Спільнобачення — Вікіпедія

Спільнобачення
Країна	Україна
Місто реєстрації	Київ
Початок мовлення	2013
Припинив мовлення	2015
Зона мовлення	Інтернет
Засновник	ГО "Спільнобачення"
Інтернет	spilno.tv

Спільнобачення або Spilno.tv — у минулому некомерційне громадське інтернет-телебачення, започатковане українським журналістами та громадськими активістами в травні 2013. У період Євромайдану вело постійні прямі трансляції (стрими) з Грушевського та інших епіцентрів Революції гідності.

Відмінною рисою Спільнобачення стало створення прямих трансляцій з місця подій без монтажу з використанням побутових технічних засобів, таких як планшети, смартфони тощо.

Історія створення[ред. | ред. код]

Починаючи з 2 травня 2013, команда з кількох десятків громадян із різних регіонів України разом розробили основні організаційні, юридичні, фінансові, медійні, технологічні засади Громадського інтернет-телебачення у вигляді загального проєкту, який було презентовано громадськості 28 травня 2013.

Spilno.TV було започатковано у травні 2013 року в складі ГО Спільнобачення. Вийшло в ефір у листопаді того ж року. Під час активних подій на Євромайдані (Київ, листопад 2013-лютий 2014), завдяки Spilno.TV весь світ мав можливість дивитися щоденні прямі трансляції (стрими) народного протесту — Революції Гідності.

Активісти-стримери — Галина Садомцева, Богдана Бабич, Лідія Гужва, Янек Фількевич, Антон Бережний, Анатолій Лазаренко, які перебували на передовій у самому епіцентрі революції, отримали поранення під час бойових дій 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського.

Матеріали ГО Спільнобачення було використано для документально фільму "Зима у вогні" (2015) режисера Євгена Афінєєвського (США) та багатьох інших документальних фільмів про події на Майдані в 2013-2014.

У травні 2014 відбувся поділ каналу на 2 ресурси: Спільнобачення (в складі ГО Спільнобачення) і Spilno.TV в складі новоствореної громадської організації.

Починаючи з весни 2014 року стримери Spilno.TV висвітлювали російську інтервенцію до Криму, перебіг антитерористичної операції на сході України 2014

Ініціатори сподіваються, що до втілення Спільнобачення в життя долучаться всі небайдужі громадяни України, незалежно від віку та статку. ГО Спільнобачення зосередилось на висвітленні культурно-мистецьких подій.

Візія[ред. | ред. код]

Основна мета — сприяти прогресу України через поширення правдивої інформації за допомогою мультимедійних платформ, вільних від ідеологічних, політичних та ринкових впливів. Кінцева мета — трансформація країни та розбудова нової України, підґрунтям якої стане активна громадянська позиція більшості її мешканців.

Проєкт підтримується громадянами України, твориться професійними журналістами та волонтерами на громадських засадах, в якому мають голос експерти і громадяни, а не політики і можновладці.

Спільнобачення має метою розвиток людини, твориться громадянами для громадян та претендує на подачу правдивої, об'єктивної, відповідальної та актуальної інформації.

Формат[ред. | ред. код]

Характеризується нелінійністю (одночасною трансляцією кількох телепередач та відеоархівом цих передач), високим ступенем інтерактивності (до 80 % програм), поєднанням професійного та аматорського контентів, мультимедійністю трансляції (відео, графіка, текст), наявністю активного зворотнього зв'язку та постійного діалогу з глядачами з питань суспільного життя. Саме тому Спільнобачення сприяє підвищенню та активізації громадянської позиції українського суспільства.

Команда[ред. | ред. код]

Спільнобачення не має одного або кількох лідерів. Спільнобачення — це велика команда представників різних професій, які розуміють, що час старих підходів вже вичерпано, при цьому новітні технології та методи роботи дають шанс виховання якісно нової аудиторії. Команда поставила собі за мету створити приклад нової організації суспільного життя в Україні та практичної реалізації принципів громадянської відповідальності. Члени команди працюють безкоштовно, керуючись виключно своїми життєвими принципами, активною громадянською позицією та бажанням перетворити країну на кращу.

Фінансування[ред. | ред. код]

Spilno.TV існує на приватні пожертви громадян та за рахунок фіксованих членських внесків його партнерів, добровільних пожертв в грошовому і речовому вигляді та абонентської платні користувачів.

Фінансування Спільнобачення великою кількістю громадян — один із чинників мінімізації ризику привласнення ресурсу будь-ким.

Структура управління[ред. | ред. код]

Засновником Спільнобачення є Громадська організація «Спільнобачення». Вищим органом управління Спільнобаченням є Конгрес партнерів. Кожний громадянин України має право і можливість стати повноправним Партнером Спільнобачення та брати участь у Конгресі партнерів.

Контроль здійснює Наглядова рада і Ревізійна комісія, обрані за змішаним принципом — для мінімізації ризиків привласнення ресурсу будь-ким. Органи контролю Спільнобаченням працюють за принципом ротації: вибори відбуваються кожного року, одна особа не може входити до складу різних органів управління та обіймати посаду більш ніж два строки поспіль.

Кожний з партнерів Спільнобачення має на Конгресі партнерів один голос, незалежно від суми здійснених ним добровільних пожертв.

Команда[ред. | ред. код]

Всього за час існування до команди Spilno.TV долучалося близько 100 волонтерів. Серед них:

Галина Садомцева (Набаранчук) — журналістка, продюсерка
Ліна Клєбанова (Хейфман) — журналістка, продюсерка
Світлана Тараненко — журналістка, громадська діячка, перша Голова Ради ГО Спільнобачення, співзасновниця ГО Спільнобачення
Інна Гончарова (Харкевич-Гончарова) — журналістка, акторка, режисерка, Голова Ради ГО Спільнобачення, співзасновниця ГО Спільнобачення
Віктор Кожевніков — журналіст, актор
Сергій Антоненко — журналіст, член клубу футурологів
Богдана Бабич — журналіст, стример, співзасновник громадського об'єднання «Спільнобачення», голова громадського об'єднання Spilno.TV, герой документального фільму «Стримери»^[1]
Юрій Федоренко — журналіст, маркетолог
Ирина Хованська — журналіст, екстелеведуча Першого Національного телеканалу
Олександра Толмачова — журналістка, маркетологиня
Ірина Сінчалова — бізнес-тренер, психологиня
Едуард Курганський — підприємець
Леонард Левицький — журналіст, політолог
Тимур Бедернічек — журналіст, еколог
Антон Бережний — журналіст
Олег Богачук — журналіст
Олександр Рябцев — журналіст
Олександр Ребров — журналіст
Валерій Дротенко — журналіст, перекладач, програміст
Дмитро Левицький — журналіст
Дмитро Возний — журналіст
Наталія Волкова — режисер
Лідія Гужва — журналіст, режисер, кінопродюсер, співзасновник громадського об'єднання «Асоціація стримерів України», висвітлювала російську інтервенцію до Криму в лютому — квітні 2014, перебіг антитерористичної операції на сході України 2014, зокрема вела в прямому ефірі трансляцію під час звільнення Маріуполя спецбатальйоном «Азов»
Олександр Дудка-Булига — журналіст, член клубу футурологів
Віктор Давидюк — технік
Тетяна Деркач — журналіст, телеведуча, дизайнер
Рустам Дніпровський — технік
Сергій Дрозд — журналіст стример Spilno.TV, висвітлював діяльність «чорних чоловічків» під час утворення батальйону «Азов»
Поліна Запольська — режисер
Тімур Ібраімов — журналіст, актор, театральній продюсер, один з засновників театральної премії Ки́ївська пектораль
Олександр Кажурін — журналіст
Сергій Калина — журналіст
Володимир Карагуяр — журналіст
Віталій Кулик — журналіст, політолог, член клубу футурологів
Михайло Коротін — медіаактивіст, член клубу футурологів
Анатолій Лазаренко — журналіст
Марат Малієв — медіа-активіст
Кирило Мамай — технік
Софія Мартиненко — журналіст
Олексій Півторак — журналіст, політолог
Максим Прасолов — медіа-активіст
Олександр Пятін — технік
Денис Пікуля — технік
Борис Пошивак — журналіст
Олександр Ротман — журналіст, координатор стримів, голова громадського об'єднання «Асоціація стримерів України»
Дарій Сімо — журналіст
Анатолій Солодкий — журналіст, політолог, керівник антикорупційних відділів Spilno.TV, та ГО «Асоціація стримерів України», член клубу футурологів
Алекс Стет — журналіст
Янек Фількевич — журналіст
Ольга Шатна — журналіст, герой документального фільму «Стримери» [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Надія Шевченко — журналіст
Андрій Шульгін — технік