Тарнавський Олександр Георгійович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарнавський.
Олександр Тарнавський
Олександр Георгійович Тарнавський
 Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження 12 травня 1970(1970-05-12) (53 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
2022—т.ч. ОСУВ «Таврія», командувач
2022 ОСУВ «Слобода», командувач
2022 Оперативне командування «Схід» ОК «Схід», заступник командувача
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
CMNS: Тарнавський Олександр Георгійович у Вікісховищі

Олекса́ндр Гео́ргійович Тарна́вський — український військовослужбовець, воєначальник, бригадний генерал, командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія»[1] Сил оборони України.

Колишній командувач ОСУВ «Слобода». Учасник російсько-української війни, керівник контрнаступу українських військ на півдні України 2022 року.

Лицар всіх ступенів ордена Богдана Хмельницького.

Життєпис

У 2011—2015 роках командував 17-ю окремою танковою бригадою[2].

У грудні 2014 увійшов до складу громадської ради Кривого Рогу із підтримки Олександра Вілкула[3]. У 2015 році балотувався до Криворізької міської ради за списками проросійської політичної партії «Наш Край»[4].

2022 року проходив військову службу на посаді начальника штабу — заступника командувача військ ОК «Схід»[5].

Згодом був призначений на посаду командира оперативного угруповання військ «Слобода»[6].

Восени 2022 року командував контрнаступом українських військ на півдні Україні[7][8] як командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Херсон»[9].

10 грудня 2021 Олександру Тарнавському надане військове звання бригадний генерал[10].

Станом на 15 червня 2023 року — командувач Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія»[11]. Командував українським контрнаступом 2023 року в районі Оріхова.[12]

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького I ступеня (14 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[13];
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (24 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
  • Лицарська почесна відзнака «Орден Звитяги» (1 серпня 2022) — за особисту мужність і відвагу, високий професіоналізм у війні з росією 2014—2022 рр[16].

Примітки

  1. ↑ Найкраща оборона — це ведення наступальних дій — бригадний генерал Олександр Тарнавський
  2. ↑ Про відзначення державними нагородами України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 17 лютого 2024.
  3. ↑ Криворожане создали общественный совет в поддержку мэра Юрия Вилкула. Gorod.dp.ua. Процитовано 17 лютого 2024.
  4. ↑ Кандидаты Кривой Рог | Депутат.дп.юа. web.archive.org. 4 квітня 2022. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 17 лютого 2024.
  5. ↑ Бригадний генерал Олександр Тарнавський: на таких людях тримається військо – Головнокомандувач ЗСУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.
  6. ↑ У Міноборони показали генералів ЗСУ, які командують звільненням півдня України. ФОТО. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
  7. ↑ Названо імена командуючих контрнаступом на півдні. ua.korrespondent.net. Процитовано 12 листопада 2022.
  8. ↑ Скоро прокоментує сам. Подоляк назвав керівника операції зі звільнення правобережжя Херсонщини. nv.ua (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  9. ↑ Володимир Зеленський провів нараду щодо стабілізаційних заходів на деокупованій Херсонщині — Офіційне інтернет-представництво Президента України.
  10. ↑ Указ Президента України від 10 грудня 2021 року № 631/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. ↑ Таврійський напрямок. Окупанти втратили вертоліт Ка-52 та понад чотири роти солдатів. 15.06.2023, 15:06
  12. ↑ Битва за Бахмут, контрнаступ, Авдіївка, Мар’їнка, плацдарм в Кринках. Рік на фронтах. suspilne.media. 29 грудня 2023.
  13. ↑ Указ Президента України від 14 листопада 2022 року № 768/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. ↑ Указ Президента України від 24 квітня 2022 року № 272/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Указ Президента України від 29 березня 2022 року № 187/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. ↑ Наказ № 2 нагородної комісії по «Ордену Звитяги» від 01.08.2022, ГС «Асоціація сприяння територіальній обороні України»

Посилання


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарнавський_Олександр_Георгійович&oldid=42407318