Синоніма славеноросская — Вікіпедія

«Синонїма славеноросскаѧ» — анонімний рукописний словник (понад 5 000 слів) ділової української мовилатинізмами, церковнослов'янізмами й численними полонізмами та кальками з них) другої половини XVII століття. З помилками переписаний із невідомого оригіналу й оправлений із «Граматикою» М. Смотрицького (1619) кол. бібліотеки Києво-Печерської Лаври, виданий П. Житецьким у додатку до «Очеркъ литературной исторіи малорусскаго нарѣчія въ XVII вѣкѣ» (1889), в українському перекладі «Нарис літературної історії української мови в XVII віці» (1941) та окремо Василем Німчуком у «Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская» (1964). Автор, що ймовірно походив із північного Лівобережжя, спирався на «Лексикон…» Памва Беринди (його південно-західну лексику здебільшого оминав) та словник українсько-латинський Арсенія Корецького-Сатановського і Єпифанія Славинецького. Мову досліджували Ян Янув і В. Німчук.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Синоніма Славеноросская // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 2817. — ISBN 5-7707-4049-3.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]