French
DeutschСен-Жон Перс — Вікіпедія
| Сен-Жон Перс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Saint-John Perse | ||||
 Сен-Жон Перс в 1960 році | ||||
| Ім'я при народженні | Марі Рене Алексіс Сен-Леже Леже | |||
| Псевдонім | Saint-John Perse[1] і Saint Leger Leger | |||
| Народився | 31 травня 1887 Пуент-а-Пітр, Гваделупа | |||
| Помер | 20 вересня 1975 (88 років) Єр, Прованс | |||
| Поховання | cemetery of Giensd | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Діяльність | поет, дипломат | |||
| Alma mater | Університет Бордо і Lycée Louis-Barthoud | |||
| Заклад | Гарвардський університет | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | поезія | |||
| Magnum opus | поема «Анабазис» | |||
| Членство | Американська академія мистецтв і наук і Баварська академія витончених мистецтв | |||
| Мати | Renée Dormoy-Légerd | |||
| У шлюбі з | Dorothy Russeld[2] | |||
| Автограф | .png) | |||
| Премії |  Нобелівська премія з літератури (1960) | |||
| | ||||
 Сен-Жон Перс у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Сен-Жон Перс (фр. Saint-John Perse); 31 травня 1887, Пуент-а-Пітр, Гваделупа — 20 вересня 1975, Єр, Прованс) — літературний псевдонім французького поета і дипломата Алексіса Леже (або Сен-Леже) (фр. Alexis Léger), (фр. Alexis Saint-Legér Léger), лауреата Нобелівської премії з літератури 1960 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Французькій Гваделупі в родині адвоката Амаді Сен-Леже, що проживав на островах ще з 1815 року. В 1875 році родина повернулася до Франції.
З 1911 року Алексіс почав працювати в міністерстві закордонних справ. В 1916-1921 роках — секретар французького посольства в Пекіні. В 1921 році Леже брав участь у Вашингтонської конференції, де на талановитого дипломата звернув увагу глава французької делегації Арістід Бріан, який невдовзі призначив його своїм помічником. У Парижі Леже часто бував у літературних колах Андре Жида та Поля Валері.
В 1925 році Леже вперше використав літературний псевдонім «Сен-Жон Перс», складений з імен апостола Іоанна і римського поета I століття Персія. У 1933-1940 роках займав пост генерального секретаря французького МЗС. Брав участь в Мюнхенській конференції, де висловлювався проти поступок Німеччині. В 1940 році після звільнення з посади емігрував до США.
Уряд Віші позбавив його французького громадянства. У Сполучених штатах Леже працював в бібліотеці Конгресу, і залишився в Америці навіть після завершення Другої світової війни, періодично повертаючись на короткий час на батьківщину. Помер у своїй віллі в Провансі.
Нагороджений орденом Почесного легіону.
В Гваделупі існує музей Сен-Жон Перса.
Літературна творчість[ред. | ред. код]
У 1909 році Алексіс Леже публікує перші вірші під заголовком «Образи Крузо», а наступного року поему «Еклоги». Перші публікації були дуже схвально зустрінуті Валері Ларбо (рецензія в журналі «Фаланж» за 1911 рік). У 1925 році під псевдонімом Сен-Жон Перс публікує поему «Анабазис». Після цього вирішує відмовитись від будь-яких публікацій, поки він перебуває на дипломатичній службі. Публікує свої твори вже у США: в 1942 році «Вигнання», в 1943 році «Поема до чужинки», в 1944 році — «Сніги». У 1946 році, ще перебуваючи в США публікує у видавницітві Ґаллімар поему «Вітри». У 1960 році з'являється збірка коротких віршів «Хроніки». Цього ж року йому присуджують Нобелівську премію з літератури. Його останні поеми «Ноктюрн» та «Посуха» виходять в світ у 1975 році, вже посмертно.
Повне зібрання творів виходило у видавництві Ґаллімар (див.: Œuvres complètes, Bibliothèque de la Pléiade, Gallimard (1972).
Твори Перса перекладали такі відомі поети, як Т. С. Еліот, Р. М. Рільке, Дж. Унгаретті.
Основні твори[ред. | ред. код]
- Збірка віршів «Еклоги» (Éloges, 1911),
- епічна поема «Анабазис» (Anabase, 1924),
- поема «Дружба принца» ( Amitié du prince, 1924),
- «Вигнання» (Exile, 1942),
- «Поема до чужинки», (1943)
- «Сніги» (1944)
- «Вітри» (Vents, 1946),
- «Орієнтири» (Amers, 1957) [1],
- «Хроніка» (Chronique, 1960),
- «Птахи» (Oiseaux, 1962).
Українські переклади[ред. | ред. код]
Твори Сен-Жон Перса українською перекладали Володимир Брюґґен, Анатолій Москаленко, Остап Тарнавський. Володимир Брюгген за книжку перекладів Сен-Жон Перса, опубліковану у видавництві «Фоліо», удостоєний пермії імені Василя Мисика. Том перекладів у виконанні Анатолія Москаленка двома виданнями виходив у видавництві Юніверс. У книжці Остапа Тарнавського «Поетичні переклади» (2006) опубліковані уривки з поеми «Анабазис».
Докторську дисертацію про поезію Сен-Жон Перса написала українська поетеса й літературознавець зі США Женя Васильківська.
Література[ред. | ред. код]
- Saint-John Perse, les rivages de l'exil, biographie, Joëlle Gardes-Tamine, 2006 (Aden)
- Saint-John Perse: la culture en dialogues, Carol Rigolot, 2007 (L'Harmattan)
- Saint-John Perse dans sa bibliothèque, Renée Ventresque, 2007 (Honoré Champion)
- Alexis Léger dit Saint-John Perse, Renaud Meltz, 2008 (Grandes biographies, Flammarion)
- Quête ésotérique et création poétique dans Anabase de Saint-John Perse, Laurent Fels, 2009 (P.I.E. Peter Lang)
- Saint-John Perse, neveu de Nietzsche, May Chehab, 2009 (Honoré Champion)
Посилання[ред. | ред. код]
- Сен-Джон Перс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сен-Жон Перс // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 505. — ISBN 966-692-744-6.
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сен-Жон Перс |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сен-Жон Перс |
- Твори Сен-Жон Перса в перекладах Михайла Москаленка
- Про поезію Сен-Жон Перса. Укладання і переклад Михайла Москаленка
- Site de la Fondation Saint-John Perse, Aix-en-Provence — Сайт Фундації Сен-Жон Перса
- Association des Amis de la Fondation Saint-John Perse — Товариство друзів Сен-Жон Перса при однойменній фундації
- Revue Souffle de Perse (paraît depuis 1991) часопис «Дихання Перса»
- Sa Généalogie sur Geneanet Походження поета-дипломата
- Site privé consacré à Saint-John Perse — сайт присвячений життю й творчості Сен-Жон Перса
| |||||||||||||||||
- ↑ https://www.nobelprize.org/prizes/facts/facts-on-the-nobel-prize-in-literature/
- ↑ Національна бібліотека Франції — 1537.
- ↑ Library of Congress Library of Congress Name Authority File