Список лауреатів Нобелівської премії миру — Вікіпедія

Нобелівська премія миру (швед. Nobels fredspris) — одна з п'яти премій, започаткованих Альфредом Нобелем відповідно до його заповіту від 1895 року. Премія присуджується щороку, починаючи з 1901 року, за видатні заслуги у збереженні миру.

Вибір лауреатів премії здійснюється щороку у жовтні Нобелівським комітетом з 5 осіб при парламенті Норвегії. Нагородження лауреатів відбувається щорічно у день смерті Альфреда Нобеля 10 грудня в Осло. Кожен лауреат отримує диплом та медаль лауреата Нобелівської премії, а також грошову винагороду.

Лауреати[ред. | ред. код]

Найпершу Нобелівську премію миру було присуджено у 1901 році, її лауреатами стали швейцарець Жан Анрі Дюнан та француз Фредерік Пассі.

За час свого існування з 1901 до 2023 року премію миру було присуджено 104 рази, а її лауреатами стали 111 осіб. Крім того, 27 організацій, що здійснили вагомий внесок у збереження миру, також ставали лауреатами премії. Найчастіше (70 разів) лауреатом премії ставала 1 особа чи організація; 31 раз премію здобували одразу двоє лауреатів; тричі, 1994, 2011 та 2022 року, Нобелівської премії миру мала трьох лауреатів одночасно. У 1914–1916, 1918, 1923, 1924, 1928, 1932, 1939–1943, 1948, 1955, 1956, 1966, 1967 та 1972 роках премія не присуджувалась.

З-поміж 111 лауреатів-осіб 92 є чоловіками та 19 — жінками. Найпершою лауреаткою Нобелівської премії миру стала Берта фон Зутнер, яка отримала премію 1905 року. Надалі жінки отримували премію у 1931, 1946, 1976 (двічі), 1979, 1982, 1991, 1992, 1997, 2003, 2004, 2011 (тричі), 2014, 2018, 2021 та 2023 роках.

Серед 138 нобелянтів 2 лауреати отримували премію більше одного разу. Так, Міжнародний комітет Червоного Хреста здобував премію тричі (у 1917, 1944 та 1963 роках), а Управління Верховного комісара ООН у справах біженців — двічі (у 1954 та 1981 роках). Крім того, Лайнус Полінг, отримавши премію 1962 року, став двічі лауреатом Нобелівської премії, оскільки 1954 року йому було присуджено Нобелівську премію з хімії. Даґ Гаммаршельд був удостоєний Нобелівської премії миру посмертно у 1961 році.

Середній вік лауреатів на момент здобуття Нобелівської премії миру (станом на 2012 рік) становить 62 роки. Наймолодшим нобелянтом є пакистанська правозахисниця Малала Юсафзай, яка на момент здобуття премії 2014 року мала 17 років, найстаршим — британець Джозеф Ротблат, який отримав премію 1995 року у віці 87 років.

Список лауреатів[ред. | ред. код]

1901–1910[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1901		Жан Анрі Дюнан	Швейцарія	Ініціатор Женевської конвенції, засновник Міжнародного комітету Червоного Хреста[1][2]	[3]
		Фредерік Пассі	Франція	Засновник та президент першого французького мирного товариства[4][2]
1902		Елі Дюкоммен	Швейцарія	Почесний секретар Постійного Міжнародного бюро миру[5][6]	[7]
		Гоба Шарль Альбер	Швейцарія	Почесний секретар Постійного Міжнародного бюро миру[8][6]
1903		Рандал Вільям Крімер	Велика Британія	Секретар Міжнародної арбітражної ліги, член британського парламенту[9][10]	[11]
1904		Інститут міжнародного права	Бельгія	Рух за мир, міжнародна організація[12]	[13]
1905		Берта фон Зутнер	Австро-Угорщина	Автор роману «Геть зброю», почесний президент Постійного Міжнародного бюро миру[14][15]	[16]
1906		Теодор Рузвельт	США	Співавтор мирних договорів, президент США[17][18]	[19]
1907		Луї Рено	Франція	Професор міжнародного права у Сорбонні[20][21]	[22]
		Ернесто Теодоро Монета	Королівство Італія	Президент Ломбардської ліги миру[23][21]
1908		Клас Понтус Арнолдсон	Швеція	Письменник, колишній член шведського парламенту, засновник Шведського товариства миру та арбітражу[24][25]	[26]
		Фредрик Байєр	Данія	Почесний президент Постійного Міжнародного бюро миру, член парламенту Данії[27][25]
1909		Огюст Бернарт	Бельгія	Член Постіної палати третейського суду у Гаазі, член бельгійського парламенту, колишній прем'єр-міністр Бельгії[28][25]	[29]
		Поль д'Етурнель де Констан	Франція	[30][25]
1910		Міжнародне бюро миру		Рух за мир[31]	[32]

1911–1920[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1911		Тобіас Ассер	Нідерланди	«За роботи в області міжнародного арбітражу».	[33]
		Альфред Герман Фрід	Австро-Угорщина	«За свою інтернаціональну діяльність».
1912		Еліу Рут	США	«За зусилля зі зміцнення миру в західній півкулі».	[34]
1913		Анрі Лафонтен	Бельгія	Удостоєний премії «як істинний лідер народного руху за мир в Європі».	[35]
1914	Премія не присуджувалася				[36][37][38]
1915
1916
1917		Міжнародний комітет Червоного Хреста		«За діяльність із поліпшення становища військовополонених».	[39]
1918	Премія не присуджувалася				[40]
1919		Вудро Вільсон	США	«За той, що привніс фундаментального закону людяності в сучасну міжнародну політику».	[41]
1920		Леон Буржуа	Франція	«За зусилля із затвердження миру засобами арбітражу»	[42]

1921–1930[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1921		Карл Брантінг	Швеція	«За зусилля в мирному рішенні суперечки Швеції з Норвегією і за роботу в Лізі Націй»	[43]
		Крістіан Лоус Ланге	Норвегія	«За пропаганду арбітражу, як засобу вирішення міжнародних конфліктів»
1922		Фрітьоф Нансен	Норвегія	«За багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним»	[44]
1923	Премія не присуджувалась				[45][46]
1924
1925		Джозеф Остін Чемберлен	Велика Британія	«За свою роль в локарнських перемовинах»	[47]
		Чарлз Дауес	США	«На знак визнання внеску в план, що носить його ім'я»
1926		Арістид Бріан	Франція	«За роль в укладенні Локарнського пакту і дружньому діалозі Франції і Німеччини після багатьох літ недовіри»	[48]
		Густав Штреземан	Німеччина
1927		Фердинанд Бюїссон	Франція	«За діяльність, направлену на відновлення розуміння між французьким і німецьким народами»	[49]
		Людвиг Квідде	Німеччина
1928	Премія не присуджувалась				[50]
1929		Френк Біллінґс Келлоґ	США	«За підготовку Пакту Бріана-Келлога, учасники якого погодились вирішувати всі конфлікти мирним шляхом і виключили війну як інструмент національної політики»	[51]
1930		Натан Седерблюм	Швеція	«В ознаменування заслуг в досягненні миру через релігійне об'єднання».	[52]

1931–1940[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1931		Лаура Джейн Аддамс	США	«Удостоєна премії як справжній делегат всіх миролюбних жінок миру».	[53]
		Ніколас М'юррей Батлер	США	«За невичерпну енергію і завзяття в справі миру».
1932	Премія не присуджувалася				[54]
1933		Ральф Норман Енджелл	Велика Британія	«За пропаганду миру».	[55]
1934		Артур Гендерсон	Велика Британія	«За невідступний захист справи міжнародного роззброєння».	[56]
1935		Карл фон Осецький	Третій Рейх	«За боротьбу з мілітаризмом в Німеччині».	[57]
1936		Карлос Сааведра Ламас	Аргентина	«За миротворчу роль в болівійсько-парагвайському конфлікті 1935 року».	[58]
1937		Роберт Сесіл	Велика Британія	«В ознаменування заслуг перед Лігою Націй».	[59]
1938		Нансенівська міжнародна організація у справах біженців		«За діяльність із надання допомоги беззахисним».	[60]
1939	Премія не присуджувалася				[61][62]
1940

1941–1950[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1941	Премія не присуджувалася				[63][64][65]
1942
1943
1944		Міжнародний комітет Червоного Хреста		«МЧХ своєю діяльністю в роки війни повернув значення основоположним принципам солідарності людства, ототожнивши життєві інтереси народів і потребу в примиренні».	[66]
1945		Корделл Голл	США	«На знак визнання його заслуг за утвердженням миру в західній півкулі, в зміцненні торгівлі і становленні ООН».	[67]
1946		Емілі Грін Болч	США	«За багаторічну, невтомну працю на благо світу».	[68]
		Джон Релей Мотт	США	«За місіонерську діяльність».
1947		Рада Друзів на службі суспільству (Квакери)		«На знак протесту квакерів проти світової війни».	[69]
		Американський комітет Друзів на службі суспільству (Квакери)
1948	Премія не присуджувалася				[70]
1949		Джон Бойд Орр	Велика Британія	«На знак визнання його заслуг не тільки в справі звільнення людства від нестатків, але і в створенні основ мирної кооперації між класами, націями і расами».	[71]
1950		Ральф Банч	США	«За створення Скандинавського міжпарламентського союзу для зміцнення регіональної співпраці».	[72]

1951–1960[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1951		Леон Жуо	Франція	«В ознаменування миротворчих заслуг».	[73]
1952		Альберт Швейцер	Франція	«За місіонерську діяльність».	[74]
1953		Джордж Маршалл	США	«Як ініціатор „плану Маршалла“ із післявоєнного відновлення економіки Європи».	[75]
1954		Управління Верховного комісара ООН у справах біженців		«За невпинні і часто невдячні спроби надати допомогу біженцям і привернути увагу властей до їх потреб».	[76]
1955	Премія не присуджувалася				[77][78]
1956
1957		Лестер Пірсон	Канада	«За свою роль в подоланні Суецької кризи».	[79]
1958		Жорж Пір	Бельгія	«За допомогу біженцям».	[80]
1959		Філіп Ноель-Бейкер	Велика Британія	«Як найбільший фахівець із роззброєння».	[81]
1960		Альберт Лутулі	Південна Африка	«За зусилля за утвердження справедливості між людьми і народами».	[82]

1961–1970[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1961		Даґ Гаммаршельд	Швеція	За діяльність в ООН.	[83]
1962		Лайнус Полінг	США	Як автор проекту договору про заборону ядерних випробувань.	[84]
1963		Міжнародний комітет Червоного Хреста		В соті роковини свого існування.	[85]
		Ліга суспільств Червоного Хреста		В ознаменування 100-річчя існування МЧХ.
1964		Мартін Лютер Кінг	США	За діяльність на користь рівноправності чорношкірих.	[86]
1965		ЮНІСЕФ			[87]
1966	Премія не присуджувалася				[88][89]
1967
1968		Рене Кассен	Франція	В ознаменування 20-х роковин ухвалення Декларації прав людини.	[90]
1969		Міжнародна організація праці		«За діяльність із створення „інфраструктура миру“ і зміцненню братства між народами».	[91]
1970		Норман Борлоуг	США	За внесок у вирішення продовольчої проблеми, і особливо за здійснення "зеленої революції.	[92]

1971–1980[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1971		Віллі Брандт	ФРН	«На знак визнання конкретних ініціатив, що призвели ослаблення напруженості між Сходом і Заходом».	[93]
1972	Премія не присуджувалася				[94]
1973		Генрі Кіссінджер	США	«На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі».	[95]
		Ле Дих Тхо	В'єтнам	«На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі».
1974		Шон Макбрайд	Ірландія	«За створення міжнародних механізмів спостереження за станом прав людини».	[96]
		Ейсаку Сато	Японія	«За політику антимілітаризму».
1975		Андрій Сахаров	СРСР	«За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності».	[97]
1976		Бетті Вільямс	Велика Британія	«На знак визнання заслуг в справі миру».	[98]
		Мейрид Корріган	Велика Британія
1977		Міжнародна амністія		«За захист людської гідності від тортур, насильства і розпаду».	[99]
1978		Анвар Садат	Єгипет	«За підготовку і висновок основоположних угод між Ізраїлем і Єгиптом».	[100]
		Менахем Бегін	Ізраїль
1979		Мати Тереза	Індія	Удостоєна премії, оскільки вона «утверджує мир в найважливішій сфері, захищаючи недоторканність людської гідності».	[101]
1980		Адольфо Перес Есківель	Аргентина	«Як борець за права людини».	[102]

1981–1990[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1981		Управління Верховного комісара ООН у справах біженців		За невпинні і часто невдячні спроби надати допомогу біженцям і привернути увагу властей до їх потреб	[103]
1982		Альва Мюрдаль	Швеція	«За значний внесок у справу роззброєння».	[104]
		Альфонсо Гарсія Роблес	Мексика
1983		Лех Валенса	Польща	«Як борець за права людини».	[105]
1984		Десмонд Туту	Південна Африка	«Мужність і героїзм, проявлений у боротьбі проти апартеїду».	[106]
1985		Лікарі світу за запобігання ядерної війни		«За заслуги в інформуванні громадськості і відміні свідомості людства на користь світу».	[107]
1986		Елі Візель	США	«За прихильність тематиці присвяченій стражданням єврейського народу, жертвам нацизму».	[108]
1987		Оскар Аріас	Коста-Рика	Як ініціатор мирних переговорів в Центральній Америці Оригінальний текст (англ.) For his work for peace in Central America, efforts which led to the accord signed in Guatemala on August 7 this year	[109]
1988		Миротворчі сили ООН			[110]
1989		14-й Далай-лама (Тензин Гьяцо)	Індія		[111]
1990		Михайло Сергійович Горбачов	СРСР	За провідну роль у мирному процесі, який сьогодні є важливою складовою життя міжнародного співтовариства Оригінальний текст (англ.) For his leading role in the peace process which today characterizes important parts of the international community	[112]

1991–2000[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
1991		Аун Сан Су Чжі	М'янма	За ненасильницьку боротьбу за демократію та права людини Оригінальний текст (англ.) For her non-violent struggle for democracy and human rights	[113]
1992		Рігоберта Менчу	Гватемала	На знак визнання роботи за досягнення соціальної справедливості та етно-культурного примирення, заснованого на повазі прав корінних народів Оригінальний текст (англ.) In recognition of her work for social justice and ethno-cultural reconciliation based on respect for the rights of indigenous peoples	[114]
1993		Нельсон Мандела	Південна Африка	За роботу щодо мирного повалення режиму апартеїду і формування підвалин нової демократичної Південної Африки Оригінальний текст (англ.) For their work for the peaceful termination of the apartheid regime, and for laying the foundations for a new democratic South Africa	[115]
		Фредерик Віллем де Клерк
1994		Ясір Арафат	Палестина	За зусилля з досягнення миру на Близькому Сході Оригінальний текст (англ.) For their efforts to create peace in the Middle East	[116]
		Іцхак Рабин	Ізраїль
		Шимон Перес
1995		Джозеф Ротблат	Велика Британія	За зусилля у зменшенні ролі ядерної зброї у міжнародній політиці, а також знешкодження такої зброї у довгостроковій перспективі Оригінальний текст (англ.) For their efforts to diminish the part played by nuclear arms in international politics and, in the longer run, to eliminate such arms	[117]
		Пагуошські конференції з науки та глобальних проблем	Канада
1996		Карлос Феліпе Хіменес Біле	Східний Тимор	За зусилля у напрямку справедливого і мирного вирішення конфлікту у Східному Тиморі Оригінальний текст (англ.) For their work towards a just and peaceful solution to the conflict in East Timor	[118]
		Хосе Рамос-Орта
1997		Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін		За зусилля щодо заборони та знешкодження протипіхотних мін Оригінальний текст (англ.) For their work for the banning and clearing of anti-personnel mines	[119]
		Джоді Вільямс	США
1998		Джон Г'юм	Велика Британія	За зусилля з пошуку мирного вирішення конфлікту в Північній Ірландії Оригінальний текст (англ.) For their efforts to find a peaceful solution to the conflict in Northern Ireland	[120]
		Девід Трімбл
1999		Лікарі без кордонів		На знак визнання гуманітарної роботи організації на кількох континентах Оригінальний текст (англ.) In recognition of the organization's pioneering humanitarian work on several continents	[121]
2000		Кім Де Джун	Південна Корея	За внесок у сфері демократії та дотримання прав людини у Південній Кореї зокрема та Східній Азії загалом, а також за примирення з Північною Кореєю Оригінальний текст (англ.) For his work for democracy and human rights in South Korea and in East Asia in general, and for peace and reconciliation with North Korea in particular	[122]

2001–2010[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
2001		Організація Об'єднаних Націй		За зусилля щодо створення більш організованого і більш мирного світу Оригінальний текст (англ.) For their work for a better organized and more peaceful world	[123]
		Кофі Аннан	Гана
2002		Джиммі Картер	США	За десятиліття невпинних зусиль з пошуку мирних рішень у міжнародних конфліктах, зміцнення демократії й затвердження прав людини, а також сприяння економічному і соціальному розвитку Оригінальний текст (англ.) For his decades of untiring effort to find peaceful solutions to international conflicts, to advance democracy and human rights, and to promote economic and social development	[124]
2003		Ширін Ебаді	Іран	За внесок у розвиток демократії і боротьбу за права людини, особливо жінок і дітей Оригінальний текст (англ.) For her efforts for democracy and human rights. She has focused especially on the struggle for the rights of women and children	[125]
2004		Вангарі Маатаї	Кенія	За внесок у сталий розвиток, демократію і мир Оригінальний текст (англ.) For her contribution to sustainable development, democracy and peace	[126]
2005		Міжнародне агентство з атомної енергії		За зусилля із запобігання використання атомної енергії у військових цілях та за забезпечення її використання у мирних цілях у максимально безпечних умовах Оригінальний текст (англ.) For their efforts to prevent nuclear energy from being used for military purposes and to ensure that nuclear energy for peaceful purposes is used in the safest possible way	[127]
		Мухаммед аль-Барадаї	Єгипет
2006		Мохаммад Юнус	Бангладеш	За створення і просування економічних та соціальних можливостей для бідних Оригінальний текст (англ.) For their efforts to create economic and social development from below	[128]
		Грамін Банк
2007		Міжурядова група експертів з питань змін клімату		За зусилля щодо поширення знань про зміни клімату з вини людини, а також за закладання основ заходів, спрямованих на протидію таким змінам Оригінальний текст (англ.) For their efforts to build up and disseminate greater knowledge about man-made climate change, and to lay the foundations for the measures that are needed to counteract such change	[129]
		Альберт Гор	США
2008		Мартті Ахтісаарі	Фінляндія	За ті зусилля у вирішенні міжнародних конфліктів, які він докладав на кількох континентах протягом трьох десятиліть Оригінальний текст (англ.) For his important efforts, on several continents and over more than three decades, to resolve international conflicts	[130]
2009		Барак Обама	США	За величезні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії та співпраці між народами Оригінальний текст (англ.) For his extraordinary efforts to strengthen international diplomacy and cooperation between peoples	[131]
2010		Лю Сяобо	КНР	За тривалу ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини у Китаї Оригінальний текст (англ.) For his long and non-violent struggle for fundamental human rights in China	[132]

2011–2020[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
2011		Елен Джонсон-Серліф	Ліберія	За ненасильницьку боротьбу за права і безпеку жінок та їхню участь у миротворчому процесі Оригінальний текст (англ.) For their non-violent struggle for the safety of women and for women's rights to full participation in peace-building work	[133]
		Лейма Гбові
		Тавакуль Карман	Ємен
2012		Європейський Союз		За внесок впродовж більше шести десятиліть у просування миру і примирення, демократії та прав людини у Європі Оригінальний текст (англ.) For over six decades contributed to the advancement of peace and reconciliation, democracy and human rights in Europe	[134]
2013		Організація із заборони хімічної зброї		За значні зусилля щодо ліквідації хімічної зброї Оригінальний текст (англ.) For its extensive efforts to eliminate chemical weapons	[135]
2014		Кайлаш Сат'ярті	Індія	За боротьбу проти пригнічення дітей та молоді та право дітей на освіту Оригінальний текст (англ.) For their struggle against the suppression of children and young people and for the right of all children to education	[136]
		Малала Юсафзай	Пакистан
2015		Квартет національного діалогу	Туніс	За вирішальний внесок у розбудову плюралістичної демократії у Тунісі при зародженні Жасмінової революції 2011 року Оригінальний текст (англ.) For its decisive contribution to the building of a pluralistic democracy in Tunisia in the wake of the Jasmine Revolution of 2011	[137]
2016		Хуан Мануель Сантос	Колумбія	За рішучі зусилля, що поклали край громадянській війні у країні, що тривала понад 50 років Оригінальний текст (англ.) For his resolute efforts to bring the country's more than 50-year-long civil war to an end	[138]
2017		Міжнародна кампанія із заборони ядерної зброї		За роботу щодо привернення уваги до катастрофічних гуманітарних наслідків будь-якого використання ядерної зброї та за новаторські зусилля задля досягнення заборони такої зброї на основі договору Оригінальний текст (англ.) For its work to draw attention to the catastrophic humanitarian consequences of any use of nuclear weapons and for its ground-breaking efforts to achieve a treaty-based prohibition of such weapons	[139]
2018		Деніс Муквеге	ДР Конго	За боротьбу проти використання сексуального насилля як зброї війни та збройних конфліктів Оригінальний текст (англ.) For their efforts to end the use of sexual violence as a weapon of war and armed conflict	[140]
		Надія Мурад	Ірак
2019		Абій Ахмед Алі	Ефіопія	За зусилля зі встановлення миру та міжнародної кооперації, зокрема, за його вирішальні зусилля з вирішення прикордонного конфлікту з сусідньою Еритреєю Оригінальний текст (англ.) For his efforts to achieve peace and international cooperation, and in particular for his decisive initiative to resolve the border conflict with neighbouring Eritrea	[141]
2020		Світова продовольча програма		За зусилля у боротьбі з голодом, за внесок у покращення умов для миру на постраждалих від конфліктів територіях та за лідерські зусилля у запобіганні використання голоду як зброї у війнах та конфліктах Оригінальний текст (англ.) For its efforts to combat hunger, for its contribution to bettering conditions for peace in conflict-affected areas and for acting as a driving force in efforts to prevent the use of hunger as a weapon of war and conflict	[142]

2021–2030[ред. | ред. код]

Рік	Портрет	Лауреат	Країна	Обґрунтування	Примітки
2021		Марія Ресса	Філіппіни	За зусилля щодо захисту свободи слова, що є передумовою для демократії та довготривалого миру Оригінальний текст (англ.) For their efforts to safeguard freedom of expression, which is a precondition for democracy and lasting peace	[143]
		Дмитро Муратов	Росія
2022		Олесь Біляцький	Білорусь	Лауреати представляють громадянське суспільство цих країн. Вони протягом багатьох років пропагували право критикувати владу та захищати основні права громадян. Вони доклали багато зусиль, щоб задокументувати воєнні злочини, порушення прав людини та зловживання владою. Разом вони демонструють важливість громадянського суспільства для миру та демократії.	[144]
		Меморіал	Росія
		Центр громадянських свобод	Україна
2023		Наргес Мохаммаді	Іран	За боротьбу проти пригноблення жінок в Ірані та поширення прав людини і свободи для всіх Оригінальний текст (англ.) For her fight against the oppression of women in Iran and her fight to promote human rights and freedom for all	[145]

Лауреати за країною[ред. | ред. код]

У таблиці нижче наведено розподіл 111 індивідуальних лауреатів Нобелівської премії миру відповідно до країн їхнього походження без урахування організацій-лауреатів.

Країна	Кількість лауреатів
США	21
Велика Британія	12
Франція	9
Швеція	5
Німеччина	4
ПАР
Бельгія	3
Ізраїль
Індія
Швейцарія
Австрія	2
Аргентина
Єгипет
Іран
Ліберія
Норвегія
СРСР
Східний Тимор
Бангладеш	1
Білорусь
В'єтнам
Гана
Гватемала
Данія
ДР Конго
Ефіопія
Ємен
Ірак
Ірландія
Італія
Канада
Кенія
КНР
Колумбія
Коста-Рика
Мексика
М'янма
Нідерланди
Пакистан
Палестина
Південна Корея
Польща
Росія
Україна
Філіппіни
Фінляндія
Японія

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• (рос.) Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992.

Посилання[ред. | ред. код]

• Офіційний сайт Нобелівської премії(англ.)
• Prize Laureates(англ.)