Список сонячних бур — Вікіпедія

Сонячні бурі різних типів — спричинені збуреннями на Сонці, найчастіше корональними хмарами та виникають внаслідок спалахів на Сонці, які виходять з активних областей сонячних плям або з корональних дір. Незначні або активні сонячні бурі (тобто бурі, обмежені вищими широтами) можуть виникати за умов підвищеного фонового сонячного вітру, коли геліосферне магнітне поле перебуває в орієнтації на південь, у бік Землі (що також призводить до набагато сильніших умов шторму з джерел, пов'язаних із CME)[1].

Сплески індексу Dst спостерігаються і фіксуються Астрокосмічним центром ФІАН[2], Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень (англ. — National Oceanic and Atmospheric Administration, NOAA)[3] та Світовим центром даних з геоінформатики та сталого розвитку в Кіото (Японія)[4].

Перелік найбільших бур[ред. | ред. код]

Події, на які вказують багато досліджень[ред. | ред. код]

Назва Дата
5410 р. до н. е.[5].
Полярне сяйво (ймовірно) під час спалаху, яке було зафіксоване в ассирійських хроніках[6]. 660 р. до н. е.
Пік космогенного ізотопу вуглецю-14 в 774 році[7]. 774—775 рр.
Пік космогенного ізотопу вуглецю-14 в 993 році[8]. 993—994 рр.

Прямі вимірювання та/або візуальні спостереження[ред. | ред. код]

Назва Дата
Тривала сильна екстремальна геомагнітна буря, що викликала полярне сяйво до магнітної широти 28,8° (MLAT) та інваріантної широти 33,0° (ILAT)[9]. березень 1582 p.
Явище всеєвропейського масштабу. 1709 p.
Інтенсивний геошторм, за рівнем, як подія 1989 року, але менш інтенсивний, ніж подія Керрінгтона[10]. лютий 1730 р.
І[11]. вересень 1770 р.
Подія Керрінгтона, найбільш екстремальний шторм із зафіксованих. Повідомлялося, що телеграфні машини шокували операторів та спричиняли невеликі пожежі; полярне сяйво було видиме в тропічних районах; уперше встановлений зв'язок спалахів із геомагнітними збуреннями. Екстремальний шторм безпосередньо передував події наприкінці серпня. вересень 1859 р.
I[12]. лютий 1872 р.
Аврора 17 листопада 1882[en][13]. листопад 1882 р.
Екстремальна буря, оцінена в Dst[en] -531 нТл, виникла внаслідок швидкої СМЕ (середнє значення ≈1500 км/с), сталася під час висхідної фази мінімуму відносно слабкого 14-го сонячного циклу, що стало найзначнішою бурею за весь час спостережень сонячного мінімального періоду. Полярне сяйво спостерігалося на ≈44,1° ILAT, відбувалися масові збої та надмірна зарядка телеграфних систем[14][15]. жовтень 1903 р.
Геошторм, який досяг -595 нТл, що можна порівняти з подією у березні 1989 року[16]. вересень 1909 р.
Найбільш відома екстремальна геомагнітна буря 1921 року[en] інтенсивністю −907 ± 132 нТл[17]; задокументований найдальший екватор (найнижча широта) полярного сяйва; спостерігались перегоряння запобіжників, електроприладів та телефонних станцій; спричинені пожежі на сигнальних вежах та телеграфній станції; повне відключення зв'язку тривало кілька годин. травень 1921 р.
Фатимський шторм[en]. Полярні сяйва, викликані бурею, спостерігалися по всій Європі[18], включаючи Португалію та Сицилію, а також в Південній Каліфорнії, на Бермудах і в Південній Австралії. На 12 годин були повністю перервані трансатлантичні радіокомунікації. Останній раз подібне явище всеєвропейського масштабу спостерігалося в 1709 році. січень 1938 р.
І[19]. вересень 1941 р.
Dst — 512 нТл[20]. березень 1946 р.
І[21]. вересень 1957 р.
І[22]. лютий 1956 р.
I[21] лютий 1958 р.
I[21] липень 1959 р.
Сигналами невідомого походження паралізовані радари попередження про ракетний напад та інші військові засоби НАТО[23]. У США було оголошено бойову тривогу, готувалися до вильоту бомбардувальники з ядерними боєприпасами і запуск міжконтинентальних балістичних ракет. Світ опинився на межі ядерної катастрофи. 23 травня 1967 р.
Вкрай сильний геошторм 1992 року[en][24]. викликав припинення зв'язку по кабелю між містами Плано і Каскад (США). Також вийшов з ладу потужний трансформатор на гідроелектростанції у штаті Британська Колумбія (США)nbsp;р., в один з днів американо-в'єтнамської війни, відбулася унікальна подія: магнітна буря спровокувала несанкціонований підрив двох десятків магнітних морських мін. 11-17 листопада 1992 р.
Непередбачене швидке гальмування в атмосфері і падіння космічної лабораторії «Skylab» (США)[25]. Подібна доля спіткала і радянську орбітальну станцію «Салют-5» в липні — серпні 1977 р. липень 1979 р.
Вплив сонячного спалаху 14 липня 2001 року «День взяття Бастилії» на галактичні космічні промені з енергією >70 МеВ, що спостерігаються у V1 і V2 у далекій геліосфері. Найсильніший шторм космічної ери за кількома показниками[26]. Відключено електромережу провінції Квебек потужністю 20 ГВт (Канада). Без електроенергії залишились 3 млн осіб. Перервався зв'язок у декаметровому діапазоні радіохвиль. У метровому діапазоні, навпаки, різко збільшилася дальність поширення радіохвиль, що істотно погіршило завадну обстановку. Орбіта ряду ШСЗ зменшилася на 3—7 км. березень 1989 р.
I[27]. серпень 1989 р.
Полярні сяйва були помітні в США аж на південь до Техасу[28]. листопад 1991 р.
I[29]. квітень 2000
I[29] квітень 2001 р.
Швидкий рух CME викликав яскраві полярні сяйва аж на південь до Техасу, Каліфорнії та Флориди[30]. листопад 2001 р.
Сонячна буря Гелловіну 2003[en] одна з найбільш інтенсивних бур космічної ери[31], сталися аварії в енергосистемі м. Мальме (Швеція), в штатах Нью-Йорк і Вісконсин (США), порушення функціонування систем телекомунікацій та GPS-навігації, вихід з ладу багатьох ШСЗ різних країн (втрата зв'язку, вихід з ладу телеметрії, відключення комп'ютерів і т. ін.). жовтень-листопад 2003 р.
I[32]. 7—10 листопада 2004 р.
I[33]. січень 2005 р.
Надшвидкий CME 2012[en][34], спрямований далеко від Землі, з характеристиками, що можливо зробили б його штормом класу Керрінгтон. липень 2012 р.
dst -125 нТл[35]. X8.2[36]. 28 травня 2017 р.
dst -174 нТл[37]. 26 серпня 2018 р.
Шторм X1.9-class flare. Спричинив тимчасове, але потужне відключення радіозв'язку в деяких частинах Південної та Центральної Америки, а також Тихого океану[38]. 9 січня 2023 р.
Магнітна буря категорії G2. Перший контакт корональної маси Сонця із Землею утворив слабку магнітну бурю категорії G1, яка посилилася до G2 18 лютого[39][40]. 17 лютого 2023 р.
Шторм X2.1-class flare. Авіатори та радіоаматори помітити втрату сигналу та інші незвичайні ефекти розповсюдження на частотах нижче 30 МГц протягом години після спалаху[41][42]. 3 березня 2023 р.
Спалах X1.2-class flare. На освітленій стороні Землі різко погіршився, а місцями й зовсім зник високочастотний радіозв'язок[43]. 29 березня 2023 р.
Спалах класу М3.0. Сонячний вітер, що долетів до Землі, порушив на нашій планеті та в її околицях радіозв'язок на коротких хвилях[44]. 6 квітня 2023 р.
Спалах X1.7-class flare[45]. В ніч на 24 квітня 2023 року, мешканці багатьох областей України спостерігали Північне сяйво, в ході якого небо було забарвлене у яскраво-рожевий колір та супроводжувалося яскравими різнокольоровими спалахами. Полярне сяйво також спостерігали над містами Білорусі, причиною якого стала дія жорсткої геомагнітної бурі G4 (Kp=8), пов'язаної з прибуттям до Землі викиду корональної маси, який стався 21 квітня на Сонці[46][47][48]. 21 квітня 2023 р.
Спалах класу М9.6. Згідно повідомлення Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), спалах був достатньо потужним, щоб порушити високочастотні радіосигнали в Північній Америці, Центральній Америці та Південній Америці. потужний сонячний спалах, який вивільнив радіацію, спричинила відключення радіозв'язку на Землі. Проте чітких повідомлень про наслідки, наприклад відключення світла, яке тривало понад 10 хвилин або події, які завадили авіаруху — не було[49]. 16 травня 2023 р.
Спалахи класу М2.5 та M1.4. Згідно повідомлення NOAA, M-спалахи вплинули на роботу низькочастотного радіозв'язку, яким користуються командири повітряних та надводних кораблів. Відбувалося відключення низькочастотних радіосигналів на рівні R1. Перший випадок відключення було зареєстровано над Атлантичним океаном, на захід від узбережжя Північної Африки. Другий торкнувся східного узбережжя Китаю[50][51]. 18-19 червня 2023 р.
Спалах класу X1.0-class flare. Неочікувано сильний масштабний спалах на Сонці, що стався у величезній сонячній плямі під назвою AR3354, яка в 7 разів більша за діаметр Землі, спричинив коротке (протягом 30 хв.), але інтенсивне радіозатемнення та відключення короткохвильового радіозв'язку в західній частині Північної Америки, а також у деяких частинах Тихого океану[52][53]. 2 липня 2023 р.
Спалах класу G1. Пік магнітної бурі відбувся 18 липня з 09:00 до 12:00, в ході якого активність коливань досягла свого піку, загалом ця геомагнітна буря досягла середньої інтенсивності (2-3 бали)[54][55]. 16 липня 2023 р.
Спалах класу G2. Згідно повідомлення NOAA, в результаті коронального викиду маси на Сонці, 19 та 20 вересня на Землі відбулася геомагнітна буря рівня G2. Внаслідок цього, очікуються короткочасні відключення та збої в роботі систем навігації[56]. 19-20 вересня 2023 р.
Спалах класу Х-class flare. Згідно повідомлення NOAA, на Сонці в області сонячних плям AR3500, недалеко від центру сонячного диска, зафіксовано дуже потужний спалах, який у сотні разів сильніший![57] за той, що багато мешканців європейського континенту могли бачити 6 листопада цьогоріч у вигляді полярних сяйв[58]. 29-30 листопада 2023 р.
Спалах класу Х2.8-class flare. Спалах став найсильнішим за останні 6 років спостереження за Сонцем. За даними радіолокації, спалах супроводжується викидом коронарної маси, що рухається в бік Землі, де вже спостерігаються збої в радіозв'язку[59][60]. 14 грудня 2023 р.
Спалах класу Х3.3-class flare. Спалах, який вважається одним з найсильніших, стався в районі сонячної плями AR3576. Призвів до помірного відключення радіозв'язку в Південній Америці, частині Африки та Атлантики[61][62]. 9 лютого 2024 р.
Спалах класу X1.8-class flare. Спалах досяг свого максимуму о 18:07 (за східним часом)[36][63]. 21 лютого 2024 р.
Спалах класу X1.7-class flare. Спалах досяг свого максимуму о 01:32 (за східним часом)[36][63]. 22 лютого 2024 р.
Спалах класу X6.3-class flare. Спалах досяг свого максимуму о 17:34 (за східним часом)[36][63]. 22 лютого 2024 р.
Спалах класу М7.4. Спалах стався о 12:00 UTC (14:00 — за київським часом) і закінчився о 12:20 (14:20 — за київським часом) на сонячній плямі AR3599, де такої активності не передбачалось. Через 8 хвилин після початку події, в Африці та на півдні Атлантики, зник зв’язок на 30 хвилин. Це стало результатом потужного потоку рентгенівських та ультрафіолетових випромінювань, що досяг Землі[64][65]. 10 березня 2024 р.
Спалах класу G1. Спалах стався приблизно о 01:00 за Гринвічем (03:00 — за київським часом). Виверження призвело до двох викидів корональної маси, перший з яких був спрямований на південний схід, а другий - на південний захід, але обидва були спрямовані в бік нашої планети. У другій половині дня 20 березня на Землі спостерігалися періоди активних умов і магнітна буря класу G1. Спостерігалися слабкі коливання в електромережах, незначний вплив на роботу супутників і полярні сяйва[66][67]. 17 березня 2024 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Прогноз магнитных бурь. tesis.lebedev.ru. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  3. ↑ Solar Cycle progression
  4. ↑ "Глобальні дані для глобальної науки" - перша конференція Світової системи даних Міжнародної ради з науки. 29.08.2011
  5. ↑ F. Miyake, I. P. Panyushkina, A. J. T. Jull et al. A Single-Year Cosmic Ray Event at 5410 BCE Registered in 14C of Tree Rings
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Cliver, E. W.; Hayakawa, H.; Love, Jeffrey J.; Neidig, D. F. (29 жовтня 2020). On the Size of the Flare Associated with the Solar Proton Event in 774 AD. The Astrophysical Journal. Т. 903, № 1. с. 41. doi:10.3847/1538-4357/abad93. ISSN 0004-637X. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Hayakawa, Hisashi; Tamazawa, Harufumi; Uchiyama, Yurina; Ebihara, Yusuke; Miyahara, Hiroko; Kosaka, Shunsuke; Iwahashi, Kiyomi; Isobe, Hiroaki (13 грудня 2016). Historical Auroras in the 990s: Evidence of Great Magnetic Storms. Solar Physics (англ.). Т. 292, № 1. с. 12. doi:10.1007/s11207-016-1039-2. ISSN 1573-093X. Процитовано 15 серпня 2021.
  9. ↑ Carrasco, Víctor Manuel Sánchez; Vaquero, José Manuel (2020). Portuguese eyewitness accounts of the great space weather event of 1582. Journal of Space Weather and Space Climate (англ.). Т. 10. с. 4. doi:10.1051/swsc/2020005. ISSN 2115-7251. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  10. ↑ Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Vaquero, José M.; Hattori, Kentaro; Carrasco, Víctor M. S.; Gallego, María de la Cruz; Hayakawa, Satoshi; Watanabe, Yoshikazu; Iwahashi, Kiyomi (2018-08). A Great Space Weather Event in February 1730. Astronomy & Astrophysics. Т. 616. с. A177. doi:10.1051/0004-6361/201832735. ISSN 0004-6361. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  11. ↑ Hayakawa, Hisashi; Iwahashi, Kiyomi; Ebihara, Yusuke; Tamazawa, Harufumi; Shibata, Kazunari; Knipp, Delores J.; Kawamura, Akito Davis; Hattori, Kentaro; Mase, Kumiko (29 листопада 2017). Long-Lasting Extreme Magnetic Storm Activities in 1770 Found in Historical Documents. The Astrophysical Journal. Т. 850, № 2. с. L31. doi:10.3847/2041-8213/aa9661. ISSN 2041-8213. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Willis, David M.; Hattori, Kentaro; Giunta, Alessandra S.; Wild, Matthew N.; Hayakawa, Satoshi; Toriumi, Shin; Mitsuma, Yasuyuki (18 липня 2018). The Great Space Weather Event during February 1872 Recorded in East Asia. The Astrophysical Journal. Т. 862, № 1. с. 15. doi:10.3847/1538-4357/aaca40. ISSN 1538-4357. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Love, Jeffrey J. (2018). The Electric Storm of November 1882. Space Weather (англ.). Т. 16, № 1. с. 37—46. doi:10.1002/2017SW001795. ISSN 1542-7390. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  14. ↑ Phillips, Dr Tony (29 липня 2020). The Solar Minimum Superstorm of 1903. Spaceweather.com (англ.). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  15. ↑ Hayakawa, Hisashi; Ribeiro, Paulo; Vaquero, José M.; Gallego, María Cruz; Knipp, Delores J.; Mekhaldi, Florian; Bhaskar, Ankush; Oliveira, Denny M.; Notsu, Yuta (30 червня 2020). The Extreme Space Weather Event in 1903 October/November: An Outburst from the Quiet Sun. The Astrophysical Journal. Т. 897, № 1. с. L10. doi:10.3847/2041-8213/ab6a18. ISSN 2041-8213. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ Love, Jeffrey J.; Hayakawa, Hisashi; Cliver, Edward W. (2019). On the Intensity of the Magnetic Superstorm of September 1909. Space Weather (англ.). Т. 17, № 1. с. 37—45. doi:10.1029/2018SW002079. ISSN 1542-7390. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  17. ↑ Love, Jeffrey J.; Hayakawa, Hisashi; Cliver, Edward W. (2019). Intensity and Impact of the New York Railroad Superstorm of May 1921. Space Weather (англ.). Т. 17, № 8. с. 1281—1292. doi:10.1029/2019SW002250. ISSN 1542-7390. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  18. ↑ A Large Sunspot. Nature (англ.). Т. 141, № 3560. 1 січня 1938. с. 156—156. doi:10.1038/141156b0. ISSN 1476-4687. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  19. ↑ The Geomagnetic Blitz of September 1941. Eos (амер.). doi:10.1029/2016eo059319. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  20. ↑ Hayakawa, Hisashi; Ebihara, Yusuke; Pevtsov, Alexei A; Bhaskar, Ankush; Karachik, Nina; Oliveira, Denny M (2 червня 2020). Intensity and time series of extreme solar-terrestrial storm in 1946 March. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 497, № 4. с. 5507—5517. doi:10.1093/mnras/staa1508. ISSN 0035-8711. Процитовано 15 серпня 2021.
  21. ↑ а б в Stanislawska, Iwona; Gulyaeva, Tamara L.; Grynyshyna-Poliuga, Oksana; Pustovalova, Ljubov V. (2018). Ionospheric Weather During Five Extreme Geomagnetic Superstorms Since IGY Deduced With the Instantaneous Global Maps GIM-foF2. Space Weather (англ.). Т. 16, № 12. с. 2068—2078. doi:10.1029/2018SW001945. ISSN 1542-7390. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  22. ↑ Usoskin, Ilya G.; Koldobskiy, Sergey A.; Kovaltsov, Gennady A.; Rozanov, Eugene V.; Sukhodolov, Timofei V.; Mishev, Alexander L.; Mironova, Irina A. (2020). Revisited Reference Solar Proton Event of 23 February 1956: Assessment of the Cosmogenic-Isotope Method Sensitivity to Extreme Solar Events. Journal of Geophysical Research: Space Physics (англ.). Т. 125, № 6. с. e2020JA027921. doi:10.1029/2020JA027921. ISSN 2169-9402. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  23. ↑ D. J. Knipp, A. C. Ramsay, E. D. Beard, A. L. Boright, W. B. Cade, I. M. Hewins, R. H. McFadden, W. F. Denig, L. M. Kilcommons, M. A. Shea, D. F. Smart. The May 1967 great storm and radio disruption event: Extreme space weather and extraordinary responses
  24. ↑ Knipp, Delores J.; Fraser, Brian J.; Shea, M. A.; Smart, D. F. (2018). On the Little-Known Consequences of the 4 August 1972 Ultra-Fast Coronal Mass Ejecta: Facts, Commentary, and Call to Action. Space Weather (англ.). Т. 16, № 11. с. 1635—1643. doi:10.1029/2018SW002024. ISSN 1542-7390. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  25. ↑ [neprohogi.livejournal.com/70392.html Большой космический обман США. Глава 64]
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ Коулман, Бренда= (9 листопада 1991). Northern Lights Brighten U.S. Skies. Associated Press.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  29. ↑ а б Katamzi-Joseph, Zama Thobeka; Habarulema, John Bosco; Hernández-Pajares, Manuel (2017). Midlatitude postsunset plasma bubbles observed over Europe during intense storms in April 2000 and 2001. Space Weather (англ.). Т. 15, № 9. с. 1177—1190. doi:10.1002/2017SW001674. ISSN 1542-7390. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  30. ↑ Nov. 5 - 6, 2001 Aurora Gallery. www.spaceweather.com. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  31. ↑ Love, Jeffrey J. (2021). Extreme-Event Magnetic Storm Probabilities Derived From Rank Statistics of Historical Dst Intensities for Solar Cycles 14–24. Space Weather (англ.). Т. 19, № 4. с. e2020SW002579. doi:10.1029/2020SW002579. ISSN 1542-7390. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  32. ↑ солнечные, гелиосферные и магнитосферные возмущения в ноябре 2004 г. //Геомагнетизм и аэрономия. 2005. 45, № 6. С. 723—763
  33. ↑ Bieber, J. W.; Clem, J.; Evenson, P.; Pyle, R.; Sáiz, A.; Ruffolo, D. (2013-06). GIANT GROUND LEVEL ENHANCEMENT OF RELATIVISTIC SOLAR PROTONS ON 2005 JANUARY 20. I. SPACESHIP EARTH OBSERVATIONS. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 771, № 2. с. 92. doi:10.1088/0004-637X/771/2/92. ISSN 0004-637X. Процитовано 15 серпня 2021.
  34. ↑ Zell, Holly (14 квітня 2015). STEREO Observes One of the Fastest CMEs On Record. NASA. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  35. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  36. ↑ а б в г Астрономи зафіксували найбільші спалахи на Сонці з 2017 року. 23.02.2024, 15:42
  37. ↑ Геомагнетизм и аэрономия. T. 60, Номер 2, 2020. sciencejournals.ru. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
  38. ↑ Спалах на Сонці спричинив відключення радіозв'язку у Південній та Центральній Америці. 10.01.2023
  39. ↑ Наприкінці тижня: Землю може накрити магнітна буря. 16.02.2023, 14:08
  40. ↑ Землю накрила потужна магнітна буря. 17.02.2023, 08:58
  41. ↑ Sun unleashes powerful X2-class flare (video). 04.03.2023
  42. ↑ Сонце випустило потужний спалах класу X2. 04.03.2023
  43. ↑ На Сонці стався потужний спалах — NASA його сфотографувало. 30.03.2023445
  44. ↑ Спалах на Сонці обрушив земний радіозв'язок: учені попереджають про нові потужні викиди. 07.04.2023, 02:04
  45. ↑ Earth-facing filament eruption produces M1.7 solar flare and strong CME. April 21, 2023. Updated on Saturday, April 22, 2023 20:41 UTC
  46. ↑ Небо Сьогодні/Астрономія. Apr 23 at 23:10
  47. ↑ В Україні спостерігали незвичне атмосферне явище. 24.04.2023, 01:59
  48. ↑ В Україні спостерігали полярне сяйво: дивовижні фото. // Автор: Михайло Года. 23.04.2023, 23:42
  49. ↑ Потужний сонячний спалах знову спричинив масове відключення радіозв’язку на Землі. // By Андрій Неволін. 18.05.2023
  50. ↑ Sun activity: Prominences ’round the sun. // Posted by C. Alex Young and Raúl Cortés and Armando Caussade. June 20, 2023
  51. ↑ Вчені зафіксували масштабні перебої радіозв'язку на Землі: у чому причина. 20.06.2023, 12:39
  52. ↑ На Сонці утворився величезний спалах, який вплинув на радіо у США. 04.07.2023, 09:32
  53. ↑ На 2 континентах тимчасово зник зв'язок через найпотужніший спалах на Сонці. 04.07.2023, 14:55
  54. ↑ Weekly high lights and 27 day forecast
  55. ↑ Землю накрила найзатяжніша магнітна буря липня. // Автор: Микола Потика. 17.07.2023, 13:10
  56. ↑ Потужне виверження на Сонці спричинило викид корональної маси до Землі. // Автор: Вікторія Козир. 19.09.2023, 20:41
  57. ↑ Вчені зафіксували на Сонці найпотужніший спалах в історії — він досягне Землі. 30.11.2023, 5:09 pm
  58. ↑ На Сонці стався потужний спалах майже класу Х — чим це небезпечно. // Автор: Вікторія Литовченко. 30.11.2023
  59. ↑ Sun unleashes monster X-class solar flare, most powerful since 2017 (video). // By Mike Wall published December 14, 2023
  60. ↑ Науковці зафіксували на Сонці найсильніший спалах за останні 6 років. 15.12.2023, 5:09 pm
  61. ↑ Watch a massive X-class solar flare explode from the sun on Feb. 9 (video). // By Daisy Dobrijevic published February 9, 2024
  62. ↑ На Сонці стався потужний спалах, який здатен спричинити блекаут: коли прогнозують магнітну бурю. Михайло Левакін. 10.02.2024, 23:38
  63. ↑ а б в Sun Erupts With Wildly Powerful Solar Flares: The Biggest Seen in Years. // SPACE. By Michelle Starr. 23 February 2024
  64. ↑ Потужний спалах стався на Сонці: Земля під ударом. // Автор: Катерина Лиманська. 11.03.2024, 10:17
  65. ↑ Науковці зафіксували надпотужний спалах на Сонці, що спричинив втрату зв’язку на Землі. 12.03.2024, 6:16 pm
  66. ↑ Filament eruption produces Earth-directed CMEs. // Written by Teo Blašković. March 18, 2024
  67. ↑ Землю накриє дводенна магнітна буря через спалахи на Сонці. Автор: Катерина Лиманська. 19.03.2024, 10:55

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_сонячних_бур&oldid=42188731