апасіаків. Згодом парфяни взяли реванш, а Селевк був змушений повернутись у Сирію, щоб придушити нове повстання. Персі Гарднер навіть висловлював думку, що Селевк II потрапив у парфянський полон. Однак у цієї теорії були й противники. Так Й. Вольський вважав, що Селевк досяг успіху і зробив Арсака своїм васалом.
Продовження Війни братів та кінець правління[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Селевк був одружений зі своєю двоюродною сестрою Лаодикою II подружжя мало трьох дітей:
- Селевк III
- Антіох III Великий
- Антіохіда
Також Селевк II мав зв'язок з гетерами Містою[5] та Нісою[6].
Епітети[ред. | ред. код]
Відомо лише про одну епіклесу Селевка II, це Каллінік (дав.-гр. Καλλίνικος, Той хто одержує славетні перемоги). Невідомо коли і за яких обставин вона була запроваджена. Завдяки Полібію до нас дійшло також народне прізвисько басилевса — Погон (дав.-гр. Πώγων, Бородатий)[7].
Монети[ред. | ред. код]
Головною відмінністю монет Селевка II від попередників було зображення Аполлона. Дід та батько басилевса зображували Аполлона сидячим на омфалі. На монетах Селевка II Аполлон стояв обпершись рукою об триногу. Сидячий Аполлон зображувався лише на монетах з Ектабан та невідомого монетного двору розташованого у Сирії або Месопотамії[8]. Вважається, що зміна зображення була пов'язана з Війною братів. Антіох Гіеракс на своїх монетах карбував традиційне зображення бога. Селевк II ввів нове зображення, щоб відрізняти свої монети від грошей повсталого брата.
Селевк II у мистецтві[ред. | ред. код]
- Історію протистояння Селевка II та Антіоха Гієракса описав Джованні Боккаччо у п'ятій книзі свого твору «Про нещастя знаменитих людей».
- Англійський поет Джон Ліндгейт взявши за основу твір Боккаччо написав поему «Падіння князів». Протистояння братів було описане у п'ятій книзі поеми.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Антіохъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 373–374.
- ↑ Seleucus II Callinicus. Livius.org. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- ↑ Берзон, 2014, с. 107.
- ↑ Аппіан, Сирійські справи. 65.
- ↑ Афіней, XIII.64.
- ↑ Афіней, XIII.40.
- ↑ Виноградов, 2009, с. 117-128.
- ↑ Балахванцев, 2000, с. 208.
Джерела та література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Аппіан. Сирійські справи // Історія Риму.
- Афіней. Бенкетуючі софісти.
- Neilson Carel Debevoise. A Political History of Parthia : [англ.]. — Чикаго, 1938. — 350 с.
- Бокщанин А.Г. Парфия и Рим: возникновение системы политического дуализма в Передней Азии : [рос.]. — Москва : Видавництво Московського університету, 1960. — Т. 1. — 252 с.
- Кошеленко Г.А. Греческий полис на эллинистическом Востоке : [рос.]. — Москва : Наука, 1979. — 291 с.
- John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — ISBN 9004107991.
- Kaveh Farrokh, Richard Nelson Frye. Shadows in the Desert: Ancient Persia at War : [англ.]. — Bloomsbury USA, 2009. — 320 с. — ISBN 1846034736, 9781846034732.
- Oliver D. Hoover. Handbook of Syrian Coins : [англ.]. — Ланкастер/Лондон : Classical Numismatic Group, 2009. — 334 с. — ISBN 0980238749, 9780980238747.
- Paola Ceccarelli. Kings, Philosophers and Drunkards: Athenaeus' Information on the Seleucids // Seleucid Dissolution. The Sinking of the Anchor : [англ.]. — 2011. — ISSN 1613-5628.
- Абакумов А.А. Восточный поход Селевка II: был ли царь в плену у парфян? // Проблемы эллинизма и образования Боспорского царства : [рос.] / О.Л.Габелко, А.В.Подосинов. — Москва : Университет Дмитрия Пожарского, 2012. — С. 331-342. — (Древнейшие государства Восточной Европы). — ISBN 978-5-91244-118-9.
- Балахванцев А.С. Селевк 2-й Каллиник и Парфия // Межгосударственные отношения и дипломатия в античности : [рос.]. — Казань, 2000. — Т. 1. — С. 201-217. — ISBN 5-93139-066-9.
- Балахванцев А.С. Великое противостояние Селевк II Каллиник и Аршак I : [рос.] // Вестник ВГУ. Серия: История. Политология. Социология. — 2015. — № 1. — С. 5-12.
- Берзон Е.М. К вопросу о титулатуре соправителя в царстве Селевкидов : [рос.] // Antiquitas aeterna. — 2014. — № 4. — С. 105-118. — ISSN 1994-9472.
- Виноградов А.Ю. Монархические титулы в истории Древней Греции // Проблемы культурогенеза и культурного наследия. Сборник статей к 80-летию Вадима Михайловича Массона : [рос.]. — Санкт-Петербург, 2009. — С. 117-128.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
