Середземноморський союз — Вікіпедія

Середземноморський союз
Середземноморська унія
Члени Середземноморського союзу    Держави ЄС    Інші держави    Призупинили членство    Спостерігачі
Абревіатура	UfM
Тип	Міжнародна організація
Засновано	13 липня 2008 Париж
Штаб-квартира	Барселона, Каталонія, Іспанія
Місце діяльності	Європейський союз Середземне море
Офіційні мови	Французька, Арабська, Англійська
Генеральний секретар	Насер Камель
Ключові особи	Ніколя Саркозі
Вебсайт: ufmsecretariat.org
Середземноморський союз у Вікісховищі

Середземномо́рська у́нія (англ. Union for the Mediterranean, UfM; фр. Union pour la Méditerranée, араб. الإتحاد من أجل المتوسط‎, трансліт. Al-Ittiḥād min ajl al-Mutawasseṭ) — міжнародна організація, яка об'єднує 43 країни з Європи та Середземномор'я : 28 з них — нинішні та колишні держави-члени Європейського Союзу і 15 країн з Північної Африки, Близького Сходу та Балкан. Вона була створена в липні 2008 року, з метою продовження Барселонського процесу. Союз має на меті зміцнення стабільності і добробуту в усьому Середземноморському регіоні.

Мета[ред. | ред. код]

Союз займається питаннями енергії та енергоносіїв, безпеки, боротьби з тероризмом, міграцією, торгівлею.

Члени[ред. | ред. код]

Українська назва	оригінальна назва
Країни-члени ЄС
Австрія	Österreich
Бельгія	België / Belgique / Belgien
Болгарія	България
Греція	Ελλάδα
Данія	Danmark
Естонія	Eesti
Ірландія	Éire / Ireland
Іспанія	España
Італія	Italia
Кіпр	Κύπρος / Kıbrıs
Латвія	Latvija
Литва	Lietuva
Люксембург	Lëtzebuerg / Luxemburg / Luxembourg
Мальта	Malta
Нідерланди	Nederland
Німеччина	Deutschland
Польща	Polska
Португалія	Portugal
Румунія	România
Словаччина	Slovensko
Словенія	Slovenija
Угорщина	Magyarország
Фінляндія	Suomi / Finland
Франція	France
Хорватія	Hrvatska
Чехія	Česká republika
Швеція	Sverige
Інші країни-члени
Албанія	Shqipëria
Алжир	الجمهورية الجزائرية الديمقراطية الشعبية
Боснія і Герцеговина	Bosna i Hercegovina / Босна и Херцеговина
Велика Британія	United Kingdom
Єгипет	جمهورية مصر العربية
Ізраїль	מדינת ישראל
Йорданія	المملكة الأردنية الهاشمية
Ліван	الجمهوريّة البنانيّة
Мавританія	الجمهورية الإسلامية الموريتانية
Марокко	المملكة المغربية
Монако	Principauté de Monaco/Principatu de Munegu
Палестина	السلطة الوطنية الفلسطينية
Сирія	الجمهورية العربية السورية
Туніс	الجمهورية التونسية
Туреччина	Türkiye
Чорногорія	Црна Гора / Crna Gora
Країни-спостерігачі
Лівія	الجمهورية الليبية

Посилання[ред. | ред. код]

• Офіційний вебсайт [Архівовано 19 липня 2013 у Wayback Machine.]

Див. також[ред. | ред. код]

• Барселонський процес
• Європейський Союз
• Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво
• Організація Чорноморського економічного співробітництва

Література[ред. | ред. код]

• С. В. Гринько. Барселонський процес // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

п о р Міжнародні відносини Європейського Союзу   Двосторонні відносини Див. також: Економічні відносини третіх країн Африка Алжир Гана Кабо-Верде Екваторіальна Гвінея Єгипет Лівія Мавританія Марокко Переговори про вступ Південно-Африканська Республіка Сомалі Судан Туніс Америка Аргентина торгівля Багамські острови Барбадос Бразилія Венесуела Канада Колумбія Куба Ґренландія Мексика Сполучені Штати Америки Перу Уругвай Чилі Азія Бахрейн Бангладеш Бруней Китайська Народна Республіка Індія Індонезія Іран Ірак Ізраїль Японія Йорданія Казахстан Киргизстан Ліван Малайзія Непал Північна Корея Пакистан Палестина† Філіппіни Південна Корея Саудівська Аравія Сирія Сінгапур Республіка Китай Узбекистан В'єтнам Ємен Європа Албанія Переговори про вступ Андорра Азербайджан Білорусь Боснія і Герцеговина Переговори про вступ Вірменія Фарерські острови Грузія Переговори про вступ Ісландія Переговори про вступ Косово† Переговори про вступ Ліхтенштейн Молдова Переговори про вступ Монако Чорногорія Переговори про вступ Північна Македонія Переговори про вступ Північний Кіпр† Норвегія Переговори про вступ Російська Федерація Сан-Марино Сербія Переговори про вступ Мальтійський орден Швейцарія Переговори про вступ Туреччина Переговори про вступ Україна Переговори про вступ Сполучене Королівство Святий Престол Океанія Австралія Федеративні Штати Мікронезії Нова Зеландія Папуа Нова Гвінея Колишні Югославія Загальне Спеціальні території держав-членів Мікродержави Найбільші торгові партнери Угода про асоціацію Угоди про вільну торгівлю †= Спірна держава, яка не може бути визнана незалежною державою деякими або всіма членами Європейського Союзу.   Багатосторонні відносини й ініціативи Організації Ліга арабських держав Асоціація держав Південно-Східної Азії Співдружність Націй Рада Європи ЄКПЛ G7 МКС IOC Меркосур НАТО ООН СНД Ініціативи Країни Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону Форум «Азія — Європа» КАРІФОРУМ Митний союз Східне партнерство Енергетичне співтовариство Євро-латиноамериканська парламентська асамблея Спільний європейський авіаційний простір Європейська економічна зона Євро-середземноморська зона вільної торгівлі Середземноморський союз Євронест Угоди про економічне партнерство Ініціатива Ради Європи зі зменшення ризику ХБРЯ Європейська політика сусідства Північний вимір Середземноморський союз Процес стабілізації й асоціації   Адміністрація та політика Спільна зовнішня та безпекова політика Європейська стратегія безпеки Усе, крім Зброї Спільна політика безпеки та оборони Розширення Адміністрація Генеральний директорат європейських операцій з цивільного захисту та гуманітарної допомоги Генеральний директорат з міжнародного партнерства Європейська служба зовнішніх справ Рада міністрів закордонних справ Високий представник Комітет Європейського парламенту із закордонних справ Служба інструментів зовнішньої політики Дипломатичні місії ЄС (посли) Служба інструментів зовнішньої політики

п о р Розширення та партнери Європейського Союзу Історія Створення (1958) 6 членів:  Бельгія відносини  Франція відносини Західна Німеччина відносини  Італія відносини  Люксембург відносини Нідерланди відносини 1-е розширення (1973) 9 членів: Данія вступ відносини  Ірландія вступ відносини Сполучене Королівство вступ відносини 2-е розширення (1981) 10 членів:  Греція вступ відносини 3-є розширення (1986) 12 членів:  Іспанія вступ відносини  Португалія вступ відносини Возз'єднання Німеччини (1990) 12 членів: Східна Німеччина інтеграція відносини 4-е розширення (1995) 15 членів:  Австрія вступ відносини  Швеція вступ відносини  Фінляндія вступ відносини 5-е розширення (2004) 25 членів:  Естонія вступ відносини Кіпр вступ відносини Латвія вступ відносини  Литва вступ відносини Мальта вступ відносини  Польща вступ відносини Словенія вступ відносини Словаччина вступ відносини  Угорщина вступ відносини  Чехія вступ відносини 6-е розширення (2007) 27 членів:  Болгарія вступ відносини  Румунія вступ відносини 7-е розширення (2013) 28 членів:  Хорватія вступ відносини Кандидатки Ведуть переговори  Албанія статус відносини Боснія і Герцеговина статус відносини  Грузія статус відносини Північна Македонія статус відносини  Сербія статус відносини Чорногорія статус відносини  Молдова статус відносини  Україна статус відносини Заморожені переговори  Туреччина статус відносини Заявниці  Косово статус відносини Партнерські відносини Східне партнерство  Азербайджан відносини  Білорусь відносини  Вірменія відносини Північний вимір Ісландія статус відносини Норвегія статус відносини  Росія відносини Середземноморський союз Алжир відносини Єгипет відносини Ізраїль відносини Йорданія відносини Ліван відносини Мавританія відносини Монако відносини Марокко відносини відхилений вступ Палестина відносини Сирія відносини призупинено Туніс відносини Митний союз  Андорра відносини Сан-Марино відносини Угоди про вільну торгівлю  Велика Британія вихід відносини Угода про торгівлю та співробітництво Ліхтенштейн відносини  Швейцарія статус відносини Інші географічно країни Європи  Ватикан відносини  Казахстан відносини Статистика Критерії Вихід

1. ↑ https://www.eib.org/en/infocentre/glossary/index.htm