Селятин — Вікіпедія

село Селятин
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Вижницький район
Громада	Селятинська сільська громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	2380
Поштовий індекс	59131
Телефонний код	+380 3738
Географічні дані
Географічні координати	47°52′25″ пн. ш. 25°11′10″ сх. д. / 47.87361° пн. ш. 25.18611° сх. д.Координати: 47°52′25″ пн. ш. 25°11′10″ сх. д. / 47.87361° пн. ш. 25.18611° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	824 м
Водойми	Сучава
Місцева влада
Адреса ради	59131, Чернівецька область, Вижницький район, с. Селятин
Карта
	Селятин
	Селятин
Мапа
	Селятин у Вікісховищі

Селя́тин — село в Україні, в Чернівецькій області, Вижницькому районі, центр Селятинської сільської громади.

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок струмок Демен, правий доплив Путилки.

У селі струмок Рапочів впадає у річку Сучаву.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 1900 року в селі Селятин Радівецького повіту були 962 будинки, проживали 4578 мешканців: 3275 українців, 2 липовани, 71 румун, 220 німців, 890 євреїв, 54 поляки, 3 угорці.^[1]

Мова[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	1 154	98,38 %
Інші	19	1,62 %
Разом	1 173	100,00 %

Природні явища[ред. | ред. код]

Селятин — це найбільш грозове місце України. 45 днів року — грозові. Після нього йде Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області — 43 дні на рік, Рахів — 41 день на рік. Селятин також відомий найтривалішою грозою. У 1948 р. вона почалася 10 червня о 15:30 і закінчилася 12 червня о 4:30, тобто тривала 37 годин. ^[3]

17 вересня 2017 в Карпатах пронісся потужний буревій. Максимальні пориви вітру подекуди досягали 40 м/с. Він прийшов із Румунії, а його епіцентр припав саме на Селятин. Він налетів приблизно о 19:00 і тривав не більше півгодини, але наробив чимало шкоди (валив дерева, зривав дахи, і навіть перевертав автомобілі).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Селятин) (1630 рік);
Греко-католицька церква Святого Рівноапостольного Володимира (1848 рік).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Ангельський Олег В'ячеславович — доктор фізико-математичних наук.
Демешко Микола Іванович – головний лікар Чернівецького обласного клінічного кардіологічного диспансеру, заслужений лікар України. Народився 1949 р., с. Селятин, Путильський район. У 1966-1972 рр. навчався в Чернівецькому державному медінституті, після закінчення працював лікарем-терапевтом Герцаївської районної лікарні. У 1973-1979 pp. - лікар-терапевт Чернівецької міської лікарні № 1, впродовж 1979-1983 pp. - головний лікар санаторія-профілакторія працівників автошосдора, з 1983-го по 1985 р. - лікар-кардіоревматолог вузлової лікарні ст. Чернівці, з 1985 по 1989 р. - головний лікар Великокучурівської лікарні Сторожинецького району. Протягом 1989-1992 pp. - лікаря-аташе, завідувач здоровпунктом Посольства СРСР у Республіці Гана. З 1992 - головний спеціаліст відділу охорони здоров’я Буковинського міжрегіонального товариства «Модуль», з 1997 р. - головний лікар Чернівецького обласного клінічного кардіологічного диспансеру. У 2004 р. присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України». Нагороджений Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України, медаллю імені акад. М.Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я». Юхим Гусар.^[4]
Махліновський Сергій Данилович - військовик. Народився 04.01.1956 р. у прикордонному селі Шегині, Мостиський район, Львівська область, в родині офіцера-прикордонника. З 1977 року, після закінчення Московського Вищого прикордонного військово-політичного училища, проходив службу в Чернівецькому прикордонному загоні. З посади начальника 6-ї прикордонної застави, яка розташовується в селищі Селятин, був направлений на війну в Афганістан. Багато з тих подій сьогодні бачаться по-іншому. А тоді… Тоді «по той бік річки» йшла справжня війна, кривава та жорстока, неоголошена, а тому невідома. Сергій Махліновський особисто брав участь в 4-х бойових операціях. 29.06.1986 р. при проведенні бойової операції десантно-штурмова група, яку очолював майор, потрапила в засідку. Офіцер-прикордонник зумів вселити впевненість підлеглим. Чіткими і умілими діями організував оборону, а потім - миттєву контратаку. Прикордонники із боєм зайняли вигідну позицію. Десантно-штурмова група забезпечила висадку і вступ у бій головних сил прикордонників. Махліновський в цьому бою був тяжко поранений. Під час евакуації від розриву міни загинув. Майора Маліновського солдати поважали і називали просто Даниловичем. Ім’я Сергія Махліновського присвоєно прикордонній заставі в с. Селятин Чернівецького прикордонного загону 10 лютого 1999 року. Його ім'я літератор, бібограф В'ячеслав Шинкарь ввів до історико-краєзнавчого видання "І чорніли тюльпани..." (м. Вернівці : Відавничо-інформаційний центр "Місто" , 2020. - С. 124).^[5]

Галерея[ред. | ред. код]

Селятин в 1914 р.
Вулиця і будівля синагоги в Селятині
Колишня синагога в Селятині
Церква Св. Володимира
Дім молитви
Церква Св. Володимира. Каплиця
Дерев'яна хата
Покинута будівля

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Селятин

↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XIII. Bukowina. Wien (online).
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
↑ Книга рекордів та дивовиж Карпатії
↑ Демешко Микола Іванович // Випускників твоїх славетні імена/ Т.М. Бойчук, В.Ф. Мислицький, В.Т. Бачинський, В.В. Білоокий, О.І. Іващук, О.Ф. Кулик, С.С. Ткачук, М.Д. Лютик // Видавництво Чернівці:"Місто".-2014. С. 148.
↑ Гусар Ю. На заставі пам’ятають «Даниловича» [про офіцера-прикордонника Сергія Махліновського]. / Юхим Гусар // газета Буковинське віче. – 2015. – 30 грудня (№50). – С. 3.