Шакуров Сергій Каюмович — Вікіпедія

Шакуров Сергій Каюмович
Народився 1 січня 1942(1942-01-01)[1][2] (82 роки)
Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність актор, актор дубляжу, ведучий, телеведучий, телеактор
Роки діяльності 1964 — тепер. час
IMDb nm0787699
Нагороди та премії

CMNS: Шакуров Сергій Каюмович у Вікісховищі

Сергій Каюмович Шакуров (рос. Сергей Каюмович Шакуров; нар. 1 січня 1942, Москва, РРФСР) — радянський та російський актор театру і кіно, телеведучий татарського походження. Народний артист РРФСР (1991), лауреат Державної премії СРСР (1980). Фігурант бази даних сайту «Миротворець».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1942 року в Москві в російсько-татарській сім'ї.

У десять років Сергій зайнявся акробатикою, ставши згодом майстром спорту. У сьомому класі вступив у драмгурток. Після закінчення школи, у 1961 році, за рекомендацією відомого драматурга Віктора Розова, Сергій Шакуров вступив до школи-студії при Центральному дитячому театрі.

У 1964 році, закінчивши школу-студію, молодий актор почав працювати в Театрі на Малій Бронній, а через рік його прийняли в трупу Центрального театру Радянської Армії. Пішов з театру разом з Леонідом Хейфецем у Малий театр після закриття вистави «Два товариша» за Володимиром Войновичем, але прийнятий не був.

З 1971 року Сергій Шакуров служив у драматичному театрі ім. К. С. Станіславського. Входив до трупи Московського театру юного глядача.

У кіно Сергій Шакуров дебютував у 1966 році, знявшись відразу в головній ролі у фільмі Маноса Захаріаса «Я солдат, мама». Він зіграв Пегакова — впертого новобранця, що не піддається дисципліні, з яким стикається досвідчений старшина (Валентин Зубков).

Серед робіт актора нульових років: картина «Дикунка», поставлена ​​за класичним матеріалом Олександра Островського, фільм Дмитра Месхієва «Щоденник камікадзе» і біографічний серіал Сергія Снєжкина «Брежнєв». Роль Леоніда Ілліча Брежнєва варто відзначити особливо. На неї пробувалися двадцять артистів, серед них — В'ячеслав Шалевич, Богдан Ступка, Родіон Нахапетов, Юрій Стоянов. Оскільки картина була проектом «Першого каналу», затвердженням займався особисто Костянтин Ернст. В результаті були затверджені Артур Ваха і Сергій Шакуров, які зіграли Брежнєва в різні періоди його життя. Серйозного портретного гриму не знадобилося. Сергій Шакуров розповідає:

Тільки брови — адже вони основна риса Леоніда Ілліча — і наклали сиве волосся. Більше нічого з обличчам не робили. Щоки і друге підборіддя я «наростив» сам. Потім розучував його повільний погляд — щоб дуже органічно і точно увійти в роль.

Оскільки Леонід Ілліч був вищим від Шакурова і щільнішим за статурою, акторові довелося використовувати спеціальні туфлі з каблуком в п'ять сантиметрів і носити спеціальний ватяний каркас, який імітував груди і живіт. Головним же виявився не грим і не інші пристосування, а мистецтво актора. Володіючи дивовижною здатністю перевтілення, Сергій Шакуров створив образ старої, змученої хворобою й інтригами людини.

Знімався у фільмах Вадима Абдрашитова, Анджея Вайди, Андрія Кончаловського, Єгора Кончаловського, Еміля Лотяну, Микити Михалкова, Алли Сурикової, Петра Тодоровського, Марлена Хуцієва, Світлани Дружиніної, Ігоря Масленникова, Галини Юркової-Данелії, Євгена Марковського, Сергія Соловйова.

Ставав членом журі Вищої ліги КВК. Виступав на московській Красній площі: 9 травня 2005 року на концерті з піснею «Від героїв минулих часів», 12 червня 2015 — на святковому концерті «Від Русі до Росії». З 3 вересня по 18 грудня 2016 року був закадровим голосом документального проекту «Герої нашого часу» на телеканалі НТВ.[3] З 27 жовтня 2017 по 11 серпня 2018 року вів телепередачу «Жди мене» на цьому ж каналі.[4][5]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько — Каюм Туффітович Шакуров, професійний мисливець, етнічний татарин.
  • Мати — Ольга Сергіївна Шакурова (уроджена Щеглова), етнічна росіянка, тітка радянського художника-карикатуриста Євгена Щеглова.
  • Перша дружина — Наталія Оленєва, акторка Центрального дитячого театру (нині РАМТ)
    • Син Іван (нар. 1969)
      • Онука Олена
      • Онука Марія
      • Онук Іван
  • Друга дружина — Тетяна Кочемасова, акторка
    • Дочка Ольга (нар. 1986)
      • Онук Михайло
      • Онука Анастасія
  • Третя дружина — Катерина Михайлівна Шакурова (уроджена Бабалова), театральний продюсер
    • Син Марат (нар. 2004)

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Виступав в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.[6]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1966 — Я солдат, мама — Пегаков
  2. 1967 — Розбудіть Мухіна! — Саша Мухін
  3. 1967 — Відплата — Микола Ільїн
  4. 1969 — Каратель — Тоні
  5. 1970 — У лазуровому степу — Ігнат Бодягін
  6. 1970 — Був місяць травень — Маргослін
  7. 1970 — У Москві проїздом… — Стьопа
  8. 1971 — Місяць серпень — Олексій Крашенінніков
  9. 1972 — На розі Арбата і вулиці Бубулінас — Гена
  10. 1972 — Четвертий — Дік
  11. 1973 — Земля Санникова — Губін (немає в титрах)
  12. 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — Забелін
  13. 1975 — Сто днів після дитинства — Серьожа
  14. 1978 — Сибіріада — Спиридон Соломін
  15. 1979 — Смак хліба — Степан Сєчкин, директор цілинного радгоспу «Безмежний»
  16. 1979 — Вірою і правдою — Сергуня
  17. 1980 — Рятувальник — Андрій Ларіков
  18. 1980 — Крах операції «Терор» — Иван Васильевич, «эсер Пронин», чекист
  19. 1981 — Жарт? — Риконд
  20. 1981 — Портрет дружини художника — Павло
  21. 1981 — Два рядки дрібним шрифтом — Голубков
  22. 1981 — Всім — дякую! — Дмитро
  23. 1981 — Кохана жінка механіка Гаврилова — механік Гаврилов
  24. 1982 — Хто стукає у двері до мене... — Гера
  25. 1982 — Спадкоємиця по прямій — О. С. Пушкін
  26. 1983 — Анна Павлова — Михайло Фокін
  27. 1983 — Термін давності
  28. 1983 — Рецепт її молодості — Бомбіто, шлюбний аферист
  29. 1983 — Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри — Джонатан Смолл
  30. 1984 — Парад планет — Султан, м'ясник
  31. 1985 — Площа Повстання — Максим Федоров
  32. 1985 — Особиста справа судді Іванової — Сергій Іванов
  33. 1986 — Сліди перевертня (Vilkolakio pėdsakai) — Альошин
  34. 1986 — Літні враження про планету Z — Олексій Павлович
  35. 1986 — Обличчям до обличчя — Дмитро Степанов
  36. 1986 — Весела хроніка небезпечної подорожі — Пелей / Діоген / Птах / Старий
  37. 1987 — Друг — Микола Нікітін, «Колюн», колишній артист «Москонцерта»
  38. 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — Шольц
  39. 1987 — Візит до Мінотавра — Слідчий Тихонов / Антоніо Страдіварі
  40. 1988 — Француз — Анатолій
  41. 1988 — Артистка з Грибова — Шура Гололобов
  42. 1989 — Дві стріли. Детектив кам'яного століття — Ходок
  43. 1989 — Острів — Рудий
  44. 1990 — Розпад — Журавльов
  45. 1990 — Самогубець — Семен Семенович Подсєкальников
  46. 1990 — Собачий бенкет — Аркадій
  47. 1990 — Ворог народу — Бухарін — Сталін
  48. 1991 — Армавір — Аксюта
  49. 1991 — Божа тварина — Олексій Сичов
  50. 1992 — Воля
  51. 1992 — Ескадрон — поручик Єгор Журін
  52. 1994 — Роман в російському стилі (Роман «Alla Russa») — Сергій Петрович
  53. 1994 — Один посеред Росії
  54. 1994 — Пси-2. Остання кров — полковник Якушин
  55. 1994 — Хагі-Траггер — Аль Гарун
  56. 1995 — Журавлина в цукрі — Олександр Васильович Йолкін
  57. 1997 — Вальс-Бостон
  58. 2000 — Пан Тадеуш — капітан Микита Риков
  59. 2000 — Різдвяна містерія
  60. 20002001 — Таємниці палацових переворотів (фільми 1-4) — Олександр Меншиков
  61. 2001 — Дикунка — Олександр Львович Ашметьєв
  62. 2002 — Щоденник камікадзе — Вадим Коливанов
  63. 2002 — Антикілер — «Хрест», злодій в законі
  64. 2002 — Лялька — губернатор
  65. 2003 — Антикілер 2: Антитерор — «Хрест», злодій в законі
  66. 2005 — Брежнєв — Леонід Ілліч Брежнєв
  67. 2006 — Жесть — головлікар
  68. 2007 — Консерви — Фома
  69. 2007 — На шляху до серця — Леонід Андрійович Солодовников
  70. 2007 — Параграф 78 — член Військового трибуналу
  71. 2008 — Дурна зірка — Едуард Романович
  72. 2009 — О, щасливчик! — Костянтин Германович
  73. 2009 — Приватний розшук полковника у відставці — Валерій Петрович Ходасевич
  74. 2010 — Приватний розшук полковника у відставці 2 — Валерій Петрович Ходасевич
  75. 2010 — Пірат і піратка
  76. 2010 — Зворикін-муромець — Володимир Зворикін
  77. 2011 — Петро Перший. Заповіт — Ромодановський
  78. 2011 — Біла гвардія — Скоропадський
  79. 2011 — Висоцький. Дякую, що живий — Семен Володимирович, батько Висоцького
  80. 2011 — Товариші полицейські — Василь Сергійович Кислов («Базіль»), кримінальний авторитет
  81. 2012 — Після школи — Ярослав Єгорович, директор школи, учитель домоводства для дівчаток
  82. 2013 — Скарби О. К. — дід Азім
  83. 2013 — Дід 005 — Олег Степанович
  84. 2014 — Повітова драма — князь Грохольський
  85. 2015 — Велика — Олексій Петрович Бестужев-Рюмін
  86. 2016 — Слідчий Тихонов — генерал-полковник МВС СРСР Володимир Шарапов
  87. 2016 — Екіпаж — Ігор Миколайович Гущін, батько Олексія Гущіна
  88. 2018 — Берізка — Олександр Миколайович Яковлєв, міністр
  89. 2019 — Балканський рубіж
  90. 2019 — Молодіжка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Discogs — 2000.
  3. Герои рядом. Триколор ТВ. 3 вересня 2016. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 12 грудня 2018. 
  4. Выпуск программы «Жди меня» возобновится на телеканале НТВ 27 октября. ТАСС. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 17 жовтня 2017.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  5. Владимир Кара-Мурза-ст.: "Синяя птица" встала перед выборами. Собеседник. 29 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 12 грудня 2018. 
  6. Шакуров Сергей Каюмович // Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017. 

Література[ред. | ред. код]

  • Закржевская Л. С. Шакуров. М., 1982;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.491;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.859;
  • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.399-400.