Стариця — Вікіпедія

Стари́ця (інші назви — старорі́чище, старорі́ччя, кривуля, стара рíчка) — відокремлена від річки ділянка її колишнього річища, або озеро, що лежить у старих залишених річкою річищах.

Має видовжену звивисту чи підковоподібну форму. Спочатку стариця є старичним озером, яке поступово заноситься наносами, замулюється, заростає і перетворюється на болото, а потім — вологі луки. Стариці спостерігають переважно на заплавах, рідше на терасах.

Стариці є важливими з природоохоронної точки зору осередками біологічної різноманітності.

Зазвичай невеликі за площею, вони поширені в долинах річок переважно рівнинної частини України — у заплавах Дніпра, Десни, Сули, Псла, Сіверського Дінця. Водночас у деяких розширених і знижених місцях заплав річка може заливати великі площі, утворюючи озера (наприклад, озера Люб'язь і Нобель на річці Прип'ять, Лиман і Борове на річці Сіверський Донець).

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Стариця річки Донець в селі Мохнач Харківської області
• 
  Стариця (на передньому плані) в заплаві річки Вирви
• 
  Супутниковий знімок серпоподібних стариць в долині меандруючої річки Сунгарі, на захід від Харбіна, КНР.

Див. також[ред. | ред. код]

• Стариці Дністра

Джерела[ред. | ред. код]

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стариця

Це незавершена стаття з гідрології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.