Стефанчук Олексій Іванович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Стефанчук.
Стефанчук Олексій Іванович
Народився 1 вересня 1951(1951-09-01) (72 роки)
Чортків, УРСР
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльність Лікар ортопед-травматолог
Alma mater Тернопільський державний медичний інститут
Діти Руслан Стефанчук
Микола Стефанчук
Нагороди
Заслужений лікар України
Заслужений лікар України

Олексі́й Іва́нович Стефанчу́к (нар. 1 вересня 1951, Чортків, УРСР) — український лікар ортопед-травматолог вищої категорії. Заслужений лікар України (2013). Завідувач травматологічним відділенням Хмельницької міської лікарні, головний ортопед-травматолог Хмельницького.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 вересня 1951 року у місті Чорткові на Тернопільщині.

1978 року закінчив Тернопільський державний медичний інститут за спеціалізацією «Лікувальна справа». Після закінчення Тернопільського державного медичного інституту, був направлений у м. Хмельницький для проходження інтернатури з загальної хірургії.

  • В 1979 році  розпочав роботу в Хмельницькій міській лікарні ортопедом-травматологом травматологічного відділення.
  • В 1981 році  закінчив спеціалізацію по ортопедії і травматології при Київському інституті вдосконалення лікарів.
  • В 1984 році  з ініціативи та під керівництвом О. І. Стефанчука було відкрито 3-й в СРСР кабінет мануальної терапії.
  • У 1986 році  Міністерство охорони здоров'я СРСР визнало роботу кабінету мануальної терапії кращою в Радянському Союзі, а його досвід було взято за основу для наступного впровадження методик лікування у інших союзних республіках.

О. І. Стефанчук регулярно проходить стажування в кращих клініках України (Київ, Харків, Донецьк, Львів), Росії (Москва), Польщі (Варшава, Краків, Вроцлав, Закопане, Люблін, Бидгощ, Бєлосток), Австрії (Інсбрук), Німеччині (Кьольн, Гамбург), Великої Британії (Глостер), США (Сан-Франциско) проводить спільні операції із кращими фахівцями України, Росії, Польщі, Нідерландів, Великої Британії, США. Успішно впроваджує нові методи лікування. Є постійним учасником конференцій, симпозіумів, з'їздів.

  • З 1999 року  призначений завідувачем травматологічного відділення Хмельницької міської лікарні.
  • З 2000 року  — позаштатний міський травматолог.
  • 13 листопада 2003 року разом з хірургами Сергієм Гузаром, Валентином П'янковським та Юрієм Павлішеним провів першу в історії Хмельницького операцію з пересадження штучного кульшового суглоба.[1]

Особисто впровадив в роботу травматологічного відділення новітні операції при травмах великих трубчастих кісток та суглобів, кісток тазу, лопаток, хребта, мікрохірургію кисті, ступні, цілий ряд реконструктивних операцій, ортопедичні операції.

Одним із перших в Україні впровадив нові методики лікування (інтрамедулярний блокуючий остеосинтез великих трубчатих кісток, транспедикулярну фіксацію хребта, остеосинтез кісток тазу). На базі відділення регулярно проводяться операції по реплантації кінцівок з відновленням їх функцій.

Використовуючи новітні технології та досвід успішно проводить операції з надання травматологічної допомоги людям похилого віку (понад 75 років), зокрема, провів операцію по ендопротезуванню кульшового суглобу 93-річному пацієнту. За період своєї трудової діяльності виконав понад 10 тисяч операцій.[2]

  • В 2008 році перший в Україні провів операцію ендопротезування головки променевої кістки.

Має 7 винаходів та раціоналізаторських пропозицій, які підтверджені відповідними свідоцтвами. Автор низки наукових статей з проблем політравми у медичних виданнях.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • З 2004 року — член Європейської асоціації малоінвазивної хірургії хребта.
  • З 2004 року — член Європейської асоціації «Лікарі надії».
  • З 2010 року — заступник голови Хмельницького обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська Асоціація ортопедів-травматологів».
  • У 2004 та 2010 роках балотувався до Хмельницької міської ради від УРП «Собор»[3].

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

  • Почесне звання «Заслужений лікар України» (15 червня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної системи охорони здоров'я, надання висококваліфікованої медичної допомоги та багаторічну сумлінну працю[4]
  • У 1998 році  визнаний кращим лікарем міста Хмельницького.
  • У 2006 році  нагороджений грамотою Міністерства охорони здоров'я України.
  • У 2009 році  відзначений подякою Президента України.
  • У 2011 році  нагороджений Почесною грамотою Міністерства охорони здоров'я України.
  • У 2012 році відзначений дипломом міського голови Хмельницького[5].

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Історична» операція в Хмельницькому. «День». Процитовано 28 липня 2018.
  2. ↑ Дмитрий Коваль начал учиться ходить в... 93 года. www.segodnya.ua. Процитовано 16 червня 2019. (рос.)
  3. ↑ Профіль політика. «Чесно». Процитовано 28 липня 2018.
  4. ↑ Указ Президента України від 15 червня 2013 року № 331/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня медичного працівника»
  5. ↑ Для хмельницьких лікарів створили Дошку пошани. «Всім». Процитовано 28 липня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефанчук_Олексій_Іванович&oldid=36172093