Стефанович-Стасенко Павло Свиридович — Вікіпедія

Павло Свиридович Стефанович-Стасенко
 Генерал-майор
генеральний хорунжий
Загальна інформація
Народження 13 травня 1869(1869-05-13)
?
Смерть невідомо
Громадянство  УНР
Військова служба
Приналежність  УНР
Війни / битви Українсько-більшовицька війна
Командування
83-я піхотна дивізія
9-та піша дивізія
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Георгіївська зброя
Георгіївська зброя

Павло Свиридович Стефанович-Стасенко (13 травня 1869 — ?) — український військовик, генеральний хорунжий армії Української Держави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з Чернігівщини. Закінчив «Орловський, Бахтіна, кадетський корпус», 3-тє військове Олексіївське училище у 1890 році, вийшов підпоручиком до 2-ї артилерійської бригади (Новогеоргієвськ). Закінчив у 1900 році Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом, обіймав посади у штабі Кавказької військової округи.

З 6 грудня 1904 року підполковник. З 5 листопада 1905 року на посаді завідувача військових переміщень на залізницях Кавказької військової округи. 6 грудня 1908 йому присвоєно звання полковника.

Учасник Першої світової війни. З 1914 року командир полку. З березня 1916 начальник штабу 2-ї Кавказької стрілецької дивізії. 10 квітня 1916 присвоєно звання генерал-майор. З 11 березня 1917 начальник штабу 40-го армійського корпусу. З листопада 1917 року перебував у розпорядженні командувача 9-ї армії.

З 11 квітня 1918 року начальник 83-ї піхотної дивізії, що перейшла на українську службу. З 8 червня 1918 начальник 9-ї пішої дивізії Армії Української Держави.

У листопаді 1918 виїхав на Дон. З 22 січня 1919 перебував у резерві командного складу Збройних Сил Півдня Росії. Білоемігрант. Подальша доля невідома.

Література[ред. | ред. код]