Список королів Лаосу — Вікіпедія

Королівський штандарт Королівства Лаос

У статті подано список монархів держав, що в різні історичні періоди існували на території сучасної Лаоської Народно-Демократичної Республіки.

Першим відомим таким державним утворенням було королівство Лансанг, що на піку своєї могутності було одним з найбільших у Південносхідній Азії. Попри насичений історичний шлях, цікавість дослідників до історії Лаосу надто низька. Як наслідок — більшість інформації походить з придворних хронік або ж із джерел сусідніх держав-конкуретнів за вплив у регіоні, зокрема з територій сучасних Китаю, В'єтнаму, М'янми, Таїланду й Камбоджі.

Монарша влада в Лаосі будувалась за зразком моделі мандала, першим представником якої вважається імператор Ашока. Теоретично королів та спадкоємців престолу обирала королівська Сена, рада, до складу якої входили старші члени королівської родини, міністри, генерали, а також старші представники буддійської санґга (духовенства). Сена у своїх рішеннях спиралась на походження кандидата, а також на його особисту дгарму. На відміну від інших монархій, спадкування престолу в Лаосі не ґрунтувалось на праві первородства чи Божому праві королів.

Родоначальником держави Лаос вважається легендарний Кхун Бором, містичний праотець народу таї. Першим достовірним правителем був Фа Нгум — засновник держави Лансанг.

Держава Лансанг існувала впродовж понад трьох століть (1353—1694), допоки від неї не відокремились царства В'єнтьян, Луанґпхабанґ та Тямпасак. Держава возз'єдналась 1946 року як монархія під французьким протекторатом.

Останнім монархом Лаосу став Сісаванг Ваттана, який 1975 року після державного перевороту зрікся престолу. Після того королівство Лаос припинило своє існування, натомість на мапі світу з'явилась Лаоська Народно-Демократична Республіка[1][2].

Королівство Лансанг (1353—1707)[ред. | ред. код]

Докладніше: Лансанг
Ім'я Зображення Початок правління Завершення правління Примітки
Фа Нгум 5 січня 1353 1372
Самсенетаї 1372 1416
Лан Кхам Денг 1417 1428
Пхомматат 1428 1429
Юкхон 1429 1430
Хон Кхам 1430 1432
Кхам Там Са 1429(?); 1432
Лусаї 1432 1433
Кхаї Буа Бан 1433 1436
Кхам Кеут 1436 1438
Нанг Кео Пхімпха 1438
Міжцарство (1438—1441, правила Сена та члени санґга)
Чаккапхат Пхаєн Пхаєо 1441 1479
Суванна Банланґ 1479 1485
Ла Сен Таї 1486 1495
Сомпху 1495 1500
Вісунарат 1500 1520
Потісарат I 1520 1548
Сеттатірат 1548 1571
Сен Сулінта 1571 1575
Воравонґса I 1575 1579
Сен Сулінта 1580 1582 Друге правління
Нахон Ної 1582 1583
Міжцарство (1583—1591)
Кео Кумане 1591 1596
Воравонґса II 1596 1621
Упхаґнуварат I 1621 1622
Потісарат II 1622 1627
Мон Кео 1627 1633
Тоне Кхам 1633 1637
Вічаї 1637 1638
Сурінья Вонґса 1638 1694
Тіан Тала 1694 1695
Нан Тарат 1695 1698
Сеттатірат II 1698 1707

Королівство В'єнтьян (1707—1828)[ред. | ред. код]

Прапор королівства В'єнтьян

Королівство В'єнтьян утворилось 1707 року в результаті суперечки про спадкування престолу між Сеттатіратом II, якого підтримував в'єтнамський двір у Хюе, та Кінґкітсаратом (онуком Сурінья Вонґса), якого підтримав правитель царства Сіпсун Панна. Від 1707 до самої ліквідації королівства 1828 року В'єнтьян суперничав з сусідніми Луанґпхабанґом і Тямпасаком, хоч вони й залишались культурно-спорідненими землями. 1828 року після повстання під проводом Анувонґа королівство В'єнтьян припинило своє існування та разом з Тямпасаком потрапило під владу Сіаму.

Ім'я Зображення Початок правління Завершення правління Примітки
Сеттатірат II 1707 1730
Онг Лонг 1730 1767
Онг Бун 1767 1778
Сіамська окупація (1778—1780)
Онг Бун 1780 28 листопада 1781
Нантасен 28 листопада 1781 січень 1795
Інтавонґ 2 лютого 1795 7 лютого 1805 Васал Сіаму
Анувонґ 7 лютого 1805 19 грудня 1828 Очолив повстання проти сіамської влади

Королівство Тямпасак (1713—1904)[ред. | ред. код]

Прапор королівства Тямпасак

Королівство Тямпасак проголосило свою незалежність від В'єнтьяну 1713 року. До складу нової держави увійшли землі на південь від річки Себанг до міста Стингтраєнг (сучасна Камбоджа), а також землі у нижніх течіях річок Мун та Сіцзян на плато Корат (сучасний Таїланд). 1829 року королівство анексував Сіам, а наступних місцевих правителів призначали у Бангкоку. 1893 року усі території Тямпасаку взяла під контроль Франція, 1904 королівство було переформовано на губернаторство, втім фактично ним продовжували правити представники королівської родини. Після Другої світової війни Тямпасак остаточно перейшов до Франції, а 1946 року було возз'єднано королівство Лаос, до складу якого ввійшли й землі Тямпасаку.

Ім'я Зображення Початок правління Завершення правління Примітки
Нокасад 1713 1738
Саякумане 1738 1791
Фай На 1791 1811 Призначений королем Рамою I
Но Муонг 1811 Призначений королем Рамою II
Міжцарство (1811—1813)
Маної 1813 1820 Призначений королем Рамою II
Ньо 1820 1827 Призначений королем Рамою II
Анексія Сіамом (1829—1893)
Хуай 1827 1841 Призначений королем Рамою II
Нарк 1841 1850 Призначений королем Рамою III
Буа 1850 1853 Призначений королем Рамою III
Міжцарство (1853—1856)
Кхам Наї 1856 1858 Призначений королем Монгкутом
Міжцарство (1858—1863)
Кхам Сук 1863 28 липня 1900 Призначений королем Чулалонгкорном
Ратсаданай 28 липня 1900 19 вересня 1904

Королівство Луанґпхабанґ (1707—1893) та Лаос під французьким протекторатом (1893—1946)[ред. | ред. код]

  • Прапор королівства Луанґпхабанґ (1707–1893)
    Прапор королівства Луанґпхабанґ (1707–1893)
  • Прапор Лаосу під французьким протекторатом (1893–1952)
    Прапор Лаосу під французьким протекторатом (1893–1952)

Після поділу Лансангу, коли 1560 року столицю було переміщено до В'єнтьяна, Луанґпхабанґ відновив свій престиж як королівське місто. Воно стало зростаючим релігійним і торгівельним центром, однак залишалось політично слабким, до того ж було розграбоване бірманцями 1764 року. Впродовж XVIII та XIX століть королівство було васалом Сіаму, Бірми та В'єтнаму. 1828 року після повстання під проводом Анувонґа королівство анексував Сіам. Попри васалітет, правителі Луанґпхабанґу мали певну автономію, однак державі не вистачало сил для ефективного забезпечення безпеки, внаслідок чого до меж королівства в середині XIX століття вторглись китайські пірати хо.

Ім'я Зображення Початок правління Завершення правління Примітки
Кінґкітсарат 1707 1713
Онг Кхам 1713 1723
Інтасом 1723 1749
Відбиття в'єтнамського вторгнення (1749)
Інтапхом 1749
Сотікакумман 1749 1768/1771 Васал Бірми
Суріньявонґ II 1771 1788
Анурута 3 лютого 1792 31 грудня 1819
Мантатурат 31 грудня 1819 1836
Міжцарство (1836—1839)
Сукхасом 1839 1850
Чантарат 23 вересня 1850 1 жовтня 1868
Французький протекторат
Ун Кхам 1 жовтня 1868 15 грудня 1895
Кхам Сук 15 грудня 1895 25 березня 1904
Сісаванг Вонг 28 квітня 1904 1946

Королівство Лаос (1946—1975)[ред. | ред. код]

Прапор королівства Лаос (1952—1975)

Королівство Лаос було засновано 1947 року. Воно возз'єднало землі, що розпались після розділу королівства Лансанг 1707 року. Відповідно до французько-лаоського договору 1953 року Лаос здобув незалежність, і королівський уряд узяв країну під цілковитий контроль. Відповідно до тієї ж угоди в Лаосі було встановлено конституційну монархію, яку очолив король Сісаванг Вонг, а прем'єр-міністром став принц Суванна Фума. 1959 року після смерті батька трон зайняв Сісаванг Ваттана. 2 грудня 1975 року останній був змушений зректись престолу в результаті перемоги Патет Лао у громадянській війні.

Ім'я Портрет Початок правління Завершення правління Примітки
Сісаванг Вонг 23 квітня 1946 29 жовтня 1959
Сісаванг Ваттана 29 жовтня 1959 2 грудня 1975 Зрікся престолу

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ І. І. Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. 608с. с.266-268
  2. ↑ Лаос. Історія Лаосу - Електронна бібліотека Бібліограф. bibliograph.com.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 17 листопада 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Лаос. proekt-wms.narod.ru (рос.) . Процитовано 18 листопада 2020.
  • Countries L. www.rulers.org (англ.) . Процитовано 18 листопада 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_королів_Лаосу&oldid=40464379