Скі́пка [1] лучи́на [2] [3] скіпе́ць [4]
Світач у садибі з Волинського Полісся. Музей у Пирогові Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки . Це називалося «скі́пати скіпу», а інструмент для цієї мети — «скі́пальним»[5] [6] затискач спеціальної підставки — світця [7] світича, світлача )[8] світач : скіпки запалювалися на черепку чи залізних ґратах, встановлених під дерев'яним комином (іноді з видовбаного стовбура), який проходив через дах[9]
Російська селянка пряде при скіпці Скіпка («скі́па» ) — покрівельний матеріал, коротка дранка [1] [10] Скіпка — те ж саме, що й скабка , тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру[1] Висохнути на скіпку — дуже схуднути, змарніти, виснажитисяГидко й скіпками взяти — дуже огиднийНе здужає й скіпки підняти — дуже слабосильний, немічнийДе поведеться, там і на скіпці прядеться (варіант із записів М. Номиса : кому йдеться, то й на скіпку прядеться )Добра пряха і на скіпці напряде За лучинку найде причинку (із записів М. Номиса) ↑ а б в Скіпка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.↑ Лучина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка . — : Кіевская старина , 1907—1909. — С. 383.↑ Лучина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.↑ Скіпець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.↑ Скіпати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.↑ Скіпальний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.↑ Світець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.↑ Світлач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка . — Кіевская старина , 1907—1909.↑ Світач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка . — Кіевская старина , 1907—1909.↑ Скіпа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980. 
French
Deutsch
Скіпка у Вікісховищі
