Служба зовнішньої розвідки України — Вікіпедія

Служба зовнішньої розвідки України
Країна: Україна Україна
Дата заснування: 2004 рік
Юрисдикція: Президент України
Штаб-квартира: Київ, вул. Нагірна, 24/1
Чисельність: 4350 осіб, в тому числі 4010 військовослужбовців
Керівництво
Голова Служби зовнішньої розвідки України Олег Іващенко
Заступник Андрій Алєксєєнко[1]
Сайт
szru.gov.ua
CMNS: Служба зовнішньої розвідки України у Вікісховищі

Слу́жба зо́внішньої ро́звідки Украї́ни (СЗР) створена в 2004 році на базі Департаменту розвідки і розвідпідрозділів регіональних органів Служби безпеки України для здійснення розвідувальної діяльності в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній і екологічній сферах, участі у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, тероризмом, забезпечення безпеки установ і громадян України за кордоном.

Керівник СЗР входить до складу Ради національної безпеки і оборони України і підпорядковується безпосередньо Президентові України.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Спецслужби УНР

24 січня 1919 року, за часів Директорії Української Народної Республіки, було створено перший підрозділ загальнодержавної зовнішньої розвідки для проведення розвідувальної роботи щодо активно діючих проти УНР ворогів, а також стосовно країн — потенційних супротивників і можливих союзників.

Після відновлення незалежності[ред. | ред. код]

14 жовтня 2004 року, Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про Службу зовнішньої розвідки України», в якому йшлося про утворення на базі Департаменту розвідки та розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України Службу зовнішньої розвідки України як спеціального державного органу.[2] Іншим Указом від того ж числа Леонід Кучма призначав Головою новоствореної служби Олега Синянського.

21 жовтня 2004 року, Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони схвалив проєкт Закону про Службу зовнішньої розвідки (СЗР), внесений президентом України Леонідом Кучмою, який одночасно підписав указ про створення СЗР.

Першим керівником СЗР став Олег Синянський. Першому керівникові СЗР України в 2004 році виповнилося 34 роки. У 1992 році він закінчив Військовий інститут іноземних мов в Москві, володіє англійською, арабською мовами та івритом. У 19921994 працював перекладачем в Міністерстві оборони, з 1995 року — в МЗС України, після чого — в президентській адміністрації. Олег Синянський пробув на посаді голови Служби зовнішньої розвідки України до квітня 2005 р.

З квітня 2005 р. до червня 2010 р. цю організацію очолював Микола Маломуж.

18 червня 2010 року указом Президента України № 703/20 Головою Служби зовнішньої розвідки України призначено Ілляшова Григорія Олексійовича.

З 27 лютого 2014 р. до червня 2016 р. Головою Служби зовнішньої розвідки України був Гвоздь Віктор Іванович.[3]

19 жовтня 2018 року, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов взяв участь у церемонії закладання фундаменту першої будівлі оновленої штаб-квартири української зовнішньої розвідки.[4][5][6]

1 лютого 2019 р., Указом Президента України була затверджена нова символіка Служби зовнішньої розвідки України[7].

Структура[ред. | ред. код]

  • Апарат управління Служби зовнішньої розвідки України
  • Підрозділи агентурної розвідки
  • Підрозділ технічної розвідки
  • Інформаційно-аналітичний підрозділ
  • Підрозділ протидії зовнішнім загрозам національної безпеки держави
  • Оперативно-технічний підрозділ
  • Підрозділ власної безпеки
  • Підрозділи забезпечення
  • Академія зовнішньої розвідки (заклад ліквідовано 5 листопада 2021 року)

Керівники[ред. | ред. код]

Керівники розвідорганів Гетьманщини[ред. | ред. код]

Керівники розвідорганів Української Народної Республіки[ред. | ред. код]

Керівники розвідорганів Радянської України[ред. | ред. код]

Керівники розвідорганів України[ред. | ред. код]

Ветерани СЗРУ[ред. | ред. код]

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

Служба зовнішньої розвідки України має власну систему професійної підготовки співробітників. Зокрема, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 310-р утворено Інститут Служби зовнішньої розвідки України, як відомчий вищий навчальний заклад, що здійснює згідно з державним замовленням підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації співробітників Служби зовнішньої розвідки України.

Навчальний процес в Інституті організований з урахуванням вимог Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, інструкцій та наказів Голови Служби зовнішньої розвідки України.

Основними напрямами освітньої діяльності Інституту є: підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями «Агентурна розвідка» та «Технічна розвідка»; перепідготовка та підвищення кваліфікації керівного, оперативного і оперативно-технічного складу[64].

Ліквідація закладу[ред. | ред. код]

5 листопада 2021 року Кабінет Міністрів України Розпорядженням №- 1407-р ліквідував Академію зовнішньої розвідки України[65].

Замість Академії зовнішньої розвідки, в рамках вдосконалення системи кадрового забезпечення, 22 листопада 2021 року створено Тренінговий центр для формування знань і навичок, необхідних для виконання завдань, поставлених перед розвідкою[66].

Традиції[ред. | ред. код]

Символіка[ред. | ред. код]

Емблема СЗР у 2003—2019 роках.

Відомчі заохочувальні відзнаки[ред. | ред. код]

Повний перелік нагород СЗР України був затверджений Указом Президента України від 30 травня 2012 року № 365.[67]

Державне святкування[ред. | ред. код]

З 2018 року 24 січня в державі встановлено День зовнішньої розвідки України.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. СЗРУ | Служба зовнішньої розвідки України. szru.gov.ua (ua). Процитовано 18 листопада 2023. 
  2. Указ Президента України «Про Службу зовнішньої розвідки України»
  3. Указ Президента України «Про призначення В.Гвоздя Головою Служби зовнішньої розвідки України». Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 27 лютого 2014. 
  4. Закладено фундамент першої будівлі оновленої штаб квартири української зовнішньої розвідки. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 19 жовтня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018. 
  5. На виконання доручення Президента України стартувала розбудова новітньої інфраструктури заміської штаб-квартири СЗР України — «українського Ленглі». Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018. 
  6. Закладено фундамент «українського Ленглі». https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 20 жовтня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018. 
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 27/2019. Про символіку Служби зовнішньої розвідки України, 1 лютого 2019 // Адміністрація Президента України
  8. Очільник козацької розвідки Богдана Хмельницького. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017. 
  9. Колосовський Володимир Васильович. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017. 
  10. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
  11. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
  12. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Валентин Леонов
  13. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Федір Цвєтухін
  14. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Микола Погрібний
  15. Від шифрувальника — до начальника управління. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017. 
  16. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Андрій Ткаченко
  17. Савчук Прокіп Демидович. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017. 
  18. Перший генерал в українській розвідці. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017. 
  19. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Павло Тимофеєв
  20. Керівники української зовнішньої розвідки
  21. а б в г д е ж и к л м Силові структури (1991—2014)
  22. Указ Президента України від 9 червня 2016 року № 244/2016 «Про тимчасове виконання обов’язків Голови Служби зовнішньої розвідки України»
  23. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 273/2017 Про призначення Є.Божка Головою Служби зовнішньої розвідки України
  24. Указ Президента України №-73/2019 від 13.3.2019 «Про звільнення Є.Божка з посади Голови Служби зовнішньої розвідки України»
  25. Указ Президента України №-80/2019 від 16.3.2019
  26. Обов'язки керівника Служби зовнішньої розвідки тимчасово виконуватиме Алексєєнко — указ /Радіо Свобода, 16.3.2019/
  27. Указ Президента України від 11 червня 2019 року № 390/2019 «Про увільнення від тимчасового виконання обов'язків Голови Служби зовнішньої розвідки України»
  28. Головою Служби зовнішньої розвідки став нардеп від «Батьківщини» Бухарєв /Лівий берег, 11.6.2019/
  29. Указ Президента України від 11 вересня 2019 року № 681/2019 «Про звільнення В.Бухарєва з посади Голови Служби зовнішньої розвідки України»
  30. Зеленський призначив нового голову зовнішньої розвідки України Сегодня (20 вересня 2019)
  31. Зеленський змінив голову Служби зовнішньої розвідки. www.unian.ua (укр.). Процитовано 5 червня 2020. 
  32. Зеленський звільнив Данілова з посади Секретаря РНБО. Конкурент (інформаційне агентство) (укр.). Процитовано 26 березня 2024. 
  33. Зеленський змінив голову Служби зовнішньої розвідки. 23.07.2021, 13:43
  34. Зеленський змінив голову Служби зовнішньої розвідки. Конкурент (інформаційне агентство) (укр.). Процитовано 26 березня 2024. 
  35. Службу зовнішньої розвідки очолив Олег Іващенко. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 26 березня 2024. 
  36. Камергер польського короля. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2017. 
  37. Литвиненко Іван Данилович. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  38. Березняк Євген Степанович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  39. Ольга Михайлівна Басараб. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  40. Глущенко Микола Петрович. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  41. Змієнко Всеволод Юхимович. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  42. Шарков Олександр Костянтинович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  43. Руденко Григорій Матвійович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  44. Хижняк Ігор Володимирович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  45. Спірін Павло Олександрович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  46. Логінов Борис Ілліч. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  47. а б Лобачов Геннадій Сергійович. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  48. Ільченко Василь Олексійович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  49. Бердніков Володимир Федорович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  50. Баронін Анатолій Вікторович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  51. Побережник Семен Якович. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  52. Неєжмаков Анатолій Васильович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  53. Семенов Семен Маркович. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  54. Койнов Віталій Дмитрович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  55. Бейм Борис Ісаакович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  56. Іван Вислоцький. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  57. Дьомін Валентин Сергійович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  58. Баронін Анатолій Вікторович. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  59. Захараш Дмитро Петрович. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  60. Калін Юрій Михайлович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  61. Богомазов Костянтин Пантелеймонович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  62. Міцкевич Євген Петрович. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  63. Зарубіна Єлизавета Юліївна. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  64. Інститут СЗР України. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017. 
  65. Розпорядження КМУ №-1407-р від 05.11.2021 «Про ліквідацію Академії зовнішньої розвідки України»
  66. Замість Академії зовнішньої розвідки створили Тренінговий центр, Укрінформ, 22.11.2021
  67. Про відомчі заохочувальні відзнаки Служби зовнішньої ... | від 05.02.2013 № 30 (Сторінка 1 з 2). zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 19 липня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Олександр Скрипник. Український слід у розвідці. — К.: Ярославів Вал, 2009. — 319 с.: іл.
  • Цибулькін В. В., Рожен Л. М., Вєдєнєєв Д. В. та ін. Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України / Заг. ред. П. Д. Морозов. — К.: Преса України, 2011. — 536 с., іл.
  • Вєдєнєєв Д. Розбудова та провідні напрями діяльності зовнішньої розвідки органів державної безпеки в Українській РСР за умов розгортання міжблокового протистояння у світі (1944–1950-ті рр.) // Трансформований соціум: повсякденне життя населення західних земель України у перші післявоєнні роки (1944–1953): колективна монографія / відп. ред. В. Ільницький, М. Галів. Riga, Latvia: “Baltija Publishing”, 2023. С. 316–344.
  • Вєдєнєєв Д.В. Зовнішня розвідка як напрям оперативної діяльності органів державної безпеки України в умовах глобального воєнно-політичного протистояння у світі (1954–1991 рр.) // Воєнно-історичний вісник. – 2022. – № 4. – С. 146–170.http://viv.nuou.org.ua/article/view/288050/281708
  • Веденеев Д. Украинский фронт в войнах спецслужб: Исторические очерки.  – К.: К.И.С., 2008. –  432 с.
  • Вєдєнєєв Д.В.  Від Франца-Йосипа до Горбачева. Оперативна діяльність та життєпис Василя Хомяка –  суперагента радянської розвідки «82» // Радянські репресії у західних областях України (1939 – 1953): історія, особистості, пам’ять: колективна монографія. Riga, Latvia: Baltija Publishing, 2022. С. 347–371.
  • КЕРІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ
  • Спецслужби УНР 20-30 років минулого сторіччя в архівних документах розвідки. http://szru.gov.ua/. Служба зовнішньої розвідки України. 19 грудня 2017. Архів оригіналу за 23.01.2018. Процитовано 22 січня 2018. 
  • Скрипник О. В. (2019). Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень. Київ: АДЕФ-Україна. 344. ISBN 978-617-7393-93-0. 

Посилання[ред. | ред. код]