French
DeutschТатарський Олександр Михайлович — Вікіпедія
| Олександр Татарський | |
|---|---|
| Олександр Михайлович Татарський | |
| Дата народження | 11 грудня 1950 |
| Місце народження | Київ, СРСР |
| Дата смерті | 22 липня 2007 (56 років) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Поховання | Міусський цвинтар |
| Громадянство |  СРСР Росія |
| Національність | єврей |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | режисер, художник, продюсер, аніматор |
| Нагороди |   |
| IMDb | ID 0851088 |
Олекса́ндр Миха́йлович Тата́рський (* 11 грудня 1950, Київ, УРСР — †22 липня 2007, Москва, Росія) — радянський та український режисер-мультиплікатор, художник, продюсер, аніматор. Працював у жанрі пластилінової анімації.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 11 грудня 1950 року в Києві в єврейській родині. Син сценариста М. С. Татарського. В анімації — з 1968 року, пройшов професійний шлях від заливщика до режисера. Працював фазувальником і аніматором в об'єднанні художньої мультиплікації на студії «Київнаукфільм». У 1974 році закінчив Київський інститут театру і кіно за спеціальністю кінодраматург-кінознавець-редактор, а також спеціалізовані трирічні курси художників-мультиплікаторів Держкіно УРСР. В 1980 році переїжджає в Москву для роботи кінорежисером в мультиплікаційній студії Т/О «Экран».[1] У 1981 створив мультфільм «Пластилінова ворона». Як вільний слухач, два роки відвідує лекції Вищих курсів сценаристів і режисерів, у 1986–1988 роках працює там викладачем.
З 1988 року — засновник і художній керівник Московської студії «Пілот» (Школа нових екранних технологій). Студія «Пілот» стала першою незалежною кіностудією в пострадянській Росії. Автор-режисер багатьох рекламних роликів. З 1997 року — художній керівник щонедільної програми «Чердачок Фрутіс» (ОРТ). Найбільш відомі персонажі, створені Татарським — брати Колобки, котрих потім було перейменовано в братів Пілотів, які були не тільки героями мультфільмів, але й першими віртуальними ведучими.
В 1998 році отримав Державну премію РФ в галузі літератури і культури за цикл «Из личной жизни Братьев Пилотов» і телепрограму «Чердачок Братьев Пилотов». У 2000 — звання «Заслужений діяч мистецтв РФ». Більшість фільмів Татарського і студії «Пілот» — володарі фестивальних нагород. Заставка до програми «Спокойной ночи, малыши!» була внесена в книгу рекордів Гіннеса за найбільшу кількість виходів в ефір. Був президентом Відкритого російського фестивалю анімаційного кіно в Суздалі і керівником секції анімації при Союзі кінематографістів, в 2007 — член експертної ради кінопремії «Золотий Орел».
Смерть[ред. | ред. код]
Татарський помер 22 липня 2007[2] на 57 році життя у сні від зупинки серця. На похорон на Міуському кладовищі прийшли сотні людей — відомі режисери, численні студенти покійного та працівники студії «Пілот»; під час обряду поховання тіла померлого звучала мелодія з мультфільму «Падав торішній сніг»[3].
Незавершені проєкти[ред. | ред. код]
Багато років Олександр Татарський виношував ідеї створення двох повнометражних мультфільмів: «Прибуття поїзда» — авторського проекту про пасажирів поїзда, який в алегоричній формі розповідав історію Радянського Союзу, та «Божевільне волосся» — комедійного детектива, сюжет якого розгортався в Лондоні часів Другої світової війни. Обидва проекти так і не були завершені через смерть режисера.[4][5]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Олександр Татарський був одружений тричі. Інна (Акімова) — перша дружина Татарського. Від другої дружини, Катерини, у Татарського є син Ілля (нар. 1992), від третьої, Аліни, — син Михайло (нар. 2006).[6][7]
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Оригінальна назва | Назва | Примітка |
|---|---|---|---|
| 1974 | «Кстати о птичках» | ||
| 1976 | «Как кормили медвежонка» | ||
| 1976 | «Музыкальные сказки» | ||
| 1977 | «Приключения кузнеца Вакулы» | «Пригоди коваля Вакули» | художник-мультипликатор |
| 1978 | «Первая зима» | художник-мультипликатор | |
| 1979 | «Золоторогий олень» | «Золоторогий олень» | |
| «Как несли стол» | |||
| «Лень» | |||
| «Приключения капитана Врунгеля» | Пригоди капітана Врунгеля | ||
| 1981 | «Жили-были матрёшки» | ||
| «Пластилиновая ворона» | Пластилінова ворона | ||
| «Спокойной ночи, малыши!» | На добраніч, малюки! | ||
| 1982 | «Микрофильмы» | ||
| «Новогодняя песенка Деда Мороза» | |||
| «Берегите хлеб» | |||
| «Возвращение со звёзд» | |||
| «Происшествие в музее» | |||
| «Телеглаз» | (заставка передачи) | ||
| 1983 | «Падал прошлогодний снег» | Падав торішній сніг | |
| 1984 | «Обратная сторона Луны» | ||
| «Будильник» | (заставка передачи) | ||
| «Это совсем не про это» | (художник-мультипликатор) | ||
| 1985 | «Знаки» | ||
| «Крылья, ноги и хвосты» | Крила, ноги і хвости | ||
| «Ранняя бабочка» | |||
| «Кубик. Кубик Рубик клоунада» | |||
| «Полезные советы профессора Чайникова» | «Как побелить потолок» «Как не залить соседей» «Как обогреть палатку» | ||
| «Туда и обратно» | |||
| 1986-1987 | «Следствие ведут Колобки» | Слідство ведуть Колобки | |
| 1989 | «Лифт 1» | Ліфт | |
| «Лифт 2» | |||
| 1991 | «Путч» | ||
| 1992 | «Лифт 5» | ||
| «Сюда идёт кот!» | (англ. Here Comes the Cat!), з Ігорем Ковальовим | ||
| 1995-1996 | Из личной жизни братьев Пилотов (мультсериал) | ||
| 1996 | «Братья Пилоты готовят на завтрак макарончики» | ||
| 1996 | «Я дам тебе знать» | кліп музичного гурту "Машина времени" | |
| 1997—1999 | «Чердачок Фруттис» | художній керівник | |
| 1998 | «Автомобиль кота Леопольда» | Автор сценарію | |
| 1999 | «Академия собственных Ашибок» | художній керівник | |
| «Унесённые ветром» | |||
| 2000—2003 | Телепередача «Тушите свет» | (студія «Пилот ТВ» по заказу НТВ (2000—2001), ТВ-6 (2001—2002), ТВС (2002—2003)) | |
| 2001 | «Десять лет, которые потрясли нас» | художній керівник | |
| 2002 | «Красные ворота Расёмон» | ||
| 2003 | «Красная стрела» | ||
| 2004—2007 | «Гора самоцветов» | ||
| 2004 | «Как пан конём был» | ||
| «Лиса-сирота» | |||
| «Толкование сновидений» | |||
| 2005 | «Ворон-обманщик» | ||
| «Большой петух» | |||
| «Злыдни» | |||
| «Лис и дрозд» | |||
| 2006 | «Соловей» | ||
| «Мальчик с пальчик» | |||
| 2007 | «Заяц-слуга» | ||
| 2008 | «Как помирились Солнце и Луна» | ||
| «Майма-долгожданный» | |||
| 2006 | «Моя хата з краю» | консультант | |
| 2006—2007 | «Мульти-Россия» | Мульти-Росія | |
| 2010 | «Фиксики» | Фіксики | ідея мультсеріалу, реалізована після смерті автора |
Література[ред. | ред. код]
- Татарський А. "Книга збігів", Видавництво: "CheBuk", 1-е видання - 2011, 2-е видання - 2012, ISBN 978-9984-816-52-4. Збірка розповідей режисера про своє дитинство, про цікавих людей, з якими його зводила доля, про колег-мультиплікаторів, та про дивовижні збіги, що траплялися в його житті.[8]
- Олександр "Pilot" Татарський, укладач С. В. Капков, Видавництво: ВД Мещерякова, 2016, ISBN 978-5-91045-920-9.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сергей Капков. Архівована копія. — ISBN 5-91105-007-2. Архівовано з джерела 31 серпня 2007 Архивированная копия. Архів оригіналу за 31 серпня 2007. Процитовано 17 лютого 2014.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=unfit(довідка) - ↑ Прощание: Александр Татарский (PDF). «СК-новости». Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Похороны Александра Татарского. animator.ru. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Наталья Лукиных (2008). Александр Татарский - как объять необъятное. Мастер-фильм. Официальный канал Суздальфеста. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Повелитель пластилиновых ворон. Первый канал. 2010. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Мемория. Александр Татарский — ПОЛИТ.РУ. polit.ru. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 6 серпня 2016.
- ↑ Студия «Пилот» | Статьи | «Конец сказки (интервью с Давидом Черкасским и Натальей Чернышовой)». www.pilot-film.com. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
- ↑ Аниматор.ру | Новости | Презентация "Книги совпадений" Александра Татарского - ... web.archive.org. 25 травня 2018. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 26 лютого 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Татарський Олександр Михайлович на сайті «Аніматор.ру» (рос.)
|
