Середземноморський геосинклінальний пояс — Вікіпедія

Складчасті пояси на мапі світу
Тектонічна мапа альпійських структур в країнах Близького Сходу та Південної Європи, які належать до західної частини Альпійського пояса.
Тектонічна мапа альпійських структур.

Середземноморський геосинклінальний пояс (Альпійський геосинклінальний пояс), одна з найбільших рухомих областей земної кори, що розділяє Східно-Європейську, Сибірську, Китайсько-Корейську і Південно-Китайську платформи з одного боку і Африкано-Аравійську і Індостанську плити — з іншого.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Середземноморський геосинклінальний пояс тягнеться через всю Євразію від Гібралтарської протоки на заході, включаючи велику частину Західної і Південної Європи, Середземне море, Північну Африку (Марокко, Алжир, Туніс, Південно-Західну Азію і Індонезійський архіпелаг, де Середземноморський геосинклінальний пояс зчленовується з Тихоокеанським геосинклінальним поясом.

Середземноморський геосинклінальний пояс складається з байкальських, каледонських, герцинських, кімерійських і альпійських геосинклінальних складчастих систем. До Середземноморського геосинклінального поясу відносяться: герцинська (варісцийська) складчаста область Західної і Центральної Європи, Альпійська геосинклінальна область і Індонезійська складчаста область. На місці Середземноморського геосинклінального поясу в палеозойський і мезозойський час був океан — Тетіс.

Протяжність — 16 тис. км. Складається з байкальських, каледонських, герцинських, кімерійських і альпійських геосинклінальних складчастих систем. В Україні охоплює Карпатські гори та Кримські гори, Переддобруджинський прогин, Азово-Чорноморську геосинклінальну систему.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Передові і міжгірські прогини відрізняються нафтогазоносністю, відомі родовища руд чорних і кольорових металів.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Геоморфологія: терміни й поняття (коментар): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Тетяна Сергіївна Павловська; за ред. проф. І. П. Ковальчука. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. — 284 с.

Посилання[ред. | ред. код]