Таврійська округа — Вікіпедія

Таврійська округа

Герб
Центр Бердянськ
Утворено 1918
ліквідовано 1920
Площа 35060 км кв.
Населення

1897: 901 198 осіб,

1914: 1 760 000 осіб ({{{Дата перепису}}})
Попередники Нове Запоріжжя (УНР) (част.), Запоріжжя (УНР) (част.)
Наступники Херсонська губернія (част.), Запорізька губернія (част.)

Таврійська округа (рос. Таврический округ) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Української Держави у 1918 році.

Історія[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіальний устрій Української Держави
   Таврійська губернія

Була сформована з Бердянського, Дніпровського, Мелітопольського повітів Таврійської губернії, на які вона, власне, і поділялася. Функцію столиці округи виконувало місто Бердянськ. Причиною сформування було повернення адміністративного устрою до губернського гетьманом Павлом Скоропадським. 20 червня 1918 року губернським старостою гетьман Скоропадський призначив Олександра Десницького; який разом з цим був також уповноваженим представником УД при 52-му корпусі Імперської армії Німеччини.

Таврійська округа припинила своє існування як адміністративно-територіяльна одиниця в Україні наприкінці листопада — у грудні 1918 р. у зв'язку з відповідними подіями (грамота гетьмана Скоропадського від 14 листопада 1918 р., повстання Директорії УНР, вивід військ Німеччини і Австро-Угорщини з України). Так наприклад частина військ УД — гетьманської армії — 45-й піший Бердянський полк підняв замість українського російський трикольоровий прапор і таким чином м. Бердянськ перейшло під владу російських білогвардійців Денікіна. 29 листопада 1918 р. після виведення німецьких військ і м. Мелітополь захопили білі росіяни. Лише в деяких прилеглих до Херсонської губернії районах встановилася влада Директорії УНР.

Функції губернатора в УНР виконував губерніяльний комісар. Губерніяльним камісаром Таврійської округи номінально був наприкінці 1918 — початку 1919 І.Луценко , що був тоді губернатором Херсонщини .[1]

Повіти[ред. | ред. код]

  • Бердянський
  • Дніпровський
  • Мелітопольський

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мала енциклопедія етнодержавознавства· Київ· Видавництво"Генеза"· Видавництво"Довіра"· 1996· с·326-328·
  • Українська держава (квітень-грудень 1918 року)· Документи і матеріали· У двох томах· Київ· Темпора· Т·1· с·69; 744·
  • Я.Тинченко. Українські збройні сили: березень 1917 р. — листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії). Київ. «Темпора», 2009. — 480с. с.301.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бойко, Олена. Територія, кордони і адміністративно-територіальній поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Випуск 3.— С.232.