Снопов'язалка — Вікіпедія

Снопов'яза́лка — сільськогосподарська машина, різновид жниварки, яка здійснює косіння стебел зернових і їх одночасне в'язання в снопи. Залежно від способу урухомлення розрізняють кінні снопов'язалки і тракторні причіпні, з приводом від ВВП.

Винахідником снопов'язалки вважається американець Чарльз Бекстер Відінгтон (Charles Baxter Withington), ювелір з Джейнсвілла, штат Вісконсин, який запатентував її в 1872 р.^[1]^[2] У снопов'язалці Відінгтона як перевесло застосовувався дріт, але з його використовуванням виникали незручності^[3], тому невдовзі В. Дірінг^[en] пристосував для цієї мети шпагат, а в 1858 році з'явився і вузлов'яз, винайдений Джоном Епплбі (John Appleby)^[4].

У снопов'язалці виділяють такі основні елементи: рама з колесами і платформою, різальний апарат, мотовило, елеватор, в'язальний апарат і снопонос (останній може бути відсутнім). Рама через А-подібний дишель з'єднується з трактором (на кінних застосовується дишельна запряжка зі стельвагою і посторонками через колісний передок). Платформа являє собою горизонтальний споряджений поперечними планками стрічковий транспортер, що рухається в напрямку до елеватора. Мотовило складається з планок і спиць, його вал урухомлюється зубчастою або ланцюговою передачею. Положення мотовила відносно різального апарата регулюється безпосередньо на ходу (залежно від висоти хліба, напрямку вітру, нахилу стеблостану). Елеватор складається з двох похилих стрічкових транспортерів, встановлених паралельно один одному (верхнього і нижнього), між якими підіймаються зрізані стебла. В'язальний апарат складається з похилого столу, пакувальників, механізму включення, закріпленої на валу дугоподібної голки, вузлов'яза, скидних важелів і підбою. Стебла з верхнього краю елеватора скочуються по в'язальному столі на шпагат, кінець якого закріплений у затискачі апарата. У прорізах столу рухаються пакувальники, що захоплюють стебла і подають їх до відвального важеля, утворюючи сніп, який відхиляє відвальний важіль, тим самим увімкаючи апарат. Голка виходить з-під столу, оперізує сніп шпагатом і укладає його в затискач поруч з раніше затиснутим кінцем шпагату. Кінці шпагату між затискачем і снопом лежать на дзьобі вузлов'яза, який під час повороту щелепами утворює петлю. Сніп, зіштовхуваний зі столу скидними важелями, стягує петлю з щелеп дзьоба і міцно затягує вузол. У момент стягування петлі ніж вузлов'яза обрізає шпагат, і сніп падає в снопонос або (при відсутності останнього) на поверхню поля^[5]. Снопонос — гребінка з прутів, шарнірно прикріплених одним кінцем до труби; у звичайному положенні прути розташовуються похило і утримують собою снопи, під дією ножної педалі через важільний механізм труба повертає прути в горизонтальне положення і снопи сповзають на поверхню поля.

Мотовило нахиляє до різального апарата стебла трави, злаків та укладає їх на полотно платформи. Скошені різальним апаратом стебла падають на полотно і передаються на похилий елеватор, що подає їх у в'язальний апарат. За допомогою в'язального апарата сніп оточується дротом (шнуром, шпагатом), і де кінці дроту скручуються, а кінці шнурка зав'язуються. Готовий сніп скидається на снопонос, а з нього в міру накопичення снопів (4-6) вони скидаються на поле, що прискорює процес їх підбирання.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Charles B. Withington, «Improvement in grain-binders» [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.], U.S. Patent no. 123,967 (issued: February 20, 1872)
↑ George Iles (1912). Cyrus H. McCormick. Leading American Inventors (вид. 2nd). New York: Henry Holt and Company. с. 276–314.
↑ Sterling D. Evans, Bound in Twine: The history and ecology of the Henequen-Wheat Complex for Mexico and the American and Canadian Plains, 1880—1950 (College Station, Texas: Texas A&M University Press, 2007), p. 4.
↑ Appleby, John Francis 1840—1917
↑ Сноповязальный аппарат // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).

Джерела[ред. | ред. код]

Снопов'язалка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Сноповязалка // Сельскохозяйственный словарь-справочник / Главный редактор: А. И. Гайстер. — М.-Л. : Государственное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз», 1934. (рос.)
Жатвенные машины, жатки, жнеи, жнейки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Сельскохозяйственная энциклопедия. Т. 4 (П — С)/ Ред. коллегия: П. П. Лобанов (глав ред) [и др.]. Издание третье, переработанное — М., Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, М. 1955, с. 670 (рос.)

[1] Charles B. Withington, «Improvement in grain-binders» [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.], U.S. Patent no. 123,967 (issued: February 20, 1872)

[2] George Iles (1912). Cyrus H. McCormick. Leading American Inventors (вид. 2nd). New York: Henry Holt and Company. с. 276–314.

[3] Sterling D. Evans, Bound in Twine: The history and ecology of the Henequen-Wheat Complex for Mexico and the American and Canadian Plains, 1880—1950 (College Station, Texas: Texas A&M University Press, 2007), p. 4.

[4] Appleby, John Francis 1840—1917

[5] Сноповязальный аппарат // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]