Семюел Тінг — Вікіпедія

Семюел Тінг
кит. 丁肇中
піньінь: Dīng Zhàozhōng
англ. Samuel Chao Chung Ting
Вейд-Джайлз: Ting Chao-chung
ш
ш
ш
Народився 27 січня 1936(1936-01-27) (88 років)
Енн-Арбор, Мічиган, США
Країна КНР КНР
США США
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Мічиганський університет, Колумбійський університет
Галузь фізика
Заклад ЦЕРН
Науковий керівник Lawrence W. Jonesd, Мартін Перл[1] і Lawrence W. Jonesd[2]
Аспіранти, докторанти Hartmut Sadrozinskid[2]
Членство Леопольдина[3]
Національна академія наук США
Академія наук СРСР
Угорська академія наук
Китайська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Академія Сініка
Американське фізичне товариство[4]
Committee of 100d
Всесвітня академія наук
Рід Q10172579?
Мати Wang Yiyingd
Нагороди Нобелівська премія з фізики (1976)
Особ. сторінка web.mit.edu/physics/people/faculty/ting_samuel.html

CMNS: Семюел Тінг у Вікісховищі

Семюел Чжаочжун Тінг (Дін) (кит. 丁肇中, піньїнь: Dīng Zhàozhōng, англ. Samuel Chao Chung Ting, Вейд-Джайлз: Ting Chao-chung; нар. 27 січня 1936, Енн-Арбор, Мічиган, США) — китайський американський фізик-ядерник, лауреат Нобелівської премії з фізики 1976 року «за основний внесок у відкриття важкої елементарної частки нового типу» спільно з Бертоном Ріхтером.

Частинка, яку Тінг та Ріхтер відкрили незалежно у Брукгейвені та Стенфорді, відповідно, отримала назву J/ψ-мезона.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]