Сюрреалістична музика — Вікіпедія

Сюрреалісти́чна му́зика (англ. Surrealist music) — напрямок у музиці, який сформувався на початок 1920-х років у Франції.

Сюрреалістична музика характеризується парадоксальним поєднанням різних музичних форм і стилів, а також використанням несподіваних звукових алюзій.

Теодор Адорно визначив сюрреалістичну музику як «поєднання історично девальвований музичних фрагментів за допомогою такого їх монтажу, що дозволяє надати їм смисли в рамках нового естетичного єдності».^[1]

Як найхарактерніші естетичні атрибуції сюрреалістичної музики критики найчастіше згадують чистий психічний автоматизм, неідіоматичну імпровізаційність і колажність.^[2]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ «Juxtaposes its historically devalued fragments in a montage-like manner which enables them to yield up new meanings within a new aesthetic unity»: Discussing Theodor Adorno, Max Paddison, (1993, 90)
↑ LeBaron, Anne, Reflections of Surrealism in Postmodern Musics. In Postmodern Music/Postmodern Thought, Lochhead, Judy and Auner, Joseph, eds. (2002)

Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] «Juxtaposes its historically devalued fragments in a montage-like manner which enables them to yield up new meanings within a new aesthetic unity»: Discussing Theodor Adorno, Max Paddison, (1993, 90)

[2] LeBaron, Anne, Reflections of Surrealism in Postmodern Musics. In Postmodern Music/Postmodern Thought, Lochhead, Judy and Auner, Joseph, eds. (2002)

[1]

[2]