Станік Сюзанна Романівна — Вікіпедія

Сюзанна Романівна Станік
Станік Сюзанна Романівна
Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту
вересень 1996 — липень 1997
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Павло Лазаренко
Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту
липень 1997 — серпень 1997
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Валерій Пустовойтенко
5-й Міністр юстиції України
серпень 1997 — грудень 1999
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Валерій Пустовойтенко
Попередник	Сергій Головатий
5-й Міністр юстиції України
грудень 1999 — травень 2001
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Віктор Ющенко
5-й Міністр юстиції України
травень 2001 — травень 2002
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Анатолій Кінах
Наступник	Олександр Лавринович
Народилася	27 вересня 1954(1954-09-27) (69 років) Львів, УРСР, СРСР
Відома як	суддя
Країна	Україна
Alma mater	ЛДУ імені Івана Франка (1977)
Професія	юристка
Нагороди

Сюза́нна Рома́нівна Ста́нік (нар. 27 вересня 1954, Львів, УРСР, СРСР) — українська юристка, державна діячка, суддя, дипломатка. Міністр України у справах сім'ї та молоді (з вересня 1996 р. по серпень 1997 р.), Міністр юстиції України (з 21 серпня 1997 р. по 7 травня 2002 р.), суддя Конституційного Суду України (2004—2010), членкиня Ради Національної безпеки і оборони України (1998—2002), Надзвичайний і Повноважний Посол України (2002), Заслужений юрист України (1998), кандидат юридичних наук (1999). Перша жінка-міністр в Уряді незалежної України^{[джерело?]}.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1977 року з відзнакою закінчила юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка за спеціальністю «правознавство».

У 1988—1990 роках була слухачкою Одеського інституту політології та соціології.

У 1978—1994 роках займала відповідальні посади в органах виконавчої влади Львівської області, апараті Кабінету Міністрів України.

Протягом 1994—1996 років була заступницею Міністра юстиції України.

З вересня 1996 р. по серпень 1997 р. — Міністр України у справах сім'ї та молоді.

З 21 серпня 1997 р. по 7 травня 2002 року — Міністр юстиції України^[1].

У 1997—2004 роках — постійна представниця України у Виконавчій Раді Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ).

1999 року в Одеській державній юридичній академії захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Динаміка правової культури» за спеціальністю 12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень (науковий керівник — Юрій Миколайович Оборотов)^[2].

З грудня 2001 року по березень 2004 року — постійна представниця України при Раді Європи, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Швейцарській Конфедерації. В червні 2002 року Указом Президента України присвоєно ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

У 1997—2004 роках — постійна представниця України в Європейській комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії).

Указом Президента України Леоніда Кучми від 25.03.2004 N 368/2004 була призначена суддею Конституційного Суду України^[3]. У вересні 2006 року обрана заступником Голови Конституційного Суду України. Указом Президента України від 01.05.2007 N 370/2007 була звільнена з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги^[4]. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2007 визнано протиправним та скасовано Указ Президента України від 01.05.2007 N 370/2007 (370/2007) «Про звільнення Станік Сюзанни Романівни з посади судді Конституційного Суду України». Ця постанова була залишена в силі рішенням Верховного Суду України від 25.03.2008. Указом Президента України від 02.04.2008 N 294/2008 Станік Сюзанну Романівну було поновлено на посаді судді Конституційного Суду України на підставі частини 5 статті 124 Конституції України та у зв'язку з постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 25.03.2008^[5]. Наступного дня Указом Президента України від 03.04.2008 N 297/2008 Станік С. Р. була звільнена з посади судді як така що не складала присяги^[6]. Указом Президента України від 28.04.2010, на виконання вимог Ухвали Вищого адміністративного Суду України, Указ Президента України від 3 квітня 2008 року N 297 визнано таким, що втратив чинність, Станік Сюзанну Романівну поновлено на посаді Судді Конституційного Суду України^[7]. Наступного дня 29.04.2010 Станік подала заяву про відставку з посади Судді Конституційного Суду України за власним бажанням, яка була прийнята Президентом України.

С. Станік є членкинею Міжнародної асоціації юридичної методології, Ради жінок — світових лідерів.

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

1. Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно- правових актах України. За ред. Сіренко В. Ф., Станік С. Р. Київ: «Оріяни», 1999. 502 с.
2. Законодавство України про виконавче провадження: науково-практичний коментар / І. І. Ємельянова [та ін.]; В. Ф. Опришко, С. Р. Станік; Інститут законодавства Верховної Ради України. Київ: Ін Юре, 2001. 472 с.
3. Станік С. Р. Реформування органів юстиції — нагальна потреба сьогодення. Бюлетень Міністерства юстиції України. 1999. № 1. С. 17–24.
4. Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав і свобод людини. Право України. 1999. № 5. С. 3–7.
5. Станік С. На шляху здійснення адміністративної реформи. Вісник Академії правових наук України. 1999. № 2 (17). С. 26–31.
6. Станік С. Правова культура та правова акультурація. Юридический вестник. 1999. № 3. С. 72–75.
7. Станік С. Законодавче забезпечення адміністративної реформи — важливий напрямок правової політики в Україні. Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 1999. № 4. С. 19–25.
8. Станік С. Р. Роль органів юстиції в реалізації державної правової політики: доповідь Міністра юстиції України на науково-практичній конференції 21 серпня 2001 р. «Україна. Десять років незалежності». Бюлетень Міністерства юстиції України. 2001. № 4. С. 3–9.

Погляди[ред. | ред. код]

Сюзанна Станік вважає, що влада дається людині для служіння своєму народові^{[джерело?]}.

Нагороди та почесні звання^[8][ред. | ред. код]

• Орден «За заслуги» III ступеня (2004)^[9]
• Орден княгині Ольги III ступеня (1998)^[10]
• Заслужений юрист України (1998)^[11]
• Орден Великого Князя Литовського Гядиминаса III ступеня (Литовська Республіка) (1998)
• Орден «Знак Пошани» (Португальська Республіка) (1998).
• Почесна грамота Верховної Ради України за особливі заслуги перед Українським народом (2006),
• Диплом Голови Конституційного Суду України «За визначний внесок у становлення і розвиток конституційного судочинства в Україні» (2005)
• Почесна відзнака Конституційного Суду України (2006)
• Почесна відзнака Вищої ради юстиції за видатний внесок у зміцнення судової влади
• Нагрудний знак «Знак пошани» Київської міської ради (2005)

Див. також[ред. | ред. код]

• Конституційний Суд України

Література[ред. | ред. код]

• В. М. Матвієнко. Станік Сюзанна Романівна // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

Посилання[ред. | ред. код]

• Станік // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Станік Сюзанна Романівна на сайті Конституційного Суду України

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Міністри України у справах сім'ї, молоді та спорту Валерій Борзов (1991—1996) • Сюзанна Станік (1996—1997) • Валентина Довженко (1997—1999) • Валентина Довженко (2004—2005) • Юрій Павленко (2005—2006) • Віктор Корж (2006—2007) • Юрій Павленко (2007—2010) • Равіль Сафіуллін (2010) • Равіль Сафіуллін (2013—2014) • Дмитро Булатов (2014) • Ігор Жданов (2014—2019) • Володимир Бородянський (2019—2020) • Вадим Гутцайт (2020—2023) • Матвій Бідний (в. о.) (2023)

п о р Міністри юстиції України Віталій Бойко (1990–1992) • Володимир Кампо (1992) • Василь Онопенко (1992–1995) • Сергій Головатий (1995–1997) • Сюзанна Станік (1997–2002) • Олександр Лавринович (2002–2005) • Роман Зварич (2005) • Сергій Головатий (2005–2006) • Роман Зварич (2006) • Олександр Лавринович (2006–2007) • Микола Оніщук (2007–2010) • Олександр Лавринович (2010–2013) • Олена Лукаш (2013–2014) • Павло Петренко (2014–2019) • Денис Малюська (з 2019)

п о р Уряд Анатолія Кінаха Прем'єр-міністр: Анатолій Кінах Перший віце-прем'єр-міністр: Олег Дубина Віце-прем'єр-міністри: Василь Роговий, Володимир Семиноженко, Леонід Козаченко Аграрної політики Іван Кириленко (до 2002) Сергій Рижук (з 2002) Внутрішніх справ Юрій Смирнов Екології і природних ресурсів Сергій Курикін Економіки та європейської інтеграції Василь Роговий (до 2001) Олександр Шлапак (з 2001) Закордонних справ Анатолій Зленко Культури і мистецтв Юрій Богуцький Надзвичайних ситуацій Василь Дурдинець Оборони Олександр Кузьмук (до 2001) Володимир Шкідченко (з 2001) Освіти і науки Василь Кремень Охорони здоров'я Віталій Москаленко Палива і енергетики Станіслав Сташевський (до 2001) Віталій Гайдук (з 2001) Праці та соціальної політики Іван Сахань Промислової політики Василь Гуреєв (до 2002) Анатолій М'ялиця (з 2002) Транспорту Валерій Пустовойтенко (до 2002) Георгій Кірпа (з 2002) Фінансів Ігор Мітюков (до 2001) Ігор Юшко (з 2001) Юстиції Сюзанна Станік (до 2002) Олександр Лавринович (з 2002)

п о р Уряд Віктора Ющенка Прем'єр-міністр: Віктор Ющенко Перший віце-прем'єр-міністр: Юрій Єхануров Віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу: Юлія Тимошенко Віце-прем'єр-міністр: Михайло Гладій Віце-прем'єр-міністр: Микола Жулинський Аграрної політики Іван Кириленко Внутрішніх справ Юрій Кравченко Юрій Смирнов Екології та природних ресурсів Іван Заєць Економіки Сергій Тігіпко Василь Роговий Закордонних справ Борис Тарасюк Анатолій Зленко Культури та мистецтв Богдан Ступка Надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Василь Дурдинець Оборони Олександр Кузьмук Освіти і науки Василь Кремень Охорони здоров'я Раїса Богатирьова Віталій Москаленко Палива та енергетики Сергій Єрмілов Праці та соціальної політики Іван Сахань Транспорту Леонід Костюченко Фінансів Ігор Мітюков Юстиції Сюзанна Станік

п о р Уряд Валерія Пустовойтенка Прем'єр-міністр: Валерій Пустовойтенко Перший віце-прем'єр-міністр: Анатолій Голубченко (1997—1999), Володимир Куратченко (1999), Анатолій Кінах (1999) Віце-прем'єр-міністр з питань економіки: Сергій Тігіпко Віце-прем'єр-міністр з питань соціальної політики: Микола Білоблоцький Віце-прем'єр-міністр з питань агропромислового комплексу: Михайло Гладій Віце-прем'єр-міністр: Валерій Смолій, Володимир Семиноженко Агропромислового комплексу Юрій Карасик (до 1998) Борис Супіханов (1998—1999) Михайло Гладій (з 1999) Внутрішніх справ Юрій Кравченко Вугільної промисловості Станіслав Янко (до 1998) Сергій Тулуб (з 1998) Економіки Віктор Суслов (до 1998) Василь Роговий (з 1998) Енергетики Олексій Шеберстов (до 1999) Іван Плачков (з 1999) Закордонних справ Геннадій Удовенко (до 1998) Борис Тарасюк (з 1998) Зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Сергій Осика (до 1999) Андрій Гончарук (з 1999) Інформації Зіновій Кулик Культури і мистецтв Дмитро Остапенко (до 1999) Юрій Богуцький (з 1999) Надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Валерій Кальченко (до 1999) Василь Дурдинець (з 1999) Науки і технологій Володимир Семиноженко (до 1998) Станіслав Довгий (з 1998) Оборони Олександр Кузьмук Освіти Михайло Згуровський (до 1999) Валентин Зайчук (з 1999) Охорони здоров'я Андрій Сердюк (до 1999) Раїса Богатирьова (з 1999) Охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Юрій Костенко (до 1998) Василь Шевчук (з 1998) Праці та соціальної політики Микола Білоблоцький (до 1998) Іван Сахань (з 1998) Промислової політики Василь Гуреєв Транспорту Валерій Череп (до 1998) Іван Данькевич (1998—1999) Леонід Костюченко (з 1999) Сім'ї та молоді Валентина Довженко Фінансів Ігор Мітюков Юстиції Сюзанна Станік Міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов

п о р Другий уряд Павла Лазаренка Прем'єр-міністр: Павло Лазаренко Перший віце-прем'єр-міністр: Василь Дурдинець Віце-прем'єр-міністр з політико-правових питань: Олександр Ємець Віце-прем'єр-міністр з питань промислової політики: Анатолій Кінах Віце-прем'єр-міністри: Іван Курас, Михайло Зубець, Віктор Пинзеник, Сергій Тігіпко Внутрішніх справ Юрій Кравченко Вугільної промисловості Сергій Поляков (до 1996) Юрій Русанцов (з 1996) Економіки Василь Гуреєв (до 1997) Юрій Єхануров (з 1997) Енергетики Юрій Бочкарьов Закордонних справ Геннадій Удовенко Зв'язку Валерій Єфремов (до 1996) Дмитро Худолій (з 1996) Зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Сергій Осика Культури і мистецтв Дмитро Остапенко Лісового господарства Валерій Самоплавський Машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії Валерій Малєв (до 1997) Василь Гуреєв (з 1997) Надзвичайних ситуацій Валерій Кальченко Науки і технологій Володимир Семиноженко Оборони Олександр Кузьмук Освіти Михайло Згуровський Охорони здоров'я Євген Короленко (до 1996) Андрій Сердюк (з 1996) Охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Юрій Костенко Праці Михайло Каскевич (до 1996) Микола Білоблоцький (з 1996) Промислової політики та паливно-енергетичного комплексу Анатолій Мінченко Промисловості Валерій Мазур Рибного господарства Микола Шведенко Сільського господарства і продовольства Анатолій Хорішко (до 1997) Михайло Зубець (з 1997) Сім'ї та молоді Валерій Борзов (до 1996) Сюзанна Станік (з 1996) Соціального захисту населення Аркадій Єршов (до 1996) Петро Овчаренко (з 1996) Статистики Микола Борисенко (до 1996) Олександр Осауленко (з 1996) Транспорту Іван Данькевич (до 1997) Микола Круглов (з 1997) Фінансів Валентин Короневський (до 1997) Ігор Мітюков (з 1997) Юстиції Сергій Головатий Міністр Кабінету Міністрів України Валерій Пустовойтенко

п о р Постійні представники України при Раді Європи Перелигін Євген Юрійович (1996—1998) • Купчишин Олександр Михайлович (1998—2001) • Чалий Олександр Олександрович (2001) • Станік Сюзанна Романівна (2001—2004) • Шевчук Анатолій Анатолійович (2004—2006) • Перелигін Євген Юрійович (2006—2010) • Точицький Микола Станіславович (2010—2016) • Кулеба Дмитро Іванович (2016—2019) • Тарасюк Борис Іванович (з 2019)

Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/121srh49