Стратегічне бомбардування — Вікіпедія

Стратегічне бомбардування — складова військової стратегії, що має за мету знищення економічного та воєнного потенціалу держави противника, знищуючи його основні економічні джерела, елементи потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані у військових цілях, а також волю громадськості вести війну, без застосування сухопутних військ або військово-морських сил. Стратегічне бомбардування полягає в організації систематичних та масштабних ударів військовою стратегічною авіацією, під час яких застосовуються стратегічні бомбардувальники, ракети далекої або середньої дальності, або оснащені ядерною зброєю винищувачі-бомбардувальники, щоб атакують цілі, котрі вважаються життєво важливими для ведення війни противником.

Терор бомбардуванням[ред. | ред. код]

Ракетний терор[ред. | ред. код]

Ракетний терор — вираз, що застосовується українськими медіа, посадовцями тощо на позначення масованих ракетних обстрілів під час російського вторгнення в Україну (з 2022). Російські ракетні атаки стали причиною забороненого повітряного простору над усією територією України та ознаменувалися численними воєнними злочинами, як то удари по критичній інфраструктурі та удари по житловій забудові. Поняття ракетного терору часто прив'язують до російського державного тероризму та використовують для обґрунтування потреби України в сучасних засобах протиповітряної оборони, в тому числі — багатоцільових винищувачах (див. також Коаліція винищувачів). На початку вторгнення також були пропозиції безпольотної зони над Україною.^[1]^[2]^[3]^[4]^[5]^[6]^[7]

Перелік[ред. | ред. код]

Нижче наведено перелік основних стратегічних бомбардувань в історії.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стратегічне бомбардування

Axinn, Sidney (2008). A Moral Military. Temple University Press. ISBN 978-1-59213-958-3.
Boyne, Walter J. (1994). Clash of Wings: World War II in the Air. New York: Simon & Schuster. с. 343, 344.
Longmate, Norman (1983). The Bombers: The RAF offensive against Germany 1939–1945. Hutchinson. ISBN 0-09-151580-7.
Lovell, George (2000). Consultancy, Ministry & Mission. Continuum International Publishing Group. с. 10. ISBN 9780860123125.
Myrdal, Alva (1977). The game of disarmament: how the United States and Russia run the arms race. Manchester University Press ND. ISBN 0719006937.
Omissi, David (1990). Manchester University Press. ISBN 0-7190-2960-0.
Overy, R. J. (2005). The air war, 1939–1945. Brassey's. ISBN 978-1-57488-716-7.
Taylor, Frederick (2005). Dresden: Tuesday 13 February 1945. London: Bloomsbury. ISBN 0-7475-7084-1.

Джерела[ред. | ред. код]

Clodfelter, Mark. Beneficial Bombing: The Progressive Foundations of American Air Power, 1917—1945 (University of Nebraska Press; 2010) 347 pages
Davis, Richard G. «Bombing Strategy Shifts, 1944-45», Air Power History 39 (1989) 33-45
Franklin, Noble, and Charles Webster. The Strategic Air Offensive against Germany, 1939—1945 (4 volumes, 1961), official RAF history
Griffith, Charles. The quest: Haywood Hansell and American strategic bombing in World War II (1999) online edition [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.]
Kennett, Lee B. A History of Strategic Bombing (1982)
Levine, Alan J. The Strategic Bombing of Germany, 1940—1945 (1992) online edition [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
MacIsaac, David. Strategic Bombing in World War Two (1976)
Messenger, Charles. «Bomber» Harris and the Strategic Bombing Offensive, 1939—1945 (1984), defends Harris
Verrier, Anthony. The Bomber Offensive (1968), British
Werrell, Kenneth P. «The Strategic Bombing of Germany in World War II: Costs and Accomplishments», Journal of American History 73 (1986) 702—713; good place to start. in JSTOR

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Надійний щит ППО зробить неможливим російський ракетний терор, і це означатиме безпеку для мільйонів людей – звернення Президента України. Сайт Президента України. 17 грудня 2022. Архів оригіналу за 11 листопада 2023.
↑ Russia’s missile terror has failed, Ukraine’s intel says. english.nv.ua (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
↑ ОТРК "Искандер": зброя ракетного терору. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
↑ Приазов’я, Новини (16 жовтня 2022). «Руйнація режиму Путіна». Коли Росія припинить ракетний терор України?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
↑ Ракетний терор росії — всі публікації по тегу » Слово і Діло. Слово і Діло (укр.). 29 грудня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
↑ Ракетний терор: що робити українцям. LB.ua. 12 жовтня 2022. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 29 грудня 2023.
↑ Стратегічна авіація Росії: інструмент ракетного терору України. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2024. Процитовано 5 березня 2024.

[1] Надійний щит ППО зробить неможливим російський ракетний терор, і це означатиме безпеку для мільйонів людей – звернення Президента України. Сайт Президента України. 17 грудня 2022. Архів оригіналу за 11 листопада 2023.

[2] Russia’s missile terror has failed, Ukraine’s intel says. english.nv.ua (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.

[3] ОТРК "Искандер": зброя ракетного терору. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.

[4] Приазов’я, Новини (16 жовтня 2022). «Руйнація режиму Путіна». Коли Росія припинить ракетний терор України?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.

[5] Ракетний терор росії — всі публікації по тегу » Слово і Діло. Слово і Діло (укр.). 29 грудня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.

[6] Ракетний терор: що робити українцям. LB.ua. 12 жовтня 2022. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 29 грудня 2023.

[7] Стратегічна авіація Росії: інструмент ракетного терору України. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2024. Процитовано 5 березня 2024.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]