Старшинов В'ячеслав Іванович — Вікіпедія

В'ячеслав Старшинов
Народився	6 травня 1940(1940-05-06) (83 роки) Москва, СРСР
Зріст	173 см
Вага	82 кг
Позиція	центральний нападник
Кидок	правий
Проф. клуби	«Спартак» (Москва) «Одзі Сейсі»
Ігрова кар'єра	1957 — 1979
Старшинов В'ячеслав Іванович у Вікісховищі

В'ячеслав Іванович Старшинов (6 травня 1940, Москва, СРСР) — радянський хокеїст, центральний нападник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту (1963).

Біографія[ред. | ред. код]

Вихованець московського «Спартака». За основний склад клубу виступав з сезону 1957/1958. У 60-х роках його партнерами були брати Борис і Євген Майорови^[1]. Триразовий чемпіон СРСР, дворазовий володар національного кубка. На момент завершення виступів — найрезультативніший гравець в історії чемпіонатів СРСР (405 голів у 540 матчах)^[2]. Це досягнення вдалося перевершити лише Борису Михайлову^[3]. До списку кращих хокеїстів країни входив тринадцять разів (1959—1971).

У 1972—1974 роках — старший тренер «Спартак», срібного призера чемпіонату 1973. Три сезони працював граючим тренером в японській команді «Одзі Сейсі».

Дворазовий олімпійський чемпіон. Переможець д'евяти чемпіонатів світу і восьми чемпіонатів Європи. У 1969—1971 роках — капітан національної команди. Кращий нападник чемпіонату світу-1965. На Олімпіадах і світових першостях провів 78 матчів (64 закинуті шайби), а всього у складі збірної СРСР — 182 (149). Учасник першої суперсерії з канадськими професіоналами з Національної хокейної ліги у 1972 році. На лід виходив у другій грі.

Закінчив Московський авіаційно--технологічний інститут (1964). 1975 року здобув науковий ступінь — кандидата педагогічний наук. 1979 року очолив кафедру фізичного виховання Московського інженерно-фізичного інституту.

У 1987—1990 — голова Федерації хокею РРФСР. У 1999—2003 роках — віце-президент «Спартак» (Москва). У 2002 році — президент «Спартака». З 2004 року — президент Асоціації підприємств спортивний індустрії.

Автор книг «Я — центрфорвард» (1971), «Хокейна школа» (1974).

Член Клубу Всеволода Боброва (588 шайб, 3 місце)^[4]. Обраний до Зали слави Міжнародної федерації хокею (2007).

Досягнення[ред. | ред. код]

• Олімпійський чемпіон (2): (1964, 1968)
• Чемпіон світу (9): 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971
• Бронзовий призер (1): 1961
• Чемпіон Європи (8): 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970
• Срібний призер (1): 1971
• Чемпіон СРСР (3): 1962, 1967, 1969
• Срібний призер (4): 1965, 1966, 1968, 1970
• Бронзовий призер (5): 1963, 1964, 1972, 1975, 1979
• Володар Кубка СРСР (2): 1970, 1971
• Фіналіст (1): 1967
• Чемпіон Японії (1): 1977

Нагороди[ред. | ред. код]

• Орден Трудового Червоного Прапора (30.03.1965)
• Орден «Знак Пошани» (24.07.1968)
• Орден Дружби (1995; у зв'язку з 60-річчям спортивного товариства «Спартак»)
• Олімпійський орден (2000)
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (26.04.2000)
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (18.01.2007)
• Орден Пошани (2010)

Статистика[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Статистика виступів та профіль гравця на Eliteprospects.com, Eurohockey.com, The Internet Hockey Database