Середній скотс — Вікіпедія

Середній скотс або середньошотландська рівнинна мова — одна з англійських мов, якою розмовляли у період з приблизно з середини 15 до середини 18 століття у Рівнинній Шотландії. Остаточно розвинулась до кінця 15 століття. Орфографія середнього скотсу відрізнялася від тієї, що виникла в ранньому стандарті сучасної англійської. Мова була досить одноманітною та уніфікованою у багатьох своїх текстах, хоча і з деякою різницею завдяки використанню романських форм у перекладах з латинської чи французької мов, зворотів, фраз та граматики у південних текстах, на які впливала власне англійська мова, а також помилки, допущені іноземними друкарями.

Історія[ред. | ред. код]

Прихід до влади англомовної династії Стюартів остаточно забезпечив поділ Шотландії на дві частини - гельськомовну гірську частину та англомовну низовину. Незважаючи на прихильність багатьох горців до католицької віри під час Реформації Статут Йони 1609 року змушував вождів кланів створювати протестантські церкви, відправляти своїх синів у школи в рівнинну частину Шотландії та відвернув їх від споконвічних охоронців гельської культури - бардів. Після цього в 1616 року діяв акт про заснування парафіяльних шкіл у високогір'ї з метою зменшення впливу гельської мови.

Залежні від Данії Оркнейські та Шетландські острови з кінця 14 століття перебували під впливом шотландських землевласників, які приносили з собою рівнинну мову, що поступово замінювала тут норн. У 1467 році острови стали частиною Шотландії.

На початку 16 століття для мови утверджується назва Scottis, яка раніше вживалася для позначення гельських мов Ірландії та Шотландії, які, в свою чергу, стали називати Erse (ірландська). Тоді, як колишня назва рівнинної мови Шотландії Inglis все більше починає вживатись для позначення власне англійської мови Англії.

Вперше термін Scottis вживається у письмових джерелах у 1494 році. У 1559 році Вільяму Нудріє судом було надано монополію на підготовку шкільних підручників, два з яких: Ane Schort Introduction: Elementary Digestit into Sevin Breve Tables for the Commodius Expeditioun of Thame That are Desirous to Read and Write the Scottis Toung та Ane Intructioun for Bairnis to be Learnit in Scottis and Latin шотландською рівнинною та латинською мовами, але немає жодних доказів того, що ці книги були надруковані.

З 1610 до 1690 року протягом так званого Plantin o Ulstèr (Заселення Ольстеру) до Північної Ірландії переселилось близько 200 тисяч шотландців, таким чином утворивши там ольстерсько-шотландський діалект скотсу.

Пізніше впливу англійської на скотс посилився завдяки новим політичним і соціальним відносинам з Англією, внаслідок вступу Якова VI на англійський престол, а також союзом парламентів у 1707 році. Сучасна англійська була прийнята як літературна мова, хоча шотландці продовжували розмовляти скотсом.

Орфографія[ред. | ред. код]

У середньошотландській рівнинній мові не існувало єдиного стандарту, як прочитання слів, але існувала певна кількість допустимих варіантів. Деякі автори використовували свій власний варіант, але це було рідкістю. Стандартизація письма починається з початком книгодрукування у 16 столітті, і продовжується аж до кінця 17 століття, коли посилюється вплив англійської норми. У середньому скотсі використовувалась значна кількість нині застарілих літер та їх комбінацій. Наприклад: þ (торн) використовувалась на місці сучасного th; ȝ - /j/ ȝear 'рік', у сполученні з n (nȝ) читалося, як /ɲ/ тощо.

Приклад тексту[ред. | ред. код]

Ніколь Берн «На молитву латиною» (1581)

Антиреформаційний памфлет, надрукований закордоном, але набув значного поширення в Шотландії.

B. Thair be tua kynd of prayeris in the kirk, the
ane is priuat, quhilk euerie man sayis be him self, the
vthir is publik, quhilk the preistis sayis in the name of
the hail kirk. As to the priuate prayeris, na Catholik
denyis bot it is verie expedient that euerie man
pray in his auin toung, to the end he vndirstand that
quhilk he sayis, and that thairbie the interior prayer
of the hairt may be the mair valkinnit, and conseruit
the bettir; and gif, onie man pray in ane vther toung,
it is also expedient that he vnderstand the mening of
the vordis at the lest. For the quhilk caus in the
catholik kirk the parentis or godfatheris ar obleist
to learne thame quhom thay hald in baptisme the
formes of prayeris and beleif, and instruct thame
sufficiently thairin, sua that thay vndirstand the
same: Albeit the principal thing quhilk God requiris
is the hairt, that suppois he quha prayis vndirstand
nocht perfytlie the vordis quhilk he spekis, yit God
quha lukis in the hairt, vill nocht lat his prayer be in
vane. As to the publik prayeris of the kirk, it is not
necessar that the pepill vndirstand thame, becaus it
is nocht the pepill quha prayis, bot the preistis in the
name of the hail kirk, and it is aneuche that thay
assist be deuotione liftand vp thair myndis to God or
saying thair auin priuate oraisonis, and that be thair
deuotione thay may be maid participant of the kirk.
As in the synagogue of the Ieuis, the peopill kneu not
quhat all thay cerimonies signifeit, quhilk vas keipit
be the preistis and vtheris in offering of thair sacri-
fices and vther vorshipping of god, and yit thay
did assist vnto thame; ye, sum of the preistis thame
selfis miskneu the significatione of thir cerimoneis
Than gif it vas aneuche to the pepill to vndirstand
that in sik ane sacrifice consisted the vorshipping of
God, suppois thay had not sua cleir ane vndirstand-
ing of euerie thing that vas done thairin, sua in the
catholik kirk, quhen the people assistis to the sacrifice
of the Mess, thay acknaulege that thairbie God is
vorshippit, and that it is institute for the remembrance
of Christis death and passione. Albeit thay
vndirstand nocht the Latine toung, yit thay ar not
destitut of the vtilitie and fruit thairof. And it is
nocht vithout greit caus that as in the inscrptione
and titil quhilk pilat fixed vpone the croce of Christ
Iesus thir thre toungis var vritt in, Latine, Greik,
and Hebreu, sua in the sacrifice and the publik prayeris
of the kirk thay ar cheiflie retenit for the con-
seruatione of vnitie in the kirk and nationis amang
thame selfis; for, gif al thingis var turnit in the
propir langage of euerie cuntrey, na man vald studie
to the Latine toung, and thairbie al communicatione
amangis Christiane pepil vald schortlie be tane auay,
and thairbie eftir greit barbaritie inseu. Mairatour
sik publique prayeris and seruice ar keipit mair
perfytlie in thair auin integritie vithout al corrup-
tione; for gif ane natione vald eik or pair onie
thing, that vald be incontinent remarkt and reprouit
be vther nationis, quhilk culd not be, gif euerie
natione had al thai thingis turnit in the auin propir
langage; as ye may se be experience, gif ye vald
confer the prayeris of your deformit kirkis, togidder
vith the innumerabil translationis of the psalmes,
quihlk ar chaingit according to euerie langage in
the quhilk thay ar turnit. It is not than vithout
greit caus, and ane special instinctione of the halie
Ghaist, that thir toungis foirspokin hes bene,
as thay vil be retenit to the end of the varld. And
quhen the Ieuis sall imbrace the Euangel than sall
the sacrifice and other publik prayeris be in the
Hebreu toung, according to that quhilk I said befoir,
that on the Croce of Christ thai thrie toungis onlie
var vrittin, to signifie that the kirk of Christ suld
vse thay thre toungis cheiflie in his vorshipping, as
the neu and auld testament ar in thir thre toungis
in greitast authoritie amangis al pepill.

Див. також[ред. | ред. код]

• Скотс
• Середньоанглійська мова
• Ранній Скотс

Література[ред. | ред. код]

• A History of Scots to 1700 in A Dictionary of Older Scots Vol. 12. Oxford University Press 2002.(англ.)
• Aitken, A.J. (1977) How to Pronounce Older Scots in Bards and Makars. Glasgow, Glasgow University Press.(англ.)
• Jones C. (ed) The Edinburgh History of the Scots Language, Edinburgh, University of Edinburgh Press. ISBN 0-7486-0754-4(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]