Снітко Андрій Володимирович — Вікіпедія

Андрій Снітко;
	Рядовий
Загальна інформація
Народження	25 січня 1996; Гораймівка, Маневицький район, Волинська область
Смерть	20 серпня 2014 (18 років); Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Псевдо	Хома
Військова служба
Роки служби	травень — серепнь 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Спеціальна міліція
Формування	«Азов»
Війни / битви	Війна на сході України Звільнення Маріуполя; Битва за Іловайськ, та інші бої за участю «Азова».;
Нагороди та відзнаки
	Орден «Народний Герой України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Снітко.

Андрі́й Володи́мирович Снітко́ (25 січня 1996, Гораймівка, Маневицький район Волинської області — 20 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — український вояк батальйону «Азов». Герой України.

Героїчно загинув, накривши своїм тілом ворожу гранату, під час бою за Іловайськ 20 серпня 2014 у віці 18 років. Своєю смертю врятував життя двом бойовим побратимам.

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрій Снітко народився 25 січня 1996 року у селі Гораймівка Маневицького району. Його самотужки виховувала мама і померла, коли Андрійкові було 11. Хлопчика забрала у свою сім'ю жінка з Маневичів Раїса Халик.

Здобувати освіту почав в Гораймівській школі; після 5 класу перевівся до Маневицької школи № 1, яку закінчив у 2007 р.^[1] У 2013 р. вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Інститут фізичної культури і здоров'я. Але провчитися повноцінно вдалося лише кілька місяців.

Зиму 2013—2014 років провів на Майдані у Києві, разом з одногрупником Сергієм Денисюком брав активну участь у Революції гідності. Із початком російсько-української війни ходив у військкомати із проханням його мобілізувати, але отримував відмову, оскільки йому на той час щойно виповнилося 18 років.^[1]

У травні 2014 року вступив до батальйону «Азов» у Києві, отримав позивний Хома. Брав участь у визволенні Маріуполя.

Брав участь у боях за Іловайськ. 20 серпня 2014 року він на чолі трійки бійців потрапив у засідку під час зачистки будинку. У бік бійців була кинута граната і він накрив її своїм тілом. Він помер, врятувавши від смерті двох інших бійців. Тоді ж поліг молодший сержант Аксененко Олег Олександрович.

23 серпня у Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за 18-річним Андрєм Снітком. Згодом труну з останками Андрія доправили у Маневичі, де він жив останні роки. Його могила — на видному місці при вході на кладовище.

Нагороди[ред. | ред. код]

Державні[ред. | ред. код]

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2016, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[2].

Недержавні[ред. | ред. код]

нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно) Указом № 14 від 26 березня 2016 року^[3].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

25 січня 2015 року у смт. Маневичі було відкрито меморіальну дошку, на школі, в якій він навчався. І названо в його честь школу^[4]^[5]
Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[6]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 4.
Рішенням сесії Маневицької селищної ради від 18 грудня 2015 року № 3/5 на честь Андрія Снітка перейменовано вулицю у смт Маневичі.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б УІНП. 1996 - народився Андрій Снітко "Хома" , доброволець, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно). УІНП (укр.). Процитовано 11 квітня 2024.
↑ Указ Президента України від 21 листопада 2016 року № 515/2016 «Про присвоєння А.Снітку звання Герой України»
↑ Нагородження орденом "Народний Герой України" відбудеться в Чернівцях. ФОТОрепортаж. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
↑ Маневицький ліцей №1 імені Героя України Андрія Снітка – Маневицької селищної ради (укр.). Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
↑ Відкрили пам'ятну дошку на честь 18-річного волинського бійця.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
↑ 16 разів пролунав Дзвін Пам'яті 20 серпня 2020 року

Посилання[ред. | ред. код]

Герої не вмирають: Андрій Снітко накрив собою гранату, урятувавши від смерті товаришів [Архівовано 19 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Президент вручив «Золоті зірки» Героїв України рідним загиблих героїв Андрія Снітка та Сергія Табали [Архівовано 6 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 6 грудня 2016 р.

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 168 21 листопада 2016	Наступник:
Ткачук Андрій Сергійович		Табала Сергій Олександрович

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] а ^б УІНП. 1996 - народився Андрій Снітко "Хома" , доброволець, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно). УІНП (укр.). Процитовано 11 квітня 2024.

[2] Указ Президента України від 21 листопада 2016 року № 515/2016 «Про присвоєння А.Снітку звання Герой України»

[3] Нагородження орденом "Народний Герой України" відбудеться в Чернівцях. ФОТОрепортаж. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.

[4] Маневицький ліцей №1 імені Героя України Андрія Снітка – Маневицької селищної ради (укр.). Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

[5] Відкрили пам'ятну дошку на честь 18-річного волинського бійця.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[6] 16 разів пролунав Дзвін Пам'яті 20 серпня 2020 року

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]