Скобля Олексій Миколайович — Вікіпедія

Олексій Скобля; Скобля Олексій Миколайович
	Старший сержант
Загальна інформація
Народження	14 березня 1990; Мінськ
Смерть	13 березня 2022 (31 рік); село Мощун, Київська область; (загиблий у бою)
Поховання	Київ
Громадянство	Україна
Національність	білорус
Alma Mater	Мінський державний автомеханічний коледж імені Михайла Висоцькогоd
Псевдо	Тур
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	ССО України
Формування	Тактична група «Білорусь» і Полк імені Кастуся Калиновського
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Скобля Олексій Миколайович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скобля.

Олексій Миколайович Скобля — український військовослужбовець, старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1990 року в місті Мінськ, Білорусь. У школі цікавився історією, був членом кількох клубів, які займалися історичною реконструкцією. Навчався в автомеханічному коледжі. Поступив в інститут, але покинув заради участі в АТО після захоплення Криму Росією. Довгий час служив бойовим медиком і врятував сотні життів.

Приблизно за півтора року до повномасштабного нападу Олексій захотів мирного життя. Він одружився, планував опанувати мирну професію, вивчав можливості стажування в ІТ-компаніях. Але все змінило 24 лютого 2022 року ^[1].

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року старший сержант Олексій Скобля брав участь у бойових діях поблизу Бучі, Ірпеня та Мощуна. Він здійснював евакуацію поранених із поля бою, надавав меддопомогу військовим і цивільним. У середині березня група Олексія потрапила у ворожу засідку поблизу Мощуна, авто, яким їхали бійці, впритул розстріляли росіяни. Олексій отримав поранення в аорту і тому розуміючи що не виживе вирішив ціною власного життя залишитися та прикривати відхід групи^[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].
орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4].
орден «За мужність» III ступеня (2019) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5].