Стешенко Іван Никифорович — Вікіпедія

Стешенко Іван Никифорович
Народився 21 січня 1894(1894-01-21)
Лебедин, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 3 травня 1937(1937-05-03)[1] (43 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  УНР
 Українська РСР
 СРСР
Діяльність оперний співак
Знання мов російська
Іван Стешенко

Стешенко Іван Никифорович (21 січня 1894, Лебедин — 3 травня 1937, Харків) — український оперний співак-бас.

Життєпис[ред. | ред. код]

Співу вчився в Санкт-Петербурзі та Італії за сприяння графів Василя та Олексія Капністів[2], на сцені з 1914 р. (дебютував у м. Бергамо).

1917–1921 рр. — соліст Київської опери, 1932–1934 рр. — Харківської опери.

У 1921–1932 рр. гастролював у Львові[3], Польщі, Італії, Англії, Франції, США. 1934–1937 рр. — соліст Харківської філармонії. Найкращі партії: Тарас Бульба, Мефістофель, Борис Ґодунов (в однойменних операх М. Лисенка, А. Бойто, М. Мусорґського), Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Зарастро («Чарівна флейта» В.-А. Моцарта), Доктор («Воцек» А. Берґа), Дон Базіліо («Севільський цирульник» Дж.-А. Россіні).

Іван Стешенко в ролі Бориса Годунова в опері «Борис Годунов» Модеста Мусоргського (Нью-Йорк, 1920-ті роки)

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]