Список Орвелла — Вікіпедія

Список Орвелла — підготовлений в 1949 році Джорджем Орвеллом перелік людей, яких автор вважав співчуваючими ідеям сталінізму і яких, з цієї причини не варто було запрошувати на роботу до Департаменту інформаційних досліджень (IRD) МЗС Великої Британії. Як мінімум деякі з них були згодом викриті як завербовані радянські агенти.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Селія Кірван (англ. Celia Kirwan), співробітниця Департаменту інформаційних досліджень, що була помічником Роберта Конквеста, в березні 1949 року відвідала Орвелла в санаторії, де він проходив лікування від туберкульозу. Орвелл записав імена особистостей, яких він підозрював у симпатіях до комунізму (і, таким чином, непридатних бути авторами для Департаменту), і вклав список у лист до Кірван. Умовою передачі списку до Департаменту Орвелл поставив дотримання абсолютної секретності і зажадав повернути йому оригінал.

На той час при владі у Великій Британії була Лейбористська партія (прихильником лівого крила якої був Орвелл).

Нотатник[ред. | ред. код]

В особистий нотатник, який Орвелл вів з середини 1940-х років, записував міні-досьє на осіб, які симпатизують комуністичній ідеології. У 1947 році Орвелл так прокоментував діяльність «криптокомуністів» у виданні «New Leader»:

Найважливіше, що потрібно зробити щодо цих людей — і це дуже складно, маючи невиразні докази — розділити їх за принципом, хто з них щирий, а хто — ні. Так, наприклад, ціла група депутатів в британському Парламенті (Притт, Цілліакус тощо), в цілому називається «прихованими». Вони без сумніву принесли велику шкоду, особливо в спотворенні громадської думки в частині маріонеткової природи режимів Східної Європи; але не потрібно поспішно припускати, що вони виражають одне і те ж думками. Можливо, деякими з них рухає не що інше, як дурість.

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.

У записнику, що нині перебуває в архіві Орвелла в Університетському коледжі Лондона, згадуються 135 імен, включаючи письменників і політиків США. Десять імен закреслено, чи тому, що вони померли, чи Орвелл все-таки вирішив, що вони не є «криптокомуністами». Робота над списком велася докладно, так, проти прізвища Дж. Б. Прістлі була спочатку проставлена ​​червона зірочка, пізніше перекреслена хрест-навхрест штрихуванням чорним кольором, потім це було обведено синім кружечком, і потім доданий знак питання. 99 імен із записника нині опубліковані в Повному зібранні творів Орвелла, від публікації ще 36 редактор зібрання творів утримався з побоювання судового переслідування за наклеп з боку осіб, охарактеризованих як криптокомуністи і «попутники», і їх родичів.

Записник містить стовпці з іменами, коментарями і позначками. Типові коментарі: Річард Кроссман (англ. Richard Crossman) — «Занадто нещирий, щоб бути чітко вираженим попутником», Кігслі Мартін (англ. Kingsley Martin) — «загниваючий ліберал. Дуже нещирий», Стівен Спендер (англ. Stephen Spender) — «Легко піддається впливу. Схильність до гомосексуальності». Крім політичного спрямування, статевих пристрастей і професії Орвелл особливо відзначає у книжці расові й національні ознаки «криптокомуністів» і «попутників», а також, при необхідності, стан здоров'я: Пол Робсон (англ. Paul Robson) — «негр США»; Седрік Довер (англ. Cedric Dover) — «євроазіати»; Ісаак Дойчер (англ. Isaac Deutcher) — «польський єврей»; Том Драйберг (англ. Tom Driberg) — «англійський єврей»; Чарльз Чаплін (англ. Charles Chaplin) — «єврей?»; Коул (англ. G.D.H. Cole) — «діабетик» і т. д. 38 записів, що стосуються британців, з блокнота перейшли в «Список Орвелла».

Відгуки[ред. | ред. код]

Список був офіційно опублікований в 2003 році, а британська преса дізналася про список на кілька років раніше, і в число відгуків увійшов заголовок на першій шпальті Daily Telegraph, коли історія розкрилася в 1998 році: «Ікона соціалізму був стукачем».

Він робив це, бо вважав Комуністичну партію тоталітарною загрозою … Він не звинувачував тих людей в підривній діяльності. Він вважав їх невідповідними для контррозвідувальних операцій.

Джон Ньюсінгер (англ. John Newsinger), британський соціаліст вважає, що це:

… Жахлива помилка з його боку, відбувається в рівній мірі від його ворожості сталінізму і його ілюзій щодо Лейбористського уряду. І тим більше, не в значній мірі, однак, причини соціалістичного характеру позначилися на перетворенні його в піхотинця холодної війни. Звичайно, Орвелл ясно показав в безлічі випадків своє неприйняття будь-якого прояву британського Маккартизму, по відношенню до будь-яких заборон і вигнання членів компартії і будь-яким згадками превентивної війни. Якби він прожив досить довго, щоб зрозуміти, для чого в дійсності призначався IRD, безсумнівно, він би з ними порвав.

Список Орвелла[ред. | ред. код]

Письменники і журналісти[ред. | ред. код]

  • «Альфред» («Alfred»), письменник, (ім'я невідоме).
  • Джон Андерсон (John Anderson), журналіст, кореспондент The Manchester Guardian по промисловості.
  • Джон Біван (John Beavan), редактор.
  • Артур Калдер-Маршалл (Arthur Calder-Marshall), письменник.
  • Едуард Карр, історик.
  • Ісаак Дойчер, колишній троцькіст, історик, письменник, кореспондент The Economist і The Observer.
  • Седрік Довер (Cedric Dover), журналіст.
  • Волтер Дюранті, кореспондент The New York Times в Москві.
  • Дуглас Голдрінг (Douglas Goldring), письменник.
  • «Майор Хупер» («Major Hooper»), письменник військової тематики.
  • Ейлерік Джейкоб (Alaric Jacob), кореспондент Daily Express в Москві.
  • Марджорі Кон (Marjorie Kohn), журналіст.
  • Стефан Літауер (Stefan Litauer), журналіст.
  • Норман Маккензі (Norman Mackenzie), історик і один із засновників SDP.
  • Кінгслі Мартін (Kingsley Martin), редактор «Нового політика» (New Statesman).
  • Хью Макдіармід, (Hugh McDiarmid), поет і шотландський націоналіст.
  • Наомі Мітчісон, письменниця.
  • Ніколас Мур (Nicholas Moore), поет.
  • Айріс Морлі (Iris Morley) кореспондент The Observer в Москві.
  • Р.Нойманн (R.Neumann), письменник.
  • Джордж Падмор, колишній комуніст, журналіст, учасник антиімперіалістичних кампаній.
  • Ральф Паркер (Ralph Parker), журналіст «Хроніка новин» (News Chronicle).
  • Джон Прістлі, письменник і драматург.
  • Пітер Смолетт (Peter Smollett), журналіст Daily Express, пізніше виявлений як радянський агент «Смолка», завербований Філбі. Смолетт очолював російську секцію в британському Міністерстві інформації.
  • Маргарет Стюарт (Margaret Stewart), кореспондент «Tribune» з питань промисловості та праці.
  • Александер Верт, журналіст.

Вчені[ред. | ред. код]

  • Гордон Чайлд, археолог.
  • Джон Макмюррей (John Macmurray), філософ.
  • Патрік Блекетт, фізик.
  • Джей Джі Краутер (J. G. Crowther), перший науковий кореспондент в The Guardian.
  • Тібор Менде (Tibor Mende), аналітик із закордонних справ.

Актори[ред. | ред. код]

Політики — лейбористи[ред. | ред. код]

Інші[ред. | ред. код]

  • Джозеф Маклеод (Joseph McLeod).
  • П. О'Доннел (Peadar O'Donnell), ірландський соціаліст.
  • Преподобний Леонард Шифф (Leonard Schiff), священик.
  • Едгар Янг, командир ВМС.

Наслідки[ред. | ред. код]

Список був переданий в MI5, а потім в ФБР.

Чарлі Чапліну в 1952 році було відмовлено у в'їзді в США, вважають, що підставою була його присутність у списку. Однак, судячи з документів, MI-5 не передала в ФБР хоч трохи компрометуючих матеріалів на Чапліна. Проте, відкритим залишається питання, чи був переданий цей список в саму MI-5.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Актор Майкл Редгрейв, згаданий у списку, зіграв в 1956 році головну роль в екранізації роману «1984».

Посилання[ред. | ред. код]

Романи
Документальна література
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_Орвелла&oldid=35034297