Сіньков Михайло Михайлович — Вікіпедія

Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (лютий 2020)

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (лютий 2020)

Михайло Михайлович Сіньков
Народження	1 липня 1937(1937-07-01) Дунаївці
Смерть	27 липня 2016(2016-07-27) (79 років) Хмельницький
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	архітектор, model builder, будівельник
Нагороди
Звання

Сіньков Михайло Михайлович (1 липня 1937, Дунаївці — 29 липня 2016, Хмельницький) — український майстер народної творчості, будівельник, відомий виготовленням макетів церков у масштабі з тростини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Сіньков народився 1 липня 1937 року в Дунаївцях у багатодітній родині робітників. У ранньому дитинстві втративши батька, залишився єдиним чоловіком у родині. З дитинства у хлопця проявлявся талант до малювання та майстрування.

У 1955 році Михайло Сіньков пішов служити до армії, де також знайшлося застосування його вмінням: ремонт взуття, будівництво, малювання. Під час строкової служби Михайло отримав фах військового будівельника і поїхав на будівництво до Одеської області, де пробув 10 років. Протягом цього періоду він отримав вищу освіту за фахом будівельника у тодішньому Ленінграді. У 1961 році майстер одружився зі своєю землячкою Галиною.

У 1962 році у Сінькових народився старший син Юрій і родина переїхала до Хмельницького. З того часу Михайло Михайлович займався сільським будівництвом, будівництвом житлових будинків, висотних заводських труб. У 1969 році в родині народився молодший син Руслан.

У 1992 році Михайло Михайлович вийшов на пенсію і зайнявся творчою роботою. Після відвідання Андріївського узвозу він був вражений різноманітними виробами майстрів і вирішив творити власні оригінальні вироби. Такими виробами стали мініатюрні храми з тростини — абсолютні копії існуючих храмів, зменшені у 50 разів.

Література[ред. | ред. код]

• Яхницька Я. «Хочу ще раз злетіти…»: Михайло Сіньков усе життя йшов до здійснення неможливого / Я. Яхницька // Сімейна Є! газета. — 2003. — 20 лют. — № 8. — С. 1.
• Небесна Я. Храми, збудовані з … тростини / Я. Небесна // Хмельницький вечірній. — 2003. — 6 берез. — № 3-4. — С. 8.
• Шпулак Н. «Хочу зберегти чудотворну архітектуру наших предків»: таким бачить своє життєве завдання Михайло Сіньков, який робить точні копії старовинних церков та мріє про відкриття у Хмельницькому власного музею / Н. Шпулак // Є! Сімейна. — 2004. — 19 лют. — № 8. — С. 16.
• Шибунько А. Михайло Сіньков: «В творчості границь немає, бо це — безкінечність»: понад 15 років Михайло Сіньков робить макети старовинних храмів з бамбукових паличок / А. Шибунько // Всім. — 2005. — 14 груд. — № 49. — С. 8.
• Бережіть собори ваших душ! // Українець. — 2007. — № 5. — С. 37.
• Вашеняк Л. Дерев'яне диво в руках майстра / Л. Вашеняк // Подільські Вісті. — 2011. — 20 жовтня. — № 160—161. — С. 1.

Посилання[ред. | ред. код]

• ХОДТРК "Поділля-центр" Виставка виробів з дерева.
• Михайло Сіньков: “В творчості границь немає, бо це - безкінечність” [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]; Українська народна првада, 14 грудня 2005.
• Очеретяні церкви Михайла Сінькова [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.]; Ірина Козак, Голос України, 21 лютого 2003.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.