Сонечко (дитяча закличка) — Вікіпедія

Сонечко на вуличних плитках — символ проти «безглуздого насильства» в Нідерландах і часто розміщується на місці вбивств

«Со́нечко, Со́нечко» («Лети, лети, сонечко», «Бедрик-ведрик») — українська дитяча закличка або примовка, словесна гра. Різновид дитячого фольклору. Діти, знайшовши сонечко, семикрапкового жучка з червоними надкрилами, саджають його на долоню або палець і промовляють римований вислів. Гра має язичницьке походження.

Відома у багатьох народів. У Великій Британії і США поширений традиційний вірш Ladybird, Ladybird або Ladybug, Ladybug (уперше надрукований в Англії у 1744 році)[1], у Німеччині — Marienwürmchen, Росії — Божья коровка, полети на небо тощо.

Міфологія[ред. | ред. код]

У давніх міфах «райська комаха» Coccinellidae була пов'язана з небесною сферою, від чого отримала назву «сонечко» або епітет «Божа» чи «Свята».

Назва дозволяє прояснити міфологічне значення жучка. Одне з поширених імен вказує на зв’язок із сонцем: укр. сонечко, в.-луж. boze stoncko, нім. Sonnenkäfer («сонячний жук»), Sonnenkälbchen («сонячне телятко»). Походить від зовнішнього вигляду комахи з випуклими червоними або жовтими надкрилами. Тут проступає сюжет про небесне весілля, добре відомий у балтійській міфології. Сонечко літає до небесного бога, передає побажання, приносить дітей, попереджає про небезпеку, пророкує врожай тощо.[2]

Інша назва пов’язана з мотивом викрадення корів божественного персонажа його супротивником: болг. божа кравица (кравичка), пол. boża krówka, рос. божья коровка, рум. vaca domnului («корова бога»), сербохорв. божja òвчица, фр. bête à bon Dieu («тварина бога») або poulette à Dieu («курочка бога»), діалектн. укр. божа корівка або свята корівка. Найбільш ясно це засвідчує давньоіндійська назва сонечка indragopa («та, чий пастух Індра»), яка відсилає до міфологічного сюжету про божественних корів: повернення викрадених корів викликає запліднення природи дощем і сонцем.[2]

За іншим міфом, на сонечко була перетворена дружина громовержця, яка його зрадила. Рятуючись, вона покинула дітей, але була покарана блискавкою. Тому на її обпалених крильцях з’явились чорні цяточки.

В англійській примовці Ladybird, ladybird, fly away home, your house is on fire, your children shall burn! («Сонечко, сонечко, лети додому, твоя хатка у вогні і всі дітки згорять») проявляється мотив дітей бога. Їх сім, як днів у тижні та цяток на спині сонечка. Громовержець, щоб визначити серед дітей своєї дружини свого сина, випробовує їх вогнем. Рятується лише молодший, сьомий, якому відповідає останній день тижня, відомий у європейських мовах як день Сонця (англ. Sunday, нім. Sonntag). (Звідси сувора заборона вбивати сонечко). У цьому міфі проступає ідея воскресіння. Сонечко пов'язане з переходом від старого до нового року. Так, бедрик — інша назва жучка, що зустрічається в ритуальних текстах, присвячених Щедрому вечорові (Щедрик-бедрик, дайте вареник). Варіант назви ведрик прояснює зв'язок сонечка з ясною погодою (ве́дро).

У латис. назві сонечка marite вгадується дружина громовержця Мара, яка з часом «християнізувалась» і перетворилась на Богоматір Марію (певною мірою дружина Бога). Пор. лит. dievo maryte («божа Марія»), нім. Marienkäfer («жук Марії»), англ. lady-bird («птах богоматері»), lady-bug («жук богоматері»).[2]

Марновірство[ред. | ред. код]

Дитячі заклички — відгомін давніх магічних дій, пов'язаних із заклинанням доброї погоди, шлюбним ворожінням, запобігати небезпекам.

М. Номис наводить приклад дитячого ігрового ворожіння XIX століття, за допомогою якого передбачається погода:

Як почнуть хмарки набігати, — дітвора, піймавши сонечко (божу корівку), перепускають його з руки на руку, примовляючи ті слова. Якщо воно скоро зніметься і полетить — незабаром сонячно буде; як же висуває тільки крильця, а не знімається, погода буде така, застелиться оце на ясно, та і знову хмарки.[3]

Назви[ред. | ред. код]

В Україні окрім загальнопоширених назв сонечко, бедрик і божа корівка, відомі також діалектні — сонічко, сонийко, бездрик, ведрик, сьвята коровка, божа мати, вербочка, катеринка, петрик (як і равлика), зозулька, рябенький веприк, бобруна, борушок, брушка, золота козулька, ковалик, бабочка, жучик (узагальнено для всіх жуків); жидоўка, відьмочка, ворожка, доля (у закличках-ворожіннях); чижик, сведрик-бедрик, чинчик-петрик, петрик-братик, сонечко-ронечко, дощ-погода та інші.[4] Для порівняння, у Німеччині зафіксовано 1500 регіональних назв бедрика.

Дитячі заклички[ред. | ред. код]

Примовки та заклички про сонечко-жучка, які до недавнього часу втілювали вербальну магію дорослих, тепер мають особливу популярність серед маленьких дітей:

Полтавщина:

Лети, лети, сонечко,
на дідове полечко,
на бабине зіллячко,
на наше подвір'ячко!

Херсонщина:

Сонечко, сонечко,
вийди на віконечко,
там твої діточки
медок п'ють, а тобі не дають
[5]
Бобруна, бобруна.
Божая коруна,
Розпустила крильця
На всі штири бильця.
Чи звідтам я,
Чи звідтам візьму жінку?[6]

Якщо в око щось потрапляло, то, очищуючи його, казали:

Брушка-брушка,
Векінь [викінь] запорушку,
тфу-тфу! (тричі)[4]

З оповідання Панаса Мирного «День на пастівнику»:

Сонечко, сонечко!
Виглянь у віконечко,
Бо татари ідуть,
Тебе заріжуть,
Твоїх діток заберуть[7]

Щедрівки[ред. | ред. код]

Про бедрик або ведрик (сонечко) також згадується у деяких щедрівках:

Щедрик-бедрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кілечко ковбаски.
Ще того мало, дайте ще сала;
Ще того трішки, дайте лепішки;
Або дайте ковбасу, я додому понесу,
А як дасте кишку, то з'їм в затишку!
Винесіть книш, бо впустю в хату миш.
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу!
Щедрики-бедрики, дайте вареники,
Мати казала, щоб дали сала,
А батько сварився, щоб не забарився,
Бо короткі свитки, то померзнуть литки
Щедрик-ведрик, дай вареник,
Щедрик-ведрик, сивий веприк.
Із колосочка — жита мисочка,
Із сніпочка — ціла бочка.
Мені — млинець,
Грудочка кашки, пару яєць.[8][9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. I. Opie and P. Opie. The Oxford Dictionary of Nursery Rhymes (Oxford University Press, 1951, 2nd edn., 1997), p. 263.
  2. а б в Мифы народов мира: Энциклопедия в двух томах. - Том 1. - Москва: Советская Энциклопедия, 1987. — С. 181-182. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 30 вересня 2011.
  3. М. Номис. Українські приказки, прислів'я і таке інше. серія: «Літпам'ятки України». — К.:Либідь», 1993. — С. 54.
  4. а б Назви сонечка семикрапкового в західнополіських говірках pdf
  5. Заклички до птахів та комах. Архів оригіналу за 13 травня 2008. Процитовано 29 вересня 2011.
  6. Лановик М. Б., Лановик З. Б. Дитячий фольклор. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 29 вересня 2011.
  7. Панас Мирний. День на пастівнику. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 27 вересня 2011.
  8. Щедрівки українською мовою. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 25 вересня 2011.
  9. Петрик-бедрик. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 25 вересня 2011.

Джерела[ред. | ред. код]