Західна Ся — Вікіпедія


Ся
Сун (династія) Flag
1038 – 1227 Монгольська імперія Flag
Західна Ся: історичні кордони на карті
Західна Ся: історичні кордони на карті
Західна Ся у 1142 році
Столиця Сінцін, Хара-Хото
Форма правління Монархія
Імператор
 - 10381048 Імператор Цзінцзун
 - 12261227 Імператор Моді
Історія
 - Засновано 1038
 - скорена монголами 1227
Населення
 - в часи розквіту 3 000 000 осіб
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Західна Ся

Сі Ся — (кит. 西夏, Xī Xià, «Західна Ся»; 10381227) — держава, утворена наприкінці Х ст. тибето-бірманськими племенами мінья (тангути) на території сучасних китайських провінцій Ганьсу і західної частини Шеньсі. Відома також як Тангутська імперія. Завойована Ордою і включена до складу царства Ординського. Саме під час цього походу помер Чингізхан, власною смертю. Контролювала східний відрізок Великого Шовкового шляху.

Історія

[ред. | ред. код]

Тангути були підданими Сунської імперії до повстання 982 року, яке змусило китайських імператорів до 1006 року фактично визнати незалежність тангутів. Розквіт тангутської імперії припав на правління Лі Юаньхао (10321048), який дав своїй державі ім'я стародавнього хунського царства Ся (буквально Сі Ся — «Західне Ся», на захід від історичних земель хунну), прийняв титул імператора та спробував поширити свою владу на весь Китай. У 1044 році сунські правителі погодилися виплачувати йому данину в обмін на припинення набігів.

Протягом двохсот наступних років правителі Західного Ся періодично вступали в боротьбу з киданьскою династією Ляо і чжурчженьською імперією Цзінь. Їх система управління була вибудувана за сунським зразком, проте буддизм був зведений в ранг державної релігії. Була прийнята самобутня система тангутського письма, яку розробив придворний каліграф Єлі́ Женьжун за сприяння та під наглядом імператора Цзінцзуна.

У 1227 держава тангутів впала під ударами Чингісхана.

Основні тангутські царі та правителі держави Сі Ся

[ред. | ред. код]

Вани мінья (танґутів):

Храмове ім'я: Особисте ім'я: Роки:
китайською піньїнь українською китайською піньїнь українською життя правління
李思恭 Lǐ Sīgōng Лі Сиґун ?-886 ?-886
李思谏 Lǐ Sījiàn Лі Сицзянь ?-908 ?-908
李仁祐 Lǐ Rényòu Лі Женью
李彝昌 Lǐ Yíchāng Лі Їчан 908-909
李仁福 Lǐ Rénfú Лі Женьфу ?-933 909-933
李仁福 Lǐ Yíchāo Лі Їчао ?-935 933-935
李彝興 Lǐ Yíxìng Лі Їсін ?-967 935-967
李克睿 Lǐ Kèruì Лі Кежуй ?-978 967-978
李继筠 Lǐ Jìyún Лі Цзіюнь ?-980 978-980
李继捧 Lǐ Jìpěng Лі Цзіпен ?-1004 980-982
李继迁 Lǐ Jìqiān Лі Цзіцянь 963-1004 982-1004
李德明 Lǐ Démíng Лі Демін 981-1032 1004-1032
景宗 Jǐngzōng Цзінцзун 李元昊 Lǐ Yuánhào Лі Юаньхао 1003-1048 1032-1048
毅宗 Yìzōng Їцзун 李谅祚 Lǐ Liàngzuò Лі Лянцзо 1047-1067 1048-1067
惠宗 Huìzōng Хуейцзун 李秉常 Lǐ Bǐngcháng Лі Бінчан 1061-1086 1067-1086
崇宗 Chóngzōng Чунцзун 李乾顺 Lǐ Gānshùn Лі Ґаньчунь 1083-1139 1086-1139
仁宗 Rénzōng Женьцзун 李仁孝 Lǐ Rénxiào Лі Женьсяо 1124-1193 1139-1193
桓宗 Huánzōng Хуаньцзун 李纯祐 Lǐ Chún yòu Лі Чунью 1177-1206 1193-1206
襄宗 Xiāngzōng Сянцзун 李安全 Lǐ Ānquán Лі Аньцюань 1170-1211 1206-1211
神宗 Shénzōng Ченьцзун 李遵頊 Lǐ Zūnxū Лі Цзуньсюй 1163-1226 1211-1223
献宗 Xiànzōng Сяньцзун 李德旺 Lǐ Déwàng Лі Деван 1181-1226 1223-1226
末帝 Mòdì Моді (Можу) 李睍 Lǐ Xiàn Лі Сянь ?-1227 1226-1227

Тангутські царі Лі Цзіцянь та Лі Демін поховані у мавзолеях, розташованих на території Імператорських гробниць Західної Ся. Там же знайшли спочинок і сім імператорів Сі Ся: Лі Юаньхао, Лі Лянцзо, Лі Бінчан, Лі Ґаньчунь, Лі Женьсяо, Лі Чунью та Лі Аньцюань, а також члени їх родин і видатні особи.

Сі Ся на сторінках Галицько-Волинського літопису

[ред. | ред. код]
Дожидаючи бог покаяння християнського, повернув їх назад на землю східну, і пустошили вони землю Тангутську, і на інші країни ходили. Тоді ж і Чингіз, хан їх, тангутами убитий був, а їх, тангутів, обманувши, татари потім лукавством погубили. І інші землі вони війнами, а найпаче хитрістю погубили.

Вивчення

[ред. | ред. код]
Західна Ся (Western Xia) на карті XIII століття: між каракитаями, Тибетом, Монголією і Цзінь

Початок дослідженню їх культури, писемності і мови поклала знахідка П. К. Козловим великої бібліотеки тангутських текстів на розкопках мертвого міста Хара-Хото в 1909 році[1].

Див також

[ред. | ред. код]

Ghost Blows Out the Light

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. связи, © ИноСМИ ru 2000-2021При полном или частичном использовании материалов ссылка на ИноСМИ Ru обязательна Использование переводов в коммерческих целях запрещеноСетевое издание — Интернет-проект ИноСМИ RU зарегистрировано в Федеральной службе по надзору в сфере (14 січня 2018). Город Черной воды (Хэйшуй) из книги «Призрак задувает свечи» действительно существует. Сокровищница была разграблена Россией. ИноСМИ.Ru (рос.). Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.

Примітки

[ред. | ред. код]