Сергієнко Григорій Якович — Вікіпедія

Сергієнко Григорій Якович
Народився 6 квітня 1925(1925-04-06)
Воронинці, Оржицький район, Лубенська округа, Полтавська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер 7 березня 2015(2015-03-07) (89 років)
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1954)
Галузь історія
Заклад Інститут історії України НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук (1974)
Науковий керівник Дядиченко Вадим Архипович
Аспіранти, докторанти Натикач Петро Іванович
Корінний Микола Миколайович
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоної Зірки
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Григорій Якович Сергієнко (нар. 6 квітня 1925, Воронинці) — український історик, дослідник історії козацтва, суспільно-політичного руху в Україні XIX століття, проблем шевченкознавства, доктор історичних наук22 жовтня 1976 року), професор1986 року). Помер 7 березня 2015 року у віці 89 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 квітня 1925 року в селі Воронинцях (тепер Оржицького району Полтавської області). Українець. Учасник німецько-радянської війни. Член КПРС з 1953 року. У 1954 році закінчив історичний факультет Київського державного університету.

У 19541957 роках навчався в аспірантурі по кафедрі історії України Київського державного університету. У 19581961 роках — начальник відділу Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР. У 1961 році захистив кандидатську дисертацію «Народна боротьба на Правобережній Україні за визволення з-під польсько-шляхетського гніту і за возз'єднання з Росією в кінці XVII і на початку XVIII ст.» (науковий керівник — доктор історичних наукк В. А. Дядиченко), а у 1974 році — докторську дисертацію «Суспільно-політичний рух в Україні після повстання декабристів (друга чверть XIX ст.)».

У 19611962 роках — завідувач редакцією видавництва АН УРСР. У 19621963 роках — науковий співробітник, консультант Президії АН УРСР. З 1963 по 1966 рік — старший науковий співробітник відділу історії міст і сіл УРСР, відділу досоціалістичних формацій, у 19661975 роках — старший науковий співробітник, у 19751986 роках — завідувач відділу історії феодалізму, у 19861998 роках — провідний науковий співробітник — консультант відділу історії України середніх віків Інституту історії України НАН України.

Сергієнко Григорій Якович був одним з дописувачів УРЕ, де поділи Речі Посполитої називав «возз'єднанням правобережної України з Росією».[1]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Облікова картка лауреата Держ. премії Григорія Сергієнка.

Нагороджений двома орденами (в тому числі орденом «Червоної Зірки») та 14 медалями.

Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980; за восьмитомну працю «Історія Української РСР»)[2].

Публікації[ред. | ред. код]

Опублікував близько 300 праць. Серед них:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВОЗЗ'ЄДНАННЯ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ З РОСІЄЮ [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]. УРЕ.
  2. Комітет з Державної премії України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2012.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]