French
DeutschСенюк Олексій Олександрович — Вікіпедія
| Олексій Сенюк Олексій Олександрович Сенюк | ||
|---|---|---|
 Головний сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 24 грудня 1974 Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 27 лютого 2022 (47 років) | |
| Поховання | Носівка | |
| Громадянство |  Україна | |
| Псевдо | "Пума" | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Танкові війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Сенюк Олексій Олександрович у Вікісховищі | ||
Олексі́й Олекса́ндрович Сеню́к (24 грудня 1974, с. Теліжинці, Київська область — 27 лютого 2022, м. Чернігів) — український військовослужбовець, головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 24 грудня 1974 року в м. Сторожинець Чернівецької області. Проживав у селі Теліжинці Тетіївського району Київської області, закінчив школу та працював будівельником[1].
Захищав Україну від початку російської агресії в 2014 році. Брав участь у бойових діях у складі 3-ї роти 1-ї окремої танкової бригади. У боях на Чернігівщині наприкінці лютого 2022 року знищив дві ворожих бойових машини піхоти та захопив танк Т-72[2].
27 лютого 2022 року загинув внаслідок авіаудару[3]. Загинув у день народження 10-річної донечки, яка народилася 27 лютого у 2012 році.
Похований 12 квітня 2022 року в місті Носівка на цвинтарі по вулиці Центральній. У Носівці тимчасово проживає його дружина Ірина та дві доньки — десятирічна Ангеліна та 6-річна Даніела[4]. 28 червня 2023 року в День Конституції України, президент України Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» членам родини загиблого Героя України[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
- орден «За мужність» III ступеня (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України[7].
- вулиця Олексія Сенюка в м. Чернігів. Перейменовано вул. Грибоєдова за рішенням міської ради від 21 лютого 2023 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В Носівці провели в останню путь загиблого захисника Чернігова
- ↑ Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників — звернення Президента України // Офіс Президента України. — 2022. — 3 березня.
- ↑ Внаслідок авіаудару загинув танкіст Олексій Сенюк, який захищав Україну з 2014 року
- ↑ SVOBODA.FM :: У Носівці поховали Героя України - захисника Чернігова. svoboda.fm. 13 квітня 2022.
- ↑ Ніхто не має права визначати долю України, не питаючи наших героїв — Володимир Зеленський. АрміяInform. 28 червня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 2 березня 2022 року № 94/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Задверняк, Н. Герой України Олексій Сенюк загинув у день народження своєї донечки // АрміяInform. — 2022. — 27 квітня.
|
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |