French
DeutschСинхрофазотрон ОІЯД — Вікіпедія
Синхрофазотрон ОІЯД — слабкофокусувальний протонний прискорювач типу синхрофазотрон на енергію до 10 ГеВ, розташований в Об'єднаному інституті ядерних досліджень[1].
Синхрофазотрон, споруджений у Дубні під керівництвом академіка АН СРСР В. Й. Векслера в кінці 1950-х років, дозволив прискорювати пучки протонів до енергії 10 ГеВ із квітня 1957 року, що було рекордною енергією, досягнутою на прискорювачах у той час[2][3]. Він розташований в окремій будівлі, більшу частину якої займає гігантське кільце магніту. Діаметр магніту досягає майже 60 м, маса — 36 000 т, і загальна потужність генераторів в імпульсі — 140 МВт. Максимальна напруженість магнітного поля — 13 000 ерстед, час циклу прискорення — 3,3 с. 1970 року в синхрофазотроні також отримано перші пучки релятивістських дейтронів з енергією 10 ГеВ, згодом прискорювалися також ядра різних хімічних елементів аж до сірки.[4][5]
У 1959 році колектив фізиків і інженерів під керівництвом В. І. Векслера отримав Ленінську премію за створення синхрофазотрона на 10 ГеВ.
2002 року припинив роботу і демонтується[6] . Ярмо магніту планується залишити, всередині нього буде розташовано бустерне кільце для проєктованого колайдера NICA[ru][7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ LHE Accelerator Complex. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2021.
- ↑ A. M. Baldin, I. N. Semenyushkin. Twenty years of the synchrophasotron of the JINR High-Energy Physics Laboratory // Atomic Energy : journal. — Springer New York, 1977. — Vol. 43, no. 6 (28 April). — P. 1146—1147. — DOI:.
- ↑ Faces and Places / JINR celebrates 50 years of high-energy physics (англ.). CERN Courier. 4 вересня 2003. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 14 грудня 2009.
- ↑ I. B. Issinsky, A. D. Kirillov, Beams of the Dubna Syhchrophasotron and nuclotron, Acta Physica Polonica, B25 (1994) No. 3-4, 673[недоступне посилання з листопада 2018].
- ↑ A. M. Baldin et al. Acceleration And Ejection of Deuterons of the Dubna Synchrophasotron // IEEE Transactions on Nuclear Science : journal. — 1971. — Vol. NS—18, no. 3 (28 April). — P. 1024—1026.
- ↑ Синхрофазотрон і нуклотрон (рос.)
- ↑ Nuclotron-based Ion Collider fAcility — Офіційний сайт (рос.)(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- В. А. Бирюков, М. М. Лебеденко, А. М. Рыжов, Объединённый институт ядерных исследований, М.: Изд-во главного управления по использованию атомной энергии при Совете министров СССР, 1960.
- В. А. Никитин, Исследования на Синхрофазотроне, «Успехи физических наук», 177 (2007) 905.
- А. Д. Коваленко, От синхрофазотрона к Нуклотрону, «Успехи физических наук», 177 (2007) 914. DOI 10.3367/UFNr.0177.200708j.0914.
- Что такое синхрофазотрон? Кто его придумал и построил?, интернет-журнал «ШколаЖизни.ру», 04.03.2008.
- В. И. Векслер, Современное состояние проблемы ускорения атомных частиц, «Успехи физических наук», LXVI (1958) 99.
- История создания дубненского синхрофазотрона, сайт Лариси Леонідівни Зинов'євої.
| |||||||||||||||||||||||||||||
