French
DeutschСписок віце-чемпіонів Формули-1 — Вікіпедія
| Формула-1 |
|---|
| Поточний сезон |
| Списки |
| Рекорди |
Це список пілотів, які зайняли друге місце в чемпіонаті світу з Формули-1.
Ален Прост і Стірлінг Мосс зайняли друге місце чотири рази, Прост в 1983 році за Renault, 1984 і 1988 роках за McLaren і Ferrari 1990 року, і Мосс в 1955 році за Mercedes, 1956 і 1957 за Maserati і 1958 за Vanwall. Також Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів».
Велика Британія є лідером по віце-чемпіонах серед країн. Віце-чемпіонами британцями були Стірлінг Мосс в період між 1955 і 1958, Тоні Брукс за Ferrari в 1959 році, Джим Кларк за Lotus в 1962 році, Грем Хілл за BRM в 1963, 1964 і 1965, Джон Сертіс за Ferrari в 1966 році, Джекі Стюарт за Matra в 1968 році і Tyrrell в 1972 році , Найджел Менселл за Williams в 1986, 1987 і 1991 роках, Деймон Хілл на Williams в 1994 і 1995 роках, Еді Ірвайн за Ferrari в 1999 році, Девід Култхард за McLaren в 2001 році і Льюїс Хемілтон для McLaren в 2007 році.
20 віце-чемпіонів бали у складі команди Ferrari. Це були Альберто Аскарі в 1951 році, Ніно Фаріна в 1952 році, Хосе-Фройлан Гонзалес в 1954 році, Тоні Брукс в 1959 році, Вольфганг фон Трипс в 1961 році, Джон Сертіс в 1966 році, Жакі Ікс в 1970 році, Клей Регаццоні в 1974 році, Нікі Лауда в 1976 році, Жиль Вільньов в 1979 році Дідьє Піроні в 1982 році, Мікеле Альборето в 1985 році, Ален Прост в 1990 році, Міхаель Шумахер в 1998 і 2006 роках, Еді Ірвайн в 1999 році, Рубенс Баррікелло в 2002 і 2004, Феліпе Маса в 2008 році і Фернандо Алонсо в 2010 році.
Найменша різниця між першим і другим місцями була в 1984 році, всього 0,5 очок, які розділяли пілотів команди McLaren Алена Проста і чемпіона Нікі Лауду. Найбільша різниця була в 2011 році, 122 очка, що розділили Себастьяна Феттеля з команди Red Bull та Дженсона Баттона з McLaren.
Рекорд перемог у Гран-Прі у віце-чемпіонів — 7, Ален Прост за McLaren в 1984 і 1988, Кімі Райкконен за McLaren в 2005 році і Міхаель Шумахер за Ferrari в 2006 році. Два пілота стали віце-чемпіонами без жодної перемоги у Гран Прі. Це Ніно Фаріна за Ferrari в 1952 році і Ронні Петерсон за March в 1971 році.
Дженсону Баттону належить рекорд за кількістю очок за друге місце — 270 (в 2011 році). Стірлінг Мосс, в 1955 році, набрав найменше — 23.
Два пілота отримали друге місце посмертно — Вольфганг фон Трипс в 1961 році і Ронні Петерсонас в 1978 році.
По сезонам[ред. | ред. код]
.png)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
† Вольфганг фон Трипс помер після аварії на Гран-прі Італії 1961. Ронні Петерсон аналогічно помер після аварії на Гран-прі Італії 1978.
* У 1997 році Міхаель Шумахер закінчив чемпіонат другим, у трьох очках позаду Жака Вільнева, але був дискваліфікований за створення аварійної ситуації з Вільневим на Гран-прі Європи.[1]
За пілотами[ред. | ред. код]
Нижче наведено список пілотів, які ставали кілька разів віце-чемпіонами.
| Пілот | Віце-чемпіон | Чемпіон |
|---|---|---|
.svg){kind=small} Стірлінг Мосс | 4 | 0 |
 Ален Прост | 4 | 4 |
| Грем Хілл | 3 | 2 |
| Найджел Менселл | 3 | 1 |
 Фернандо Алонсо | 3 | 2 |
 Хуан-Мануель Фанхіо | 2 | 5 |
.svg){kind=small} Жакі Ікс | 2 | 0 |
| Джекі Стюарт | 2 | 3 |
 Емерсон Фіттіпальді | 2 | 2 |
 Ронні Петерсон | 2 | 0 |
| Айртон Сенна | 2 | 3 |
| Деймон Хілл | 2 | 1 |
| Рубенс Баррікелло | 2 | 0 |
 Кімі Райкконен | 2 | 1 |
 Міхаель Шумахер | 2 | 7 |
| Ніко Росберг | 2 | 1 |
| Льюїс Хемілтон | 2 | 3 |
| Себастьян Феттель | 2 | 4 |
За країнами[ред. | ред. код]
Список віце-чемпіонів за національною приналежністю.
| № | Країна | Других місць | Гонщик(ів) |
|---|---|---|---|
| 1 | Велика Британія | 22 | 12 |
| 2 | Бразилія | 8 | 5 |
| 2 | Німеччина | 8 | 5 |
| 4 | Франція | 5 | 2 |
| 5 | Аргентина | 4 | 3 |
| 5 |  Італія | 4 | 4 |
| 7 | Фінляндія | 3 | 2 |
| 7 | Іспанія | 3 | 1 |
| 9 | .svg){kind=small} Канада | 2 | 2 |
| 9 | Бельгія | 2 | 1 |
| 9 | Швеція | 2 | 1 |
| 12 |  Нова Зеландія | 1 | 1 |
| 12 | .svg){kind=small} Австралія | 1 | 1 |
| 12 | .svg){kind=small} Швейцарія | 1 | 1 |
| 12 |  Австрія | 1 | 1 |
| 12 |  ПАР | 1 | 1 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ FIA World Motor Sport Council - 11 November 1997 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2005. Процитовано 20 березня 2011.