С. В. Д. — Вікіпедія

С. В. Д.
рос. С. В. Д.
Жанрдрама
Режисер Григорій Козінцев
Леонід Трауберг
Сценарист Юрій Тинянов
Юліан Оксман
У головних
ролях
Петро Соболевський
Сергій Герасимов
Оператор Андрій Москвін
Художник Євген Єней
Кінокомпанія«Ленсовкіно»
Тривалість76 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1927
IMDbID 0020353

«С. В. Д.» (Союз Великого Діла) — радянський художній фільм Григорія Козінцева і Леоніда Трауберга, знятий в 1927 році. Фільм був частково втрачений, але кінознавцю Володимиру Дмитрієву вдалося знайти відсутні частини і сформувати повну версію картини.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Про повстання декабристів на півдні Росії. Дія фільму відбувається взимку 1825 року напередодні і в ході повстання.

Шулер і авантюрист Медокс виграє в трактирі кільце з ініціалами «С. В. Д». Це були ініціали нареченої програвшого. По ходу дії ці ініціали кілька разів змінюють свою розшифровку. Значення абревіатури по ходу фільму: «Щастя Вивозить Дурнів», «Союз Великого Діла», «Стежити … Видавати … Добити!» і «Союз Веселого Діла».

Картковий шулер Медокс проголошує перше значення абревіатури: «Щастя Вивозить Дурнів». Він зустрічається з дружиною генерала Вишневського, просить допомогти ввести його в місцеве суспільство, але отримує відмову.

Коли офіцер Суханов приходить арештовувати шулера, Медокс показує перстень як знак таємного товариства «Союз Великого Діла». Суханов приймає його за борця з царським режимом і не виконує наказ про арешт. Підступний шулер дає нову інтерпретацію «С. В. Д.» — «Стежити … Видавати … Добити!».

Суханов закохується в дружину керівника декабристів генерала Вишневського. Медокс за гроші видає учасників повстання на чолі з Вишневським. Повстання зазнає поразки. Медокс гуляє в гральному будинку і святкує поразку «Союзу великого діла» і перемогу «Союзу Веселого Діла».

Після поразки повстання Суханов звертається за допомогою до Медокса, але з'ясовується, що «Союз великого діла» в дійсності не існує, а є вигадкою авантюриста і провокатора. Медокс знущається над Сухановим і намагається вбити його, але Вишневська, що приїхала за листом Медокса, рятує поручика.

Потім переодягнений Медокс представляється полковником Соковніним і приїжджає до генерала Вейсмара, який брав участь в придушенні повстання. Медокс знову показує перстень, стверджуючи, що за його допомогою можна буде виманити беззбройних полонених, що сидять за гратами, на втечу, а потім знищити їх.

Після ряду пригод Суханову вдається проникнути у в'язницю, де були ув'язнені його товариші, і організувати їх втечу. Вишневська допомагає заарештованим учасникам повстання отримати зброю і втекти по підземному ходу в костел. Медокса викривають.

Втікачі знають, що в костелі їх чекає засідка. Однак солдати не знають про те, що повстанці озброєні. Щоб уникнути кровопролиття повсталим дають піти. Лише один солдат стріляє в Суханова. В кінці фільму поранений Суханов добирається до річки, де його знаходить Вишневська.

В авторській версії Суханов вмирає. У перезняті версії для європейських глядачів він залишається живим.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • С. В. Д. на сайті IMDb (англ.)