Спортивні танці на льоду — Вікіпедія

Ганна Задорожнюк і Сергій Вербилло

Спорти́вні та́нці на льо́ду — олімпійська дисципліна фігурного катання, споріднена із бальними танцями. На відміну від парного катання в спортивних танцях на льоду заборонені стрибки, викиди й використовуються тільки ті підтримки, при яких партнер не здіймає руки над головою.

Історія[ред. | ред. код]

Спортивні танці на льоду зародилися пізніше від інших видів фігурного катання. Вперше змагання світового рівня були проведені в 1952, а до олімпійської програми дисципліну включили тільки в 1976.

Змагання з танців на льоду проходять у три етапи: обов'язковий танець, оригінальний танець і довільний танець. Для обов'язкового танцю Міжнародним союзом ковзанярів призначається певний темп і певні кроки, які танцюристи повинні виконати. Для оригінального танцю призначається певна тема і темп, але танцюристи можуть самі обирати музику в рамках дозволеного темпу і хореографію. Для довільного танцю хореографію, темп і музику вибирають самі танцюристи.

Успіхи українських танцюристів[ред. | ред. код]

Найбільшим успіхом українців на Олімпійських іграх були бронзові медалі Олени Грушиної та Руслана Гончарова на Туринській олімпіаді.

Посилання[ред. | ред. код]