Сухопутні війська Корейської Народно-Демократичної Республіки — Вікіпедія

Сухопутні війська КНДР
조선인민군 륙군
朝鮮人民軍 陸軍
Chosŏn-inmin'gun Ryukkun
Нарукавний знак сухопутних військ Північної Кореї
Засновано 20 серпня, 1947; 76 років тому (1947-08-20)
Країна  Північна Корея
Вид Збройні сили
Тип сухопутні війська
Роль ведення бойових дій перевано на суходолі
Чисельність 950 000 активний перонал
420 000 резервісти[1]
Марш Пісня Корейської народної армії[en]
Оснащення ~4,300 танків
~2,500 бойових машин піхоти
~8,600 одиниць артилерії
~5,500 реактивних систем залпового вогню[2][1]
Війни/битви Корейська війна
Командування
Головнокомандувач Верховний лідер
Кім Чен Ин[3]
Перший заступник командувача генерал Лі Йон Гіль
Визначні
командувачі		 Чхве Йон Гон
Кім Чхек
Знаки розрізнення
Прапор
Медіафайли на Вікісховищі
Ця стаття про сухопутні війська КНДР. Про збройні сили Північної Кореї див. Корейська народна армія.

Сухопутні війська КНДР (KPAGF; кор.: 조선인민군 륙군, 朝鮮人民軍 陸軍, Joseon-inmingun Ryukgun, Chosŏn-inmin'gun Ryukkun) — основний вид Корейської народної армії, відповідальний за наземні військові операції.


Історія[ред. | ред. код]

Сухопутні війська Корейської народної армії були сформовані 20 серпня 1947 року. Вони переважали чисельністю та озброєнням війська Південної Кореї на початку спалаху Корейської війни у червні 1950 року до того, як були відкинуті об'єднаним контрнаступом ООН і Республіки Корея. Формування сухопутних військ Північної Кореї, які брали участь у Корейській війні, включали 1-й корпус[en], the 2-й[en] та 3-й корпус[en]. 4-й корпус[en] та 5-й корпус[en], 6-й та 7-й корпус були сформовані після початку війни. Дивізії включаючи 105-ту танкову дивізію[en], 1-шу[en], 2-гу[en], 3-тю[en], 4-ту[en], 5-ту[en], 6-ту[en], 7-му, 8-му, 9-ту, 10-ту, 12-ту, 19-ту та 43-тю піхотні дивізії. Під час Корейської війни вони також включали ряд незалежних підрозділів, таких як 766-й піхотний полк[en].

Військовий парад у Пхеньяні, 2015 рік

У 1960 році сухопутні війська КНДР, можливо, налічували менше 400 000 осіб і, ймовірно, не перевищував цю цифру до 1972 року. Тоді сили значно розширилися протягом наступних двох десятиліть. У 1992 році налічувалося 950 тис. осіб.[4] До цього розширення сухопутних сил Північної Кореї армія Південної Кореї чисельно переважала їх. З 1970-х років Південна Корея почала випередати Північну з точки зору економіки. Таким чином, Південна Корея могла модернізувати свої сили, що, у свою чергу, насторожило Північну Корею та призвело до розширення північнокорейських збройних сил. Слабша з двох Корей зберегла більшу збройну силу. Розмір, організація, розташування та бойові можливості Сухопутних сил дають військовим Пхеньяну, хоча й технологічно нижчим, можливі варіанти як для обмежених наступальних операцій для штурму нижньої половини півострова, так і для обмежених оборонних операцій проти будь-якої передбачуваної загрози з боку Південної Кореї.

У 1972 році Скалапіно та Лі «Комунізм у Кореї: суспільство» надали організаційну схему, яка показувала 1-шу, 2-гу, 3-ю, 5-ту та 7-му групи армій (стор. 940). 1-й, 2-й (п'ять дивізій) і 5-й мали чотири дивізії плюс бригаду або полк; 3-й мав чотири дивізії, а 7-й три дивізії і три бригади. Скалапіно та Лі спиралися на опублікований у Південній Кореї «Північнокорейський щорічник». Розсекречений документ ЦРУ 1971 року, в якому йдеться про оцінку DIA 1970 року[5] вказують на те, що 1-ша група армій включала 13-ту та 47-му піхотні дивізії.

«Криза в Кореї» Йосефа Боданського розповідає про північнокорейський бойовий порядок у 1984–88 роках.[6] 1-ша, 2-га (п'ять дивізій, одна бригада) і 5-та групи армій, кожна з чотирьох дивізій і однієї окремої бригади, прикривали східний, західний і центральний сектори ДМЗ. III, VI і VII корпуси були розгорнуті навколо Вонсана і прибережних районів, а IV корпус, нещодавно перетворений з 4-ї групи армій, — навколо Пхеньяна. Усі корпуси мали під командуванням фактично стандартні чотири дивізії та окрему бригаду, окрім VII корпусу з трьома дивізіями та трьома бригадами. Групи армій описувалися як ударні сили, тоді як корпус також мав обов'язки з утримання землі. III, VI і VII корпуси почали формування бронетанкових і механізованих частин у 1985 році.

З часом ця організація пристосувалася до унікальних обставин військової проблеми, з якою стикається КНА, а також до еволюції північнокорейської військової доктрини та думки.

У 1996 році значну частину персоналу, а також місцевих урядовців VI корпусу було заарештовано та засуджено за хабарництво та корупцію.[7] Штаб VI корпусу, який знаходився в Чхонджіні, відповідав за військову діяльність у всій провінції Північний Хамгьон. До його складу входили три стрілецькі дивізії, чотири ракетні бригади і один артилерійський дивізіон. Джозеф Ф. Бермудес повідомляє в «Щиті великого лідера», що цей інцидент не був державним переворотом, але про нього часто повідомляють саме так.[8] У будь-якому випадку, корпус було розформовано, а його підрозділи передислоковані в інші місця, деякі до IX корпусу у провінції Північний Хамгьон. IX корпус тепер включає 24-ту дивізію та 42-гу дивізію.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.mnd.go.kr/user/mnd/upload/pblictn/PBLICTNEBOOK_201901160236460390.pdf [Архівовано 2019-08-08 у Wayback Machine.]
  2. ↑ http://www.mnd.go.kr/user/mndEN/upload/pblictn/PBLICTNEBOOK_201705180357180050.pdf [Архівовано 2021-10-19 у Wayback Machine.]
  3. ↑ North Korean military takes oath of loyalty. www.enca.com. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 31 грудня 2022.
  4. ↑ Korean People's Army. Архів оригіналу за 15 квітня 2008. Процитовано 14 лютого 2008.
  5. ↑ 47TH INFANTRY DIVISION FIRST ARMY GROUP NORTH KOREA | CIA FOIA (foia.cia.gov). Cia.gov. Процитовано 2 червня 2022.
  6. ↑ Yossef., Bodansky (1994). Crisis in, Korea. New York, N.Y.: S.P.I. Books. с. 87–88. ISBN 9781561713325. OCLC 30641772.
  7. ↑ Joseph F. Bermudez, Shield of the Great Leader, 2001, 59.
  8. ↑ Remembering the Coup d'etat in 1996. Daily NK. 5 лютого 2011. Процитовано 12 січня 2017.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сухопутні війська Корейської Народно-Демократичної Республіки


Танк Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сухопутні_війська_Корейської_Народно-Демократичної_Республіки&oldid=41583020