Стебні (Верховинський район) — Вікіпедія

село Стебні
	Панорама села СтебніПанорама села Стебні
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Верховинський район
Громада	Білоберізька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26020010120021901
Облікова картка	Стебні
Основні дані
Засноване	1731
Колишня назва	Стебнів
Населення	728
Площа	84 км²
Густота населення	8,67 осіб/км²
Поштовий індекс	78715
Телефонний код	+380 3432
Географічні дані
Географічні координати	48°05′57″ пн. ш. 24°59′02″ сх. д. / 48.09917° пн. ш. 24.98389° сх. д.Координати: 48°05′57″ пн. ш. 24°59′02″ сх. д. / 48.09917° пн. ш. 24.98389° сх. д.
Водойми	річка Білий Черемош
Відстань до; районного центру	21 км
Найближча залізнична станція	Вижниця
Відстань до; залізничної станції	26 км
Місцева влада
Адреса ради	78722, Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Стебні
Карта
	Стебні
	Стебні
Мапа
	Стебні у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стебні.

Стебні́ — село Верховинського району Івано-Франківської області. Входить до складу Білоберізької сільської громади.

Розташування[ред. | ред. код]

Село лежить за 21 км від районного центру Верховина та за 26 км від залізничної станції Вижниця. Через село протікає річка Білий Черемош.

Назва[ред. | ред. код]

В період з 1956 по 1993 рік називалося Стебнів.^[1]

Перша письмова згадка датована 1734 р. Однак заселення території теперішнього села Стебні почалося з кінця XV ст. Про походження назви села згадок немає. Але є спогади про назву села, записані від старожителів: «Село подібне до стебника. Стебник — це дерев'яний ящик, в який поміщали бджіл на зимівлю і опускали його в яму на понад половину. Географічне розташування села нагадує цей ящик: з усіх боків гори.»

Коли був час кріпосницької сваволі, доведена до відчаю частина кріпаків Покуття покидала свої села і пожитки та тікали від своїх поміщиків до Закарпаття. Шлях утікачів лежав уздовж Чорного Черемоша через Жаб'є (сучасна Верховина). Частина втікачів заселяла гірські хребти, що простягалися вздовж румунського кордону. Сюди через погані дороги менш доглядали визискувачі. Так і почалося заселення села Стебні. Але сховатися назавжди було неможливо, навіть у горах. Документи свідчать, що в середині XVIII ст. селяни відробляли панщину за те, що збирали гриби та ягоди в лісі, який належав панові.

Опришківський рух[ред. | ред. код]

Уже в 30—40-х рр. XVIII століття селяни виявляють перші спроби протесту проти кріпосного права. Спочатку це були стихійні виступи, а згодом масовіші повстання проти панів. В селі діяла група народних месників під керівництвом сміливого опришка Марусяка. Опришки нападали на поміщицькі маєтки, грабували, забирали їхнє майно і роздавали бідним. Через Стебні проходив навіть Олекса Довбуш, у якого шлях на Буковину пролягав через Жаб'є, Замагору, Красноїлля, Стебні, Довгопілля. У першій половині XVIII ст. тут діяв загін Василя Куділя.

Основна частина населення займалася тоді скотарством. Чоловіки крім того працювали на лісорубках. Умови праці були надзвичайно важкими. Люди працювали по 12—14 год. на добу. Жили вони в колибах. До 1939 року територія сучасного Верховинського району входив до складу Косівського повіту, який спочатку перебував під владою польсько-литовської шляхти, далі — австрійських магнатів, а після Першої світової війни знову був захоплений Польщею.

Перебуваючи більш як 700 років під ярмом поневолювачів, край зазнавав величезного соціального та національного гноблення. Населення було зовсім неписьменним. Також у 1932 році село зазнало голоду. Люди були змушені молоти на жорнах спорохнявілі пеньки і з цього дерев'яного борошна випікали собі «дерев'яний» хліб.

Незважаючи на тяжкий соціальний і національний гніт, населення села розвивало свою культуру і звичаї, дотримувалось традицій. Вже з другої половини XIX ст. розвивались художні промисли: різьба і випалювання по дереву, килимарство, ткацтво, бондарство.

Першим головою Стебнівської сільської ради був Юрій Федорович Кочерган.

Боротьба проти окупантів[ред. | ред. код]

У липні 1942 року в Стебнях з'явилася перша група німецьких окупантів. Комендантом села був призначений німецький офіцер Грінберг. Почалися важкі дні нацистської окупації. Грабіжники забирали у населення ліс, худобу, продукти. Населення втратило все, чим користувалося досі. В школі ніхто не вчився, медичну установу було зруйновано. Багато людей було насильно відправлено на роботи в Німеччину. Організатором бандерівського підпілля був запальний націоналіст І. Ю. Аксюк. Підпільна робота перейшла в багаторічну партизанську війну (УПА) спочатку з німецькими, а далі — з московськими окупантами^[2].

Повоєнний час[ред. | ред. код]

Після війни, в грудні 1951 року, група селян — І. І. Скидан, І. І. Гаврищук, Г. Д. Уласійчук та інші організували ініціативну групу зі створення в селі колгоспу. У березні 1952 року на зборах селян було призначено склад правління колгоспу на чолі з І. І. Скиданом. Новоорганізований колгосп було вирішено назвати ім'ям Лесі Українки. Артілі належало 980 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 380 га сіножатей, 2501 га пасовищ, 315 га лісу. В селі займалися вирощуванням великої рогатої худоби, вівчарством, переробкою деревини.

12 серпня 1952 р. Жаб'євський райвиконком ліквідував Стебнівську сільраду з приєднанням її до Устеріківської сільради.

В 1950-х роках була знову відкрита початкова школа. В 60-х роках — восьмирічна школа. Пізніше було відкрито пришкільний інтернат. В 1957—1959 рр. було відкрито середню школу, за час її існування був тільки один випуск десятикласників.

Незалежній Україні[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року село в складі незалежної України.

2 жовтня 2015 року шляхом об'єднання Білоберізької, Устеріківської та Хороцівської сільських рад село увійшло до Білоберізької сільської громади^[3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Білоберізької сільської громади.^[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району, село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району.^[5]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 677 осіб, з яких 320 чоловіків та 357 жінок.^[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 727 осіб.^[7] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську.^[8]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі працює ЗОШ I—II ступенів та ФАП. У 1992 році відкрито відділення зв'язку. Також селі є: Будинок культури, приватні магазини, дитячий садок, церква, музей флори та фауни Прикарпаття.

Для туристів тут є готелі: «Мрія гуцула», «Кам'яний рай» — двоповерховий будинок, оздоблений каменем, на першому поверсі якого розташований ресторан (70 місць), на другому поверсі — готель (11 номерів). На території є альтанки, шашлична, мангал.

Учасники визвольної боротьби ОУН та УПА[ред. | ред. код]

Захоплені та засуджені за участь у визвольній боротьбі[ред. | ред. код]

Гаврильчук Степан Михайлович, 1921 р. н., с. Стебні Верховинського району, українець, малописьменний. Проживав нелеґально. Заарештований 14.07.1945. Звинувачення: вояк УПА (сотня Грома), псевдо — Орлик. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 29.09.1945 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 15.06.1994.
Ісак Онуфрій Дмитрович, 1915 р. н., с. Стебні Верховинського району, українець, освіта початкова. Проживав нелеґально. Заарештований 22.04.1945. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Яр, господарчий кущового проводу ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 30.07.1945 засуджений на 20 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.04.1992.
Феркаляк Лук’ян Палійович, 1910 р. н., с. Стебні Верховинського району, українець, освіта початкова. Проживав нелеґально. Заарештований 04.03.1946. Звинувачення: комендант куща самооборони (1944—1945), псевдо — Кармелюк, господарчий станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 30.05.1946 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.02.1995.
Феркаляк Михайло Палійович, 1925 р. н., с. Стебні Верховинського району, українець, освіта початкова. Проживав нелеґально. Заарештований 04.03.1946. Звинувачення: вояк УПА (сотня Грома, кущ самооборони, 1944—1945), псевдо — Квітка, Бистрий. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 30.05.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 12.11.1991.
Шикман Онуфрій Антонович, 1908 р. н., с. Стебні Верховинського району, українець, освіта початкова. Проживав нелеґально. Заарештований 30.06.1945. Звинувачення: вояк УПА (сотня Дорошенка), псевдо — Низький. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 12.10.1945 засуджений на 15 років каторжних робіт і 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 26.03.1993.

Загинули в збройній боротьбі[ред. | ред. код]

Гаврищук Дмитро Юрійович, 1902 р. н., с. Стебні Верховинського району, українець, освіта початкова. Проживав нелеґально. Заарештований 16.10.1944. Звинувачення: ройовий УПА. Військовим трибуналом 138-ї СД 23.10.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі. Загинув 1950-го в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 25.06.1992.
Федюк Михайло Григорович, 1905 р. н., с. Стебні Верховинського району, українець, малописьменний. Проживав нелеґально. Заарештований 02.05.1945. Звинувачення: вояк УПА (сотня Дорошенка), псевдо — Прудкий. Загинув 02.02.1946 в ув’язненні, місце поховання невідоме. 31.08.1946 справу припинено.
Аксюк Михайло Юрійович, 1923 р. н., с. Стебні Верховинського району, охоронець кущової ОУН, псевдо - Малий, † 10.07.1951 р., с. Красноїлля Верховинського району.
Дуденчук Михайло, 1924 р. н., с. Стебні Верховинського району, стрілець куреня Чорноти, псевдо - Граб, † 18.01.1947 р., біля с. Зелене Верховинського району.
Танасійчук Петро Миколайович, 1925 р. н., с. Стебні Верховинського району, керівник кущової ОУН, псевдо - Кучерявий, † 02.07.1952 р., невідомо.
Том’юк Григорій Петрович, 1927 р. н., с. Стебні Верховинського району, охоронець кущової ОУН, псевдо - Вихор, † 27.07.1950 р., с. Голови Верховинського району.

Загинули на території села[ред. | ред. код]

Кочерган Микола, 1922 р. н., с. Довгополе Верховинського району, керівник боївки рай-проводу ОУН, псевдо - Верховинець, † 05.02.1947 р., с. Стебні Верховинського району.
Микитейчук Василь Григорович, 1901 р. н.,с. Красноїлля Верховинського району, стрілець боївки рай-проводу ОУН, псевдо - Гамалія, † 21.05.1948 р., с. Стебні Верховинського району.
Михайлюк Юрій Дмитрович, 1925 р. н., с. Стебні Верховинського району, керівник кущової ОУН, псевдо - Погром, † 09.06.1948 р., с. Стебні.
Шикеряк Дмитро Федорович, 1925 р. н., колишній Жабївський район, спец кур'єр кущової ОУН, † 18.09.1947 р., с. Стебні Верховинського району.^[9]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Село згадується у повісті Гната Хоткевича «Камінна душа».

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стебні (Верховинський район)

Джерела[ред. | ред. код]

Записано зі слів старожилів: Бельмеги Василини Максимівни (1914 р. н.) та Бельмеги Дмитра Михайловича (1906 р. н.).

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019.
↑ Бойові світлини легендарної медсестри УПА «Квітки» опублікували у соцмережі після її смерті. ФОТО
↑ ВВРУ, 2016, № 10, стор. 55
↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
↑ Івано-Франківська область. www.reabit.org.ua. Процитовано 15 листопада 2022.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019.

[2] Бойові світлини легендарної медсестри УПА «Квітки» опублікували у соцмережі після її смерті. ФОТО

[3] ВВРУ, 2016, № 10, стор. 55

[4] Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.

[5] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[населення_1989-6] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

[населення_2001-7] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

[населення_2001_мова-8] Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

[9] Івано-Франківська область. www.reabit.org.ua. Процитовано 15 листопада 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]