Столипін Аркадій Петрович — Вікіпедія

Столипін Аркадій Петрович
фр. Arkadi Stolypine
Народився 20 липня 1903(1903-07-20) або 1903[2]
Kalnaberžėd, Surviliškis Eldershipd, Кедайняйський район, Литва
Помер 11 грудня 1990(1990-12-11)[1] або 1990[2]
Париж
Країна  Російська імперія
 Франція
Діяльність журналіст, письменник
Галузь журналістика[2], літературна діяльністьd[2], політична діяльність[2] і соціальна активність[d][2]
Alma mater Особлива військова школа Сен-Сір
Знання мов російська і французька[1]
Рід Столипіниd
Батько Столипін Петро Аркадійович
Мати Столипіна Ольга Борисівна

Арка́дій Петро́вич Столи́пін (20 липня 1903, Ковенська губернія, Російська імперія − 11 грудня 1990, Париж) — французький письменник і публіцист російського походження. Займався російською і французькою журналістикою. Єдиний син прем'єр-міністра Російської імперії П. А. Столипіна.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у маєтку Столипіних — Колноберже[lt][3] Ковенської губернії.

У 3 роки був важко поранений через терористичний акт, що стався на Аптекарському острові Санкт-Петербурга на тлі Російської революції. У 8 років втратив батька. Навчався в гімназії, яку не встиг закінчити через Лютневу та Жовтневу революції. Після останньої із сім'єю потрапив до садиби поблизу Вінниці. Там у січні 1920 року чекістський трибунал засудив усю сім'ю Столипіних до смерти. Проте Аркадієві з матір'ю вдалося втекти звідти[4].

З 1920 року жив у еміграції.

У 1924 році вступає у французьку військову школу в Сен-Сіре, але змушений перервати навчання за станом здоров'я.

З 1935 року — член Народно-трудового союзу російської еміграції.

Працював банківським службовцем до початку Другої світової війни. Потім, в умовах воєнного часу, зосередився на підпільній політичній діяльності НТС (Народно-Трудового Союзу російських солідаристів).

Був головою відділу НТС у Франції з 1942 по 1949 рік, редактором в інформаційному агентстві Франс-Прес. Довгі роки був головою Офіцерського суду совісті і честі НТС.

З 1969 року — член редакційної колегії емігрантського журналу «Посев», що випускається в Німеччині.

З 1984 року — член церковного Свято-Князь-Володимирського братства (Німеччина).

Твори[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

У 1930 році одружився з Франсуазою Грацією, дочкою колишнього посла Франції Жоржа Луї. У шлюбі народилися[5] :

  • Петро (1931—1967) — не залишив спадкоємців;
  • Дмитро (1934—2014), як і батько, працював у «Франс-Прес». Одружений на Анн. Діти:
    • Аркадій — займається бізнесом, має 3 дочок і сина Ніколя (нар. 1992);
    • Олександр — художник[6];
    • Софі
  • Марія-Па (1947—1999) — не залишила спадкоємців.

В Україні[ред. | ред. код]

На початку Першої світової війни Аркадій Столипін приїздив разом із матір'ю Ольгою Борисівною та його сестрами Оленою (1893—1985), Ольгою (1897—1920) і Олександрою (1898—1987) в Немирівський палац до княгині Марії Щербатової. В палаці розташовувався лазарет, де княгиня та Столипіни працювали сестрами милосердя. Син княгині Щербатової, Володимир Олексійович (16.02.1880 — 15.01.1920) був одружений з 29.04.1915 на Олені Петрівні Столипіній, сестрі Аркадія Столипіна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
  3. ↑ Дом Столыпиных в Калнабярже сегодня. Архів оригіналу за 12 вересня 2010. Процитовано 29 вересня 2011.
  4. ↑ Незабытые могилы. Российское зарубежье некрологи: 1917-1997. Том 6 Книга 2 (PDF).
  5. ↑ Черкасов П. "Россия всегда оставалась частью моей жизни". Интервью с Димитрием Столыпиным на борту теплохода "Инженер Пташников". — Родина. — 2012. — № 4. — С. 2-7.
  6. ↑ Русский очевидец/L'Observateur russe 19.10.2011 «Где живут потомки Столыпина»

Література[ред. | ред. код]

  • Г. А. Рар : … І буде наше покоління давати історії звіт. Спогади. — М .: «Русский Путь», 2011. ISBN 978-5-85887-382-2

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Столипін_Аркадій_Петрович&oldid=39592708