Стара Вижівка — Вікіпедія

Селище Стара Вижівка
Герб Старої Вижівки	Прапор Старої Вижівки
	Преображенська церква (дер.), 18 ст.Преображенська церква (дер.), 18 ст.
Країна	Україна
Область	Волинська
Район	Ковельський
Громада	Старовижівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано	1508
Магдебурзьке право	1548
Статус	із 2024 року
Площа	4,99 км²
Населення	▼ 5058 (01.01.2022)
Густота	1034 осіб/км²;
Поштовий індекс	44401
Телефонний код	+380 3346
Географічні координати	51°26′27″ пн. ш. 24°25′54″ сх. д. / 51.44083° пн. ш. 24.43167° сх. д.Координати: 51°26′27″ пн. ш. 24°25′54″ сх. д. / 51.44083° пн. ш. 24.43167° сх. д.
Висота над рівнем моря	178 м
Водойма	Вижівка ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Вижва
	До обл. центру:
- залізницею:	116 км
- автошляхами:	112 км
Селищна влада
Адреса	44401, Волинська обл., Старовижівський р-н, смт. Стара Вижівка, вул. Незалежності, 50
Карта
	Стара Вижівка
	Стара Вижівка
	Стара Вижівка у Вікісховищі

Стара́ Ви́жівка (XIX ст. — Вижба; до 1946 р. — Стара Вижва) — селище на північному заході Полісся, над річкою Вижівка (притока Прип'яті), центр Старовижівської селищної громади Ковельського району Волинської області. Відстань до облцентру становить 112 км і проходить в основному міжнародним автошляхом М19.

Географія[ред. | ред. код]

Старовижівська Об'єднана територіальна громада знаходиться у північно-західній частині Волинської області.

До складу ОТГ входять 16 населених пунктів та саме селище Стара Вижівка.

Рельєф регіону рівнинний з нахилом в північному напрямку.

Територія заліснена більш як на 32,5 відсотка, площі лісів займають 38,0 тисячі гектарів, сільськогосподарських угідь — 57,0 тисячі гектарів, в тому числі 28,0 тисячі гектарів — площа ріллі.

Територією Старовиживщини протікають річки Прип'ять, Турія, Вижівка, Лють, Кизівка, є 29 озер, в основному карстового походження. В регіоні в умовах великої вологості та високого рівня підґрунтових вод утворилися в основному дерново-підзолисті, дерново-глеєві та супіщані ґрунти.

У промисловому відношенні з корисних копалин найбільше значення мають пісок, торф, глина, сапропель, розпочата розробка та видобування фосфоритів.

На території чудового поліського краю збереглися унікальні куточки флори та фауни, де утворено 3 загальнозоологічних заказники, збережено 13 пам'яток природи, у тому числі — вікові лісові масиви на території Кримненського та Дубечненського лісництв.

Історія[ред. | ред. код]

Є певні дискусії щодо першої письмової згадки про Вижву. Одні вчені вважають, що перша писемна згадка про селище Вишега, вона ж Вижва, датується червнем 1099 року. Жили тут люди й раніше, про що свідчать археологічні знахідки доби бронзи, та знайдено поселення часів Київської Русі.

Інші вчені вважають, що перша згадка про Вижву датується початком XVI ст. Про історію селища розповідають експозиції краєзнавчого музею, де зберігається цінний матеріал з історії, культури та археології краю. В музеї зберігаються документи про те, як у свій час землями володіли литовські князі Сангушки, князь Курбський, польська королева Бона Сфорца (перша половина—середина XVI ст.), розповідається про тяжке життя поліських селян, які займались в основному землеробством та ремісництвом.

Стара Вижівка входила до складу Вижівського маєтку (разом з містечком Вижва та селами Брідки, Мельники, Рудка) в другій половині XVIII—середині ХІХ ст. Починаючи з 1739 р. ковельським староством, куди входив і вижівський маєток, володів князь Димитр Іполіт Яблоновський. За «Гербівником» А. Бонецького, він отримав його від батьків першої дружини Катерини Шембек в 1739 р. Після смерті першої дружини Д. Яблоновський одружився вдруге з Юзефою Мичельскою, яка після смерті в 1788 р. Д. Яблоновського утримувала прибутки від вижівського маєтку. Станом на 1798 р. прибутки з містечка та сіл і надалі отримувала княгиня Юзефа Яблоновська, вдова Д. Яблоновського (1706—1788 рр.). Містечко належало князеві, пізніше — княгині, але міщани залишалися особисто вільними. Доходи із сіл Брідки, Мельники, Рудка, Стара Вижівка у 80-х роках XVIII ст. складалися з таких основних елементів: панщина (тягла або піша), чинш, оренда корчми (могла бути з млином), толока, перевезення зерна до р. Буг, данина (медом, хмелем, пряжею). Лише від села Стара Вижівка доходи отримувалися по усіх цих категоріях, від інших сіл — тільки за деякими^[2].

Наприкінці XVIII ст. в результаті поділів Польщі Волинь увійшла до складу Російської імперії. Становище мешканців краю переважно залишилося без змін. У 1847 р. було проведено інвентарну реформу на Волині, що вплинуло і на становище селян Старої Вижівки. За люстрацією маєтку у 1849—1858 рр. Стара Вижівка (тоді село) продовжувало бути частиною вижівського маєтку (з містечком Вижва, селами Брідки, Рудка, Чевель, Мельники). Перевірку проводив люстратор 3-го округу Волинської губернії Згорський. Його листування з губернським люстратором Шумовим дає підстави стверджувати про чисельні зловживання з боку орендатора помістя, а також незнання селян своїх прав та невміння боротися за них. Зокрема, Шумов відмітив, що селяни обкладені платежем за пасовища, хоча користування ними повинно було бути безплатним. За відомостями від 28 вересня 1858 р., в маєтку (разом з селами) було 216 селянських господарств: 114 — тяглих, 85 — напівтяглих (або піших), 1 — городник, 1 — бобиль (829 чоловіків та 800 жінок (разом 1629 повнолітніх людей)); а також 2 господарства однодворців (1 — городник, 1 — бобиль (2 чоловіки та 2 жінки)); 13 господарств відставних солдатів (5 чоловіків, 8 жінок). Таким чином, населення сіл Стара Вижва, Брідки, Рудка, Чевель, Мельники становило разом близько 1 630 людей. Селяни та міщани маєтку вживали менше алкоголю, ніж в середньому по Волинській губернії в цей час. Загалом по Волині одна корчма чи шинок припадали на 230 селян та міщан. У Вижівському маєтку цей показник був удвічі меншим: на одну корчму припадало 462 селяни та міщанина, що може свідчити про нижчий рівень вживання алкоголю, ніж загалом по губернії^[3].

Вперше район як адміністративна одиниця був утворений 17 січня 1940 року із центром у с. Седлище і мав назву Седлищенський, а 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР його перейменовано в Старовижівський район з центром у місті Стара Вижівка.

17 січня 2016 року у Старій Вижівці митрополит Луцький і Волинський Михаїл звершив чин освячення новозбудованого храму.

Населення[ред. | ред. код]

У 1970 році населення 3 400 мешканців, у 2005 — 5 151.

Мовний склад[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	5 104	99,09 %
Інші	47	0,91 %
Разом	5 151	100,00 %

Освіта[ред. | ред. код]

У Старій Вижівці працює Старовижівський професійний ліцей та НВК «Загальноосвітня школа І-III ступеня — гімназія», яка входить до 100 найкращих шкіл України.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
↑ Денисюк, Василь Іванович (2020). Вижівський маєток у 80-х роках XVIII ст. (за Актовою книгою 1783–1785 рр.). Старий Луцьк (укр.). Процитовано 7 грудня 2021.
↑ Денисюк, Василь Іванович; Denysiuk, Vasyl I. (2015). Населення містечка Вижва та сусідніх сіл Стара Вижва, Брідки, Рудка, Чевель, Мельники в середині ХІХ ст. (за люстрацією 1850–1858 рр.) (укр.). Процитовано 7 грудня 2021.
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела[ред. | ред. код]

Денисюк В. Вижівський маєток у 60—90-х роках XVIII ст. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина та її населені пункти в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 70. Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, Луцьк-Стара Вижівка. Упоряд.: Г. Бондаренко, В. Недзельський, А. Силюк, C. Чибирак. Луцьк, 2021. с. 81—86. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/19903
Денисюк В. Вижівський маєток у 80-х роках XVIII ст. Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. Випуск XVI. Луцьк, 2020. с. 55—62. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/19393.
Денисюк В. Населення містечка Вижва та сусідніх сіл Стара Вижва, Брідки, Рудка, Чевель, Мельники в середині ХІХ ст. (за люстрацією 1850—1858 рр.). Минуле і сучасне Волині та Полісся: Сереховичі та Старовижівщина у світовій та українській історії. Науковий збірник. Випуск 53. Матеріали 53 Всеукраїнської історико-краєзнавчої наукової конференції, присвяченої 24‑й річниці Незалежності України, 20 травня 2015 р., смт Стара Вижівка — с. Сереховичі. Луцьк, 2015 р. с. 174—178. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/14596.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Михалевич Т. К., Оксенюк Р. Н. Стара́ Вижі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 рр. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747 с. — с. 639—649
Наш роде хороший — Віра Миколаївна Рижко
Рудий Г. Я. Стара Вижівка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 806. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Стара Вижівка і старовижівчани : [іст.-краєзнавчі нариси, оповідання, поезія, пісні]. Кн. 1 / Л. К. Євтушик. — Ковель : П Івановський В.М., 2018. — 152 с. — ISBN 617-7612-08-6.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
Wyżwa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 166. (пол.). — S. 166. (пол.)