French
DeutschТабула (гра) — Вікіпедія
Табула (середньогр.: τάβλη, дошка)[1] — греко-римська гра на спеціальній дошці. Її вважають прямою попередницею сучасних нардів.
Історія[ред. | ред. код]
Згідно з Etymologiae Ісидора Севільського, табулу вперше винайшов грецький солдат Троянської війни на ім'я Алеа[en][3][4]. Найдавніший збережений опис «τάβλη» наведений в праці Агафія (VI ст. н. е.), що присвячена візантійському імператорові Зенону (бл. 474—475; 476—491). Він описує гру, в якій позиція Зенона змінюється від сильної до дуже слабкої після невдалого кидка кубиків[2]. За цим описом у XIX ст. Бек де Фукуре[fr] зміг реконструювати правила гри[2][5]. У гру грали на дошці, яка майже ідентична дошці для сучасних нардів з 24 пунктами, по 12 з кожного боку[2]. Двоє гравців мали по 15 шашок і рухали їх у протилежних напрямках навколо дошки, відповідно до кидків трьома кубиками[2][5]. Суперник міг побити шашки, які стояли на дошці по одній[2]. Побиття такої шашки, введення її знову в гру та утримання від ходу мали ті самі правила, що й нині. Однією відмінністю від сучасних нард було використання третього кубика, і другою — введення в гру шашок з-за меж дошки, а не з першого пункту.
В описі Агафія імператор Зенон мав білі шашки (на малюнку червоні), сім шашок на одному пункті, по дві на трьох пунктах і по одній на двох. Зенон кинув три кубики і на них випали 2, 5 і 6. Як і в нардах, Зенон не міг пересувати шашки на пункти, зайняті двома або більше шашками суперника. Був єдиний спосіб використати всі три шашки — розбити всі три групи, що складались із двох шашок, і таким чином зробити їх вразливими перед ходом суперника[2][6].
Табула, найімовірніше, з'явилась в результаті розвитку гри Ludus Duodecim Scriptorum, в якій був іще один ряд пунктів посередині[5].
Слово «τάβλη» досі використовують для позначення нард у Греції[7], а також у Туреччині (як тавла) і в Румунії (як table); в цих країнах нарди залишаються популярною грою на міських майданах і в кафе.
Література[ред. | ред. код]
- Austin, Roland G. (1934). Zeno's Game of τάβλη. The Journal of Hellenic Studies. 54 (2): 202—205. doi:10.2307/626864.
- Austin, Roland G. (February 1935). Roman Board Games. II. Greece & Rome. 4 (11): 76—82. doi:10.1017/s0017383500003119.
- Barney, Stephen A.; Lewis, W.J.; Beach, J. A.; Berghof, Oliver (2006). The Etymologies of Isidore of Seville. Cambridge and New York: Cambridge University Press. ISBN 978-1-13-945616-6.
- Bell, Robert Charles (2012) [1979]. Board and Table Games from Many Civilizations. New York: Courier Dover Publications.
- Koukoules, Phaidon (1948). Vyzantinon Vios kai Politismos. Т. 1. Collection de l'institut français d'Athènes.
- Lapidge, Michael; O'Keefe, Katherine O'Brien (2005). Latin Learning and English Lore: Studies in Anglo-Saxon Literature for Michael Lapidge. Toronto: Toronto University Press. ISBN 978-0-80-208919-9.
- Rich, Anthony (1881). A Dictionary of Greek and Roman Antiquities. New York: D. Appleton & Company.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ (Rich, 1881, p. 641: "TAB'ULA (πλάξ, σανίς, πίναξ). A plank or board...")
- ↑ а б в г д е ж (Austin, 1934, с. 202–205).
- ↑ (Lapidge та O'Keefe, 2005, с. 60).
- ↑ (Barney та ін., 2006, XVIII.lx–lxix.2 (p. 371): "lx. The gaming-board (De tabula) Dicing (alea), that is, the game played at the gaming-board (tabula), was invented by the Greeks during lulls of the Trojan War by a certain soldier named Alea, from whom the practice took its name. The board game is played with a dice-tumbler, counters, and dice.")
- ↑ а б в (Austin, 1935, с. 76–82).
- ↑ (Bell, 2012, с. 33–35).
- ↑ (Koukoules, 1948, с. 200–204).
Посилання[ред. | ред. код]
- Як грати в табулу(англ.)
- Історія і правила табули(англ.)