French
DeutschСімо Матавуль — Вікіпедія
| Сімо Матавуль | |
|---|---|
 | |
| Народився | 14 вересня 1852 Шибеник |
| Помер | 20 лютого 1908 (55 років) Белград |
| Поховання | Новий цвинтар |
| Підданство | Королівство Сербія |
| Національність | серб |
| Діяльність | письменник |
| Знання мов | сербська[1] |
| Членство | Сербська академія наук і мистецтв (20 лютого 1908) і Спілка письменників Сербії |
| Magnum opus | Friar Brne Bakonja: his schooling and tonsured |
| Конфесія | православ'я |
| Батько | Стеван Матавуль |
| Мати | Симеуна Тріва |
| У шлюбі з | Міліца Стефанович Любіца Димович |
Сімо Матавуль (Симо Матавуљ, 14 вересня 1852 —20 лютого 1908) — сербський письменник-романіст епохи реалізму.
Життєжпис[ред. | ред. код]
Народився 1852 року у родині торговця Стевана Матавулі. Навчався у рідному місті — в початковій школі та гімназії. Деякий час мав намір стати ченцем, тому відравився разом із дядьком до монастиря Крупа. Проте швидко змінив свої настрої. В результаті поступив до Задарського педагогічного коледжу, який закінчив у 1871 році.
Спочатку був вчителем у сербських сільських школах Далмації. У 1874 році влаштувався до Сербської військово-морської академії у м.Херцег-Новий. З 1881 до 1882 року був директором гімназії м. Цетинє (князівство Чорногорія). В цей час також був вчителем спадкоємця чорногорського трону Данила та його брата Мірку.
У 1887 році перебирається до м. Заєчар (Сербія), а 1889 року — до гімназії у Белграді. 1889 року призначається головою прес-бюро Міністерства закордонних справ Сербського королівства. У 1904 році стає членом сербської королівської академії. Помер у Белграді в 1908 році.
Творчість[ред. | ред. код]
Перші оповідання та романи Матавуля мали етнографічний характер із романтичними тенденціями («Наші жебраки», 1881; «Ускок», 1892 рік). При цьому містили ідеалізацію дійсності.
Перейшовши на позиції реалізму, Матавуль створив галерею характерів і соціальних типів Хорватського Примор'я, Чорногорії, Белграда. Найзначущішими з доробку письменника є далматинський цикл новел і антиклерикальний роман «Баконія фра Брне» (1892 рік). При цьому орієнтація письменника на усну народну прозу поєднується зі жвавим інтересом до європейської літератури, особливо французької та російської.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Біографія Сімо Матавулі[недоступне посилання з липня 2019]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сімо Матавуль |
|
