Скотт Вестерфельд — Вікіпедія

Скотт Вестерфельд
англ. Scott David Westerfeld
Ім'я при народженні Скотт Девід Вестерфельд
Народився 5 травня 1963(1963-05-05) (60 років)
Даллас, штат Техас, США
Громадянство США, Австралія
Діяльність письменник, композитор, розробник програмного забезпечення
Alma mater Коледж Вассара
Мова творів англійська
Роки активності 1990-і - по сьогодні
Жанр наукова фантастика, дитячо-юнацька література
У шлюбі з Justine Larbalestierd
Нагороди
Сайт: scottwesterfeld.com

CMNS: Скотт Вестерфельд у Вікісховищі

Ско́тт Де́від Ве́стерфельд (англ. Scott David Westerfeld) — сучасний американський та австралійський письменник, автор книг в жанрах наукової фантастики, стімпанку та антиутопії. Найбільше відомий за дитячо-юнацькими книгами серій «Левіафан» і «Потвори».

Українською його твори офіційно не перекладалися.

Біографія[ред. | ред. код]

Скотт Вестерфельд народився 5 травня 1963 року в Далласі, штат Техас. Батьки — Памела та Ллойд Вестерфельди. Скотт був третьою дитиною в сім'ї після сестер Венді і Джекі. Закінчив Arts Magnet High School у Далласі. Будучи підлітком почав писати музику.

Згодом сім'я переїхала у Коннектикут у зв'язку з роботою батька, який був програмістом і свого часу працював, окрім іншого, над програмою «Аполлон». 1985 року Скотт Вестерфельд здобув ступінь бакалавра з філософії у Коледжі Вассара (Поукпзі, штат Нью-Йорк). Дебютним романом став «Поліморф», опублікований в 1997 році. Потім були видані «Fine Prey» (1998) і «Evolution's Darling» (2000).

В 2001 році одружився з австралійкою Жюстін Ларбалестьє, також письменницею, з якою проживає в Сіднеї. Подружжя багато подорожує. Скотт, крім написання книг, також працює розробником програмного забезпечення і складає музику для сучасних танців.

В 2003 році вийшла дилогія «Послідовність», рік по тому з'явився перший роман містичної трилогії «Опівнічники», яка принесла Вестерфельдові популярність. Скотт є автором кількох оповідань, документальних книг і десятків творів для дітей. Також крім своїх опублікованих творів, Вестерфельд написав кілька оповідань, які можна безкоштовно прочитати онлайн[1].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Окремі твори

  • «Поліморф» (англ. Polymorph, 1997)
  • «Прекрасна здобич» (англ. Fine Prey, 1998)
  • «Обранець еволюції» (англ. Evolution's Darling, 2000)
  • «Як вчора» (англ. So Yesterday, 2004)

Оповідання

  • «Порухи її очей» (англ. The Movements of Her Eyes, 2000)
  • «Все не втрачено» (англ. All Is Not Lost, 2000)
  • «Неявна угода» (англ. Non-Disclosure Agreement, 2001)
  • «Діти в Спільноті» (англ. The Children in Society, 2002)
  • «Неспортивна поведінка» (англ. Unsportsmanlike Conduct, 2003)
  • «Те, що не вбиває нас» (англ. That Which Does Not Kill Us, 2003)
  • «Тупий чарівний павук» (англ. Ass-Hat Magic Spider, 2008)
  • «Тупий досконалий світ» (англ. Stupid Perfect World, 2008)
  • «Ясний Хаос» (англ. Definition Chaos, 2009)
  • «Прищеплення» (англ. Inoculata, 2010)

Цикл «Послідовність» (Succession)

  • «Вторгнення в Імперію» (англ. The Risen Empire, 2003)
  • «Вбивство Світів» (англ. The Killing of Worlds, 2003)

Цикл «Опівнічники» (Midnighters)

  • «Таємна година» (англ. The Secret Hour, 2004)
  • «Дотик Темряви» (англ. Touching Darkness, 2005)
  • «Блакитний полудень» (англ. Blue Noon, 2006)

Цикл «Потвори» (Uglies)

  • «Потвори» (англ. Uglies, 2005)
  • «Красуні» (англ. Pretties, 2005)
  • «Особливі» (англ. Specials, 2006)
  • «Екстра» (англ. Extras, 2007)
  • «Від Боґуса до Бабблі: посібник знавця світу Потвор» (англ. Bogus to Bubbly: An Insider's Guide to the World of Uglies, 2008)
  • «Історія Шай» (англ. Shay's Story, 2012) (манґа)
  • «Потвори: Різаки» (англ. Uglies: Cutters, 2012) (манґа)
  • «Самозванці» (англ. Impostors, 2018)
  • «Розбите місто» (англ. Shatter City, 2019)
  • «Край дзеркала» (англ. Mirror's Edge, 2021)
  • «Новачки» (англ. Youngbloods, 2022)

Цикл «Проблиски» (Peeps)

  • «Проблиски» (англ. Peeps, 2005)
  • «Останні дні» (англ. The Last Days, 2006)

Цикл «Левіафан» (Leviathan)

Цикл «Нулі» (Zeroes)

  • «Нулі» (англ. Zeroes, 2015) — у співавторстві з Марго Ланаган і Деборою Біанкотті
  • «Рій» (англ. Swarm, 2016) — у співавторстві з Марго Ланаган і Деборою Біанкотті
  • «Нексус» (англ. Nexus, 2018) — у співавторстві з Марго Ланаган і Деборою Біанкотті

Цикл «Самозванці» (Impostors)

  • «Самозванці» (англ. Impostors, 2018)
  • «Розбити місто» (англ. Shatter City, 2019)
  • «Край дзеркала» (англ. Mirror's Edge, 2021)
  • «Новачки» (англ. Youngbloods, 2022)

Зона виливу (Spill Zone)

Ці графічні романи написані Скоттом Вестерфельдом, а ілюстровані Алексом Пувіллендом

  • «Зона виливу» (англ. Spill Zone, 2016)
  • «Зона виливу: Порушена обітниця» (англ. Spill Zone: The Broken Vow, 2019)

Есе

  • «Прочитай це» (англ. Read This (NYRSF), 1998)
  • «Підліткова фантастика» (англ. YA Fiction, 2008)
  • «Післямова („Левіафан“)» (англ. Afterword (Leviathan), 2009)
  • «Стимпанк» (англ. Steampunk, 2010)
  • «Післямова („Бегемот“)» (англ. Afterword (Behemoth), 2010)
  • «Післямова („Голіаф“)» (англ. Afterword (Goliath), 2011)

Інша література

  • «Блокада Західного Берліна» (англ. The Berlin Airlift, 1989)
  • «Вотерґейт» (англ. Watergate, 1991)
  • «Світ „Золотого компаса“: іншосвітня поїздка продовжується» (англ. The World of the Golden Compass: The Otherworldly Ride Continues, 2007)

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Велика премія уяви за роман «Потвори»[2].
  • Фіналіст Премії Андре Нортона за романи «Бегемот», «Левіафан», «Дотик Темряви» та «Проблиски».
  • Номінація на Премію Філіпа Діка за оповідання «Обранець еволюції»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Scott Facts, деякі факти з біографії Скотта Вестерфельда. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
  2. Grand Prix de l’Imaginaire 2008 – Grand Prix de l'Imaginaire (fr-FR) . Процитовано 10 вересня 2022.
  3. sfadb : Scott Westerfeld Awards. www.sfadb.com. Процитовано 10 вересня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]